Справа № 752/3055/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8857/2025
01 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Желепи О.В., Музичко С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року, постановлену під головуванням судді Мазура Ю.Ю.,-
встановив:
У січні 2025 року ТОВ «Новобудова» звернулось до суду із названим позовом.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу надати: правовстановлюючідокументи, на підставі яких відповідачі на час подання даного позову мають право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; належні докази на підтвердження адреси відповідачів.
На виконання ухвали суду ТОВ «Новобудова» подало заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто ТОВ «Новобудова».
В апеляційній скарзі представник ТОВ «Новобудова» просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки, визначені ухвалою суду від 06 лютого 2025 року.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до абз. 1 ч. ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
У разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи (частина 6 статті 187 ЦПК України).
Згідно ч. ч. 7, 8 ст. 187 ЦПК України інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
За змістом наведених вище норм процесуального закону саме на суд покладено обов'язок із перевірки зареєстрованого місця проживання відповідача фізичної особи з метою визначення підсудності справи.
Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані ? відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Цим законом унормовано порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що містить ідентифікуючі особу відомості. Доступ до такої інформації є обмеженим, а отже і коло осіб, які уповноважені відповідно до законодавства запитувати таку інформацію.
Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 187 ЦПК якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу. Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, у разі відсутності відомостей, з яких можливо установити зареєстроване місце проживання відповідача фізичної особи, суд має вирішити питання про відкриття провадження у справі. Надалі у разі відкриття провадження у справі, суд повідомляє відповідача за тими засобами зв'язку, які повідомлені суду позивачем, а також через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Пунктом2 частини 3 статті 175 ЦПК України визначено обов'язок позивача надати суду усю наявну у нього інформацію про сторін та інших учасників справи, зокрема, щодо відповідача фізичної особи - її ім'я, місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. При цьому, така інформація має бути максимально повна та одночасно відома позивачеві, проте законодавцем не покладено на позивача обов'язок додатково підтверджувати відомості про відповідача додатковими доказами.
Положення статті 185 ЦПК України «Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви» не містить такої підстави для повернення позову як недоведення (ненадання доказів на підтвердження) позивачем інформації про зареєстроване місце проживання відповідача фізичної особи.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції повернуто позовну заяву ТОВ «Новобудова» на підставі, яка не передбачена процесуальним законодавством.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції вказав на відсутність правовстановлюючих документів, на підставі яких відповідачі на час подання даного позову мають право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Так, до позовної заяви та до заяви про усунення недоліків ТОВ «Новобудова» долучило клопотання про витребування доказів. Товариство просило суд витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кудрявцевої А.П. належним чином засвідчену копію договору дарування 1/2 частки спірної квартири та копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв'язку із відсутністю персональних даних відповідачів.
Враховуючи, що у ТОВ «Новобудова» відсутня можливість самостійно отримати вказані докази, товариство звернулось до суду першої інстанції із клопотанням про витребування вказаних доказів в порядку вимог ст. 83, 84 ЦПК України.
Судом першої інстанції вказаних доводів позивача не враховано, клопотання про витребування доказів не вирішено та зробленопомилковий висновок про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху з підстав ненадання таких доказів ТОВ «Новобудова».
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
Пунктами 7, 10, 19 частини 2 статті 197 ЦПК України визначено, що у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У п. 1 ст. 264 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Відтак, питання щодо доведеності обставин, якими обґрунтовуються вимоги позивача, належності, допустимості, достатності достовірності доказів, вирішуються судом на стадії судового розгляду, а не на стадії відкриття провадження у справі та перевірки відповідності позовної заяви вимогам щодо її форми та змісту.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у порушення вказаних норм процесуального права суд першої інстанції не надав обгрунтованої оцінки доводам позивача щодо неможливості самостійного отримання ним необхідних доказів та дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви з підстав не усунення недоліків позовної заяви.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду 14 лютого 2025 року вирішена з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, відтак підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 379, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року скасувати.
Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 01 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: О.В. Желепа
С.Г. Музичко