Справа № 755/9051/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9059/2025
27 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року, ухваленого під головуванням судді Хромової О.О.,-
встановив:
У травні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду із названим позовом.
АТ «Універсал Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 186 167 грн 57 коп. станом на 21 березня 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 186 167 грн 57 коп.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року у задоволенні названого позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АТ «Універсал Банк», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлялись належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що АТ «Універсал Банк» не надало належних, допустимих та достатніх доказів факту надання кредитних коштів, а також доказів фактичного користування відповідачем кредитними коштами. Анкета-заява не містить домовленості сторін про сплату відсотків та строків здійснення платежів за кредитом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи пред'явлений позов, банк зазначив, що 23 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
На підставі зазначеного відповідач отримала кредит у розмірі 106 000 грн 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. АТ «Універсал Банк» виконало свої зобов'язання, надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами. Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 21 березня 2024 року становить 186 167 грн 57 коп.
Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.
Згідно положень ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження позовних вимог банком надано: розрахунок заборгованості за договором № б/н від 23 грудня 2017 року станом на 21 березня 2024 року; анкету-заяву до договору про надання банківських послуг; витяг з умов і правил обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк»; витяг з тарифів за карткою Чорна картка Monobank; копію паспорта ОСОБА_1 .
Так, у наведеній анкеті-заяві, підписаній сторонами, містяться анкетні дані ОСОБА_1 та прохання відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт.
У анкеті-заяві відсутні: тип картки, умови договору про встановлення кредитного ліміту, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Наведені умови і правила обслуговування рахунків фізичних осіб не підписані відповідачем.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови обслуговування рахунків фізичної особи розуміла відповідач, була ознайомлена і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Позивачем не надано доказів досягнення сторонами домовленості щодо розміру процентів або встановлення сторонами у договорі обов'язку сплати пені та штрафів за порушення умов кредитного договору.
Наданий банком витяг з тарифів картки «Monobank» та витяг з умов і правил обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», колегія суддів оцінює критично, оскільки зазначені документи не містять підпису відповідача.
Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не є достатнім та належним доказом на підтвердження відкриття поточного рахунку, видачі відповідачу кредитної картки з відповідним кредитним лімітом та факту отримання кредитних коштів.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що нарахування відсотків та пені за користування кредитними коштами не було погоджено між АТ «Універсал Банк» та відповідачем.
Звертаючись до суду, позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 186 167 грн 57 коп.
Колегія суддів звертає увагу на те, що на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності у відповідача заборгованості, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та докази відкриття кредитного ліміту та його розміру, на підставі яких, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції мав би можливість перевірити розмір кредитної заборгованості.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем таких доказів не надано.
Розв'язуючи спір, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог та правильно взято до уваги, що позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що ОСОБА_1 згідно договору від 23 грудня 2017 року укладеного з АТ «Універсал Банк», відкрито рахунок та надано платіжну картку НОМЕР_1 з встановленим кредитним лімітом у розмірі 106 000 грн 00 коп. Також позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт використання відповідачем кредитних коштів чи порушення грошових зобов'язань перед кредитором.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що підписуючи анкету-заяву відповідач приєдналась та була ознайомлена з умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», колегія суддів не приймає, оскільки в анкеті-заяві ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт, утім зазначений документ не підтверджує факту досягнення сторонами домовленості щодо розміру процентів або встановлення сторонами у договорі обов'язку сплати пені та штрафів за порушення умов кредитного договору.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду від 06 лютого 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382, 389 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 01 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко