Справа №757/32400/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5448/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
26 серпня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Софіївка, Софіївського району, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ., проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні № 42025000000000083 від 27.01.2025, про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 07.09.2025 включно.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, з доповненнями, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою змінити застосований до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло у певний період доби, а саме: з 23:00 до 05:00 год., з покладенням на нього інших необхідних процесуальних обов'язків.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, з доповненнями апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною.
Апелянт вказує на те, що стороною обвинувачення попри заяви про існування ризиків, всупереч положенням ст. 184 КПК України, взагалі не надано ніяких матеріалів, що підтверджують такі ризики. Всі заявлені ризики базуються на нічим не підтверджених та необґрунтованих припущеннях, що залишено слідчим суддею поза увагою.
Слідчим суддею, в порушення вимог п.п. 2-4 ч. 1 ст. 196 КПК України, в оскаржуваній ухвалі не зазначені обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу; обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини, що є грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону та вказує на необґрунтованість та, відповідно, незаконність прийнятого рішення.
Апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_11 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має місце постійного проживання у Київській області, одружений та має на утриманні малолітню дитину (документи, що підтверджують зазначені обставини, наявні у матеріалах судового провадження).
Застосований до ОСОБА_10 вид запобіжного заходу позбавляє його можливості працювати у цей складний час та забезпечувати себе та своїх близьких, у тому числі малолітню дитину, засобами для існування.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, з доповненнями які просили її задовольнити з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з доповненнями сторони захисту та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі, з доповненнями доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, з доповненнями, захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання особи під вартою повинна відповідати вимогам ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Доводи захисника про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000083 від 27.01.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 27, ч. З ст. 307 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307, ч. З ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - ДСР НП України) від 28.03.2023 № 173 о/с ОСОБА_7 призначено на посаду головного оперуповноваженого 4-го відділу (кримінальної розвідки) 3-го управління (розвідувально-аналітичне) ДСР НП України.
Згідно вимог статей 8, 19, 68 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» - органи Національної поліції є правоохоронними органами.
Таким чином, згідно ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та ст. 18 Кримінального кодексу України, ОСОБА_11 є службовою особою правоохоронного органу.
Водночас, ОСОБА_11 , незважаючи на обов'язок неухильно дотримуватися вищезазначених норм, будучи працівником правоохоронного органу на посаді головного оперуповноваженого ДСР НП України, не дивлячись на встановлені законодавством України відносини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 № 60/95- ВР, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» 15.02.1995 № 62/95-ВР, маючи значний досвід роботи в органах що здійснюють боротьбу із незаконним обігом наркотиків, широке коло знайомств та зав'язків серед осіб, які схильні до вчинення злочинів пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою із іншими особами, організував незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу метадону масою 424,1135 г, обіг якого обмежено Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (таблиця II, список № 1) за наступних обставин.
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 25.12.2024 та за невстановлених досудовим розслідуванням обставин у ОСОБА_10 виник злочинний умисел на особисте збагачення шляхом організації незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, залучивши до такої протиправної діяльності в якості виконавця - громадянина України ОСОБА_12 .
В зв'язку із цим, ОСОБА_11 розробив злочинний задум, згідно якого, він, використовуючи свої зв'язки та знайомства одержані в ході служби в Національній поліції України, діючи спільно з іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, що займаються незаконним зберіганням, перевезенням, пересиланням з метою збуту та незаконним збутом наркотичних засобів і психотропних речовин, домовиться про придбання у довірених йому осіб на території Дніпропетровської та Запорізької областей оптових партій наркотичних засобів і психотропних речовин за цінами нижчими від ринкових, а також їх подальшого зберігання, перевезення та продажу із націнкою, з метою одержання прибутку.
В ході зустрічі, яка відбулась о 8 год. 42 хв. 01.02.2025 року ОСОБА_11 , перебуваючи поблизу залізничного вокзалу у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Г. Кірпи, 2 діючи умисно і згідно розробленого злочинного плану, залучив до протиправної діяльності ОСОБА_12 , довівши до відома останнього деталі свого заздалегідь розробленого злочинного плану, його роль виконавця у цьому плані, шляхи його реалізації, спосіб заробітку і розподіл прибутку.
Одночасно із вищевказаним, ОСОБА_11 , діючи як організатор, поставив завдання ОСОБА_12 дізнатись серед знайомих йому жителів Дніпропетровської області, що займаються незаконною діяльністю у сфері обігу наркотиків та психотропних речовин, ціну за один грам кокаїну, метамфетаміну, псевдоефідрину, інших наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, їх потреби в об'ємах поставок, а також налагодити з цього приводу із такими особами контакти для подальшого збуту таких наркотичних засобів, психотропних речовин.
У зв'язку з цим, в ході телефонної розмови, що відбулась 13.02.2025 о 10 год. 00 хв., між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , останнім, діючи умисно та на реалізацію свого злочинного плану надано вказівку ОСОБА_12 підшукати на території Дніпропетровської області осіб, яким можна продати наркотичний засіб - метадон об'ємом від 500 до 1000 грам.
На виконання злочинної вказівки ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , який діяв під контролем правоохоронного органу, повідомив ОСОБА_14 про домовленість на придбання невстановленими особами наркотичного засобу метадон об'ємом близько 0,5 кг.
Надалі, 15.02.2025 близько 12 год. 30 хв., в ході телефонної розмови, ОСОБА_11 діючи умисно, продовжуючи свої злочинні дії як організатора спрямовані на придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та збут наркотичного засобу, надав вказівку ОСОБА_12 17.02.2025 придбати 0,5 кг наркотичного засобу - метадон вартістю 900 гривень за грам, з метою його подальшого перепродажу (збуту), у однієї із довірених ОСОБА_14 осіб на території м. Запоріжжя, дані якої він надасть пізніше. У продовження вищевказаної вказівки, 16.02.2025 о 20 год. 00 хв. ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_12 , та надав інструкції щодо передачі 17.02.2025 грошових коштів за наркотичний засіб метадон його довіреній особі у магазині «Сенатор» за адресою: м. Запоріжжя, вул. вул. Незалежності України, буд. 53, а після чого отримати придбаний ним наркотичний засіб за координатами так званої «закладки», якій надійдуть на мобільний телефон ОСОБА_12
17.02.202 близько 14 год. 50 хв. ОСОБА_12 , на виконання злочинного плану організованого ОСОБА_13 та діючи під його чітким керівництвом, прибув у магазин «Сенатор» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежності України, буд. 53 де передав ОСОБА_15 грошові кошти в розмірі 190 000 гривень в якості оплати за наркотичний засіб - метадон масою 0,5 кг, про що одразу повідомив як керівника даної діяльності - ОСОБА_10 .
У цей же час, невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка діяла у змові та під керівництвом ОСОБА_10 , за допомогою месенджера «Signal» надіслала ОСОБА_12 повідомлення із місцезнаходженням так званої «закладки» із наркотичним засобом - метадоном за координатами (даними) 47.8036110, 34.9358330, який було раніше виготовлено та поміщено у вказаному місці невстановленими досудовим розслідуванням особами та у невстановлений досудовим розслідуванням час.
У подальшому, близько 16 год. 00 хв. 17.02.2025, ОСОБА_12 , діючи під керівництвом ОСОБА_10 , з метою доведення частини його злочинного задуму з організації придбання наркотичного засобу до кінця, прибув на місцевість за координатами 47.8036110, 34.9358330, автодорога С080707 «Широке-Долинське-Біленьке» між с. Нове Запоріжжя та с. Долинське, де на ділянці землі між автодорогою та лісосмугою забрав поліетиленовий пакет у якому знаходився наркотичний засіб обіг якого обмежено - метадон масою 424,1135 г., що відповідно до Таблиці 1 «Невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу» затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 № 188 є особливо великим розміром. Про придбання та фактичне отримання наркотичного засобу, ОСОБА_12 одразу доповів ОСОБА_14 .
Після цього, ОСОБА_12 який діяв під контролем правоохоронного органу та на виконання злочинного плану ОСОБА_10 здійснив його зберігання при собі та перевезення на автомобілі марки «Skoda Octavia А9» із номерним знаком НОМЕР_1 до автозаправного комплексу «БРСМ-нафта», за адресою: Запорізька обл., Запорізький район, с. Миколай-Поле, автодорога Бориспіль- Дніпропетровськ-Запоріжжя 453 км+200м буд.2 де видав наркотичний засіб метадон масою 424,1135 г працівникам правоохоронного органу з метою документування протиправної діяльності ОСОБА_10 .
Надалі, у період часу з 16 год. 00 хв. 17.02.2025 до 12 год. 30 хв. (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) знаходячись на території міста Нікополь Дніпропетровської області (точного місцезнаходження досудовим розслідування не встановлено), ОСОБА_12 який діяв під контролем правоохоронного органу, на виконання раніше розробленого плану та виконуючи надані йому ОСОБА_13 інструкції щодо реалізації наркотичних засобів для отримання прибутку, поінформував останнього про його реалізацію наркотичного засобу метадон масою 424,1135 г за ціною 690 000 грн.
18.02.2025 о 15 год. 06 хв. з метою доведення злочинного плану ОСОБА_10 до кінця, з метою одержання ним грошової винагороди за організацію та керування незаконним придбанням, зберіганням, перевезенням з метою збуту і незаконний збут наркотичного засобу, на виконання вимоги ОСОБА_10 , ОСОБА_12 знаходячись у пункті обміну валют за адресою: АДРЕСА_3 переслав грошові кошти в розмірі 250 000 гривень, які одержані за придбання та збут наркотичного засобу метадон масою 424,1135 г ОСОБА_14 на надані ним дані вигаданої особи « ОСОБА_16 », телефонний номер НОМЕР_2 , а ОСОБА_11 того ж дня одержав вказані кошти.
Таким чином, ОСОБА_11 обіймаючи посаду головного оперуповноваженого ДСР НП України, діючи умисно, керуючись мотивом особистого збагачення, за попередньою змовою групою невстановлених досудовим розслідуванням осіб, організував та керував вчиненням у період з 01.02.2024 до 18.02.2024 незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту на території Запорізької та Дніпропетровської областей ОСОБА_17 наркотичного засобу - метадон масою 424,1135 г, що є особливо великим розміром згідно Таблиці 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу» затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29.07.2010 № 634).
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється в організації незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичного засобу метадон масою 424,1135 г., в особливо великих розмірах вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 27, ч. З ст. 307 КК України.
Крім того, ОСОБА_11 , незважаючи на обов'язок неухильно дотримуватися вищезазначених норм, будучи працівником правоохоронного органу на посаді головного оперуповноваженого ДСР НП України, не дивлячись на встановлені законодавством України відносини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 № 60/95- ВР, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» 15.02.1995 № 62/95-ВР, маючи значний досвід роботи в органах що здійснюють боротьбу із незаконним обігом наркотиків, широке коло знайомств та зав'язків серед осіб, які схильні до вчинення злочинів пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою із іншими особами, повторноорганізував незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу метадону масою 551г, обіг якого обмежено Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (таблиця II, список № 1) за наступних обставин.
У період часу 18.02.2025 до 18.03.2025 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_11 у межах наявного у нього раніше розробленого злочинного задуму, прийняв рішення повторно здійснити організацію придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та незаконний збут ОСОБА_12 наркотичних засобів.
18.03.2025 близько 10 год. 59 хв. ОСОБА_11 , діючи умисно, в межах організованого ним раніше злочинного задуму щодо незаконного придбання і реалізації наркотичних засобів і психотропних речовин, залучивши до протиправної діяльності ОСОБА_12 , зателефонував останньому та запропонував повторно підшукати людей для реалізації наркотичних засобів кокаїну, метадону, психотропних речовин з метою одержання прибутку та за його організації, на що ОСОБА_12 , діючи під контролем правоохоронного органу, погодився.
В подальшому 13.04.2025, близько 19 год. 40 хв., ОСОБА_11 в ході телефонної розмови із ОСОБА_12 запитав чи виконав той завдання щодо налагодження контактів та домовленостей з приводу реалізації наркотичних засобів на території Дніпропетровської області.
14.04.2025 в ході телефонних розмов о 15 год. та о 21 год., ОСОБА_12 на виконання поставлених ОСОБА_13 як організатором завдань, діючи під його керівництвом, згідно розробленого ним задуму, зателефонував останньому та повідомив про те, що знайшов людей, які готові придбати наркотичний засіб метадон масою 0,5 кг. У відповідь ОСОБА_11 надав ОСОБА_12 вказівку придбати 15.04.2025 наркотичний засіб метадон масою близько 0,5 кг за ціною 9 доларів СІЛА за 1 грам, та в подальшому реалізувати його, по аналогічному із попереднім порядку, за організації та керівництва ОСОБА_10
15.04.2025 невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка діяла під контролем та згідно розробленого ОСОБА_13 плану, за допомогою програми месенджера «Signal» під іменем «n38774781» надіслала ОСОБА_12 на його мобільний телефонний номер НОМЕР_3 координати НОМЕР_4 , 034.5609 із місцезнаходженням так званої закладки із наркотичним засобом метадоном. ОСОБА_12 у цей же час, перетелефонував ОСОБА_14 , який підтвердив розташування за вищевказаними координатами наркотичного засобу та вказав ОСОБА_12 його забрати.
В подальшому, того ж дня, близько 14 год. 21 хв., ОСОБА_12 , діючи під керівництвом ОСОБА_10 , прибув на місцевість за координатами 047.4813, 034.5609 автодорога С080707 «Широке-Долинське-Біленьке» між с. Нове Запоріжжя та с. Долинське де на узбіччі вказаної дороги на землі забрав поліетиленовий пакет у якому знаходився наркотичний засіб обіг якого обмежено метадон масою 551 г, який було раніше виготовлено та поміщено у вказаному місці невстановленими досудовим розслідуванням особами та у невстановлений досудовим розслідуванням час.
Після цього, ОСОБА_12 , який діяв під контролем правоохоронного органу та на виконання злочинного плану ОСОБА_10 здійснив його зберігання при собі та перевезення з метою збуту на автомобілі марки «Skoda Octavia А9» із номерним знаком НОМЕР_1 із місця виявлення до місцевості за адресою: м. Запоріжжя, вул. Первомайська, 1-Б де видав наркотичний засіб метадон масою 551 г працівникам правоохоронного органу з метою документування протиправної діяльності ОСОБА_10 .
Надалі, 15.04.2025 об 16 год. 00 хв. ОСОБА_12 на виконання злочинного плану організованого ОСОБА_13 щодо придбання наркотичного засобу метадон та діючи під його чітким керівництвом, прибув до ОСОБА_18 у магазин «Сенатор» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежності України, буд. 53, де біля входу у зазначений магазин передав ОСОБА_18 грошові кошти в розмірі 4500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 15.04.2025становить 185 918,85 грн. за наркотичний засіб метадон.
В подальшому, о 16 год. 08 хв., цього ж дня, діючи під контролем ОСОБА_10 на доведення його злочинного плану до кінця, ОСОБА_12 зателефонував на телефонний номер ОСОБА_10 та відзвітував останньому про отримання наркотичного засобу метадон, передачу грошових коштів ОСОБА_18 , а також про реалізацію за його вказівкою вказаного наркотичного засобу за 7500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 15.04.2025 становить 309 864,75 гривень.
В зв'язку з вищевказаним, ОСОБА_11 цього ж дня о 17 год. 07 хв.х повторно, з метою одержання грошової винагороди за організацію придбання, перевезення, зберігання, з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу метадон за вищою ціною надіслав ОСОБА_12 через програму месенджер «Signal» повідомлення із відомостями підставної особи для пересилання та подальшого отримання ним своєї частини виручених грошових коштів в розмірі 1500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 15.04.2025 становить 61 972,95 гривень.
Таким чином, ОСОБА_11 обіймаючи посаду головного оперуповноваженого 4-го відділу 3-го управління оперуповноваженого ДСР НП України, діючи умисно, керуючись мотивом особистого збагачення, за попередньою змовою групою невстановлених досудовим розслідуванням осіб, повторно організував та керував вчиненням у період з 18.03.2025 до 15.04.2025 незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту на території Запорізької області ОСОБА_17 наркотичного засобу - метадон масою 551 г, що є особливо великим розміром згідно Таблиці 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу» затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29.07.2010 №634).
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється в організації незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичного засобу метадон масою 551 г, в особливо великих розмірах, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України.
15.04.2025 ОСОБА_10 затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України.
15.04.2025 ОСОБА_14 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 307 КК України.
12.06.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання слідчого, погоджене із прокурором та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_10 у межах строку досудового розслідування, тобто до 15.07.2025, без визначення розміру застави.
Крім того, ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 03.07.2025 вищевказану ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_19 від 12.06.2025 залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишено без задоволення.
07.07.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025000000000083 до п'яти місяців, тобто до 15.09.2025 включно.
10.07.2025 старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , у даному кримінальному провадженні № 42025000000000083 від 27.01.2025, звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 07.09.2025 включно.
На обґрунтування вимог даного клопотання слідчий зазначив, що 15.07.2025 закінчується строк дії запобіжного заходу ОСОБА_14 у вигляді тримання під вартою, однак завершити досудове розслідування до закінчення даного строку неможливо внаслідок особливої складності кримінального провадження та необхідності проведення значного обсягу слідчих і процесуальних дій.
Також слідчий зазначив, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, в ході досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою, оскільки існують реальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Кримінальне правопорушення, що інкримінуються громадянину України ОСОБА_14 , відповідно до ст. 12 КК України, належить до особливо тяжкого злочину, оскільки санкція ч. З ст. 307 КК України передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі і на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Вищевикладене свідчить також про те, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування, а також усвідомлюючи можливість призначення такого виду додаткового покарання як конфіскація майна у разі визнання його винуватим, вживатиме заходів до відчуження належного йому майна на користь інших осіб.
ОСОБА_11 займав посаду головного оперуповноваженого ДСР НП України та у повній мірі обізнаний особливостями роботи правоохоронної та судової системи, а також досудового розслідування кримінальних проваджень, що надає змогу використати ці знання для переховування його від органу досудового розслідування.
Також звернуто увагу на підтвердження ризику - це місце народження ОСОБА_10 та його дружини - Дніпропетровську область, місце реєстрації - Запорізьку область, а також факт підтримання ним зв'язків із особами, які причетні до незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, так званих представників «кримінального світу», що підтверджується матеріалами НСРД, які порадами чи наданням засобів чи знайомств забезпечать можливість ОСОБА_14 переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Враховуючи той факт, що наразі у зв'язку із введенням на території України воєнного стану, проведенням військових дій країною агресором, частина території держави Україна є тимчасово окупованою, що додатково може дати підозрюваному можливість переховуватись на тій території країни, яка непідконтрольна органам державної влади. Саме на східній частині країни підозрюваний попередньо проходив службу у правоохоронних органах.
Може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.Оскільки, на теперішній час у кримінальному провадженні не проведено увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені усі місця зберігання предметів та документів, що можуть бути використані як речові докази у кримінальному провадженні (у тому числі сім-карти із номером мобільного телефону, який двічі пересилався ОСОБА_12 для отримання коштів), а відтак наявний ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на волі може знищити, приховати або спотворити речі та документи, які мають значення речових доказів у кримінальному провадженні.
Крім того, проведеним на даний час досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний під час вчинення кримінального правопорушення, з метою узгодження дій з реалізації злочинного плану, активно вживав заходів конспірації та приховування своєї діяльності.
Зокрема, він використовував мобільні термінали, інші електронні засоби, які за своїм функціоналом дозволяють спілкуватись шляхом направлення зображень і текстових повідомлень. Вказані засоби зв'язку, як знаряддя злочину, містять докази протиправної діяльності підозрюваного та інших його співучасників, а тому, усвідомлюючи важливість доказового значення цих предметів для досудового розслідування, перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, підозрюваний матиме можливість вжити заходів до їх приховання, знищення чи спотворення наявної у них інформації, у тому числі використовуючи можливість віддаленого керування інформацією, яка міститься у вказаних засобах зв'язку. При цьому, перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, підозрюваний може безперешкодно відвідувати місця вчинення кримінальних правопорушень, а також вживати заходів з приховування або знищення слідів вчинення кримінальних правопорушень тощо.
Поряд з цим, на теперішній час органом досудового розслідування ще не встановлені всі місця здійснення та підготовки до вчинення кримінальних правопорушень іншими учасниками злочинної організації - осіб, місця для виготовлявся наркотичний засіб метадон, осіб які здійснювали його поміщення до т. зв. закладки тощо.
Ураховуючи вищевикладене, у випадку обрання стосовно ОСОБА_10 більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, останній достовірно знаючи про місце перебування документів або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку.
Може незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.Так як ОСОБА_11 у силу раніше займаної посади головного оперуповноваженого Департаменту стратегічних розслідувань НП України, а також досвіду роботи на керівних посадах, перебуваючи на волі під час досудового розслідування матиме можливість використовуючи свій авторитет та здобутий досвід задля впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Крім того, ОСОБА_11 , перебуваючи на волі матиме можливість впливу на колишніх колег по службі - співробітників ДСР НП України з метою схиляння їх надавати покази на його користь або відмовитись надавати покази взагалі.
Також ОСОБА_11 володіє оперативною обстановкою у Дніпропетровській і Запорізькій областях, також володіє інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв'язку з чим останній, перебуваючи на волі, матиме можливість вступати у позапроцесуальні відносини із свідками, впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів, схиляти їх до зміни даних слідству показань іншим чином.
З урахуванням відомих підозрюваному обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, підозрюваний може вдатися до вчинення погроз фізичною розправою, умовлянь, підкупу, шантажу, інших дій насильницького характеру з метою впливу на свідків, які як допитані так і не допитані у кримінальному провадженні, та зміни останніми показів в частині фактичних обставин. Вплив на підозрюваних та свідків може сприяти уникненню притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності.
Окрім цього у кримінальному провадженні не встановлено усіх осіб, можливо причетних до вчинення кримінального правопорушення, а відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.
Ураховуючи встановлення факту вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень за попередньою змовою з іншими, у тому числі невстановленими на даний час особами, перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, останній, усвідомлюючи, що відомі йому особи з числа учасників злочинної групи можуть надати правдиві показання щодо його особистої ролі у організації, підготовці та вчиненні кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, намагатиметься вплинути на таких осіб з метою домогтися надання ними неправдивих показань на свою користь, приховати інших організаторів, керівників та інших активних учасників вказаної злочинної організації, а також осіб, що протягом тривалого часу сприяли її безперешкодній діяльності на території України.
Крім того, підозрюваний, перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, матиме можливість обговорювати з іншими невстановленими особами, причетними до протиправної діяльності, відомі органу досудового розслідування обставини щодо підготовки та вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, та усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на цих осіб. Крім цього, враховуючи важливість та силу доказового значення висновків експертів у цьому провадженні підозрюваний, як особисто так і через інших невстановлених учасників злочинної організації може вдатися до впливу на них з метою дискредитації їх висновків, а також примусити експертів до надання неправдивих показань у суді.
Також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У випадку засудження ОСОБА_10 за вчинення тяжкого злочину, до нього може бути застосовано покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Отже, є підстави вважати, що ОСОБА_11 , будучи за родом своєї професійної діяльності обізнаним із формами, методами, тактикою досудового розслідування, вжиття заходів щодо його забезпечення, перебуваючи на волі до вирішення питання про виявлення майна з метою його конфіскації та накладення на нього арешту, та використовуючи свої професійні знання, досвід, особисті та ділові зв'язки, швидко та ефективно вчинить активні дії щодо приховання такого майна, перешкоджаючи таким чином виконанню завдань кримінального провадження.
Крім того, ОСОБА_11 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Також, на даний час у кримінальному провадженні існують обгрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_11 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, може продовжити узгоджувати свої дії з іншими співорганізаторами та учасниками злочинної організації, у тому числі з невстановленими на даний час особами, з метою недопущення викриття себе, як одного з активних учасників злочинної організації, а також з метою перешкоджання органу досудового розслідування у встановленні обставин готування та вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вчинених у складі злочинної організації.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_11 , перебуваючи не під вартою, усвідомлюючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025000000000083 від 27.01.2025 перебуває в активній стадії та на даний час проводяться слідчі дії, спрямовані на встановлення повного кола осіб, причетних до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зможе сприяти переховуванню таких осіб від органу досудового розслідування, інформувати та попереджати таких осіб про їх кримінальне переслідування.
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначених злочинів, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші злочини, з метою запобігання вказаним ризикам, об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням викладених обставин більш м'які, передбачені ст. 176 КПК України, запобіжні заходи не забезпечать виконання ОСОБА_13 процесуальних обов'язків підозрюваного та не наддадуть можливості запобігти ризикам зазначеним у клопотанні.
Так, інші більш м'які запобіжні заходи не дозволять запобігти існуючим ризикам, оскільки у такому разі підозрюваний матиме можливість і надалі контактувати з особами, причетними до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, особами з числа інших невстановлених на даний час організаторів та учасників злочинної організації, узгоджувати з ними свої дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, вчинення незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, такі контакти можливі як під час особистих зустрічей, так і за допомогою різного роду засобів зв'язку, у тому числі, які неможливо відстежити гласними чи негласними засобами контролю у порядку, передбаченому Главою 21 КПК України.
Тобто інші більш м'які запобіжні заходи на думку слідчого неможливо застосувати до підозрюваного.
Застосування особистого зобов'язання - не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки він підозрюється у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень та перебуваючи на свободі зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, підозрюваних у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Щодо особистої поруки то на адресу Головного слідчого управління та Офісу Генерального прокурора не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за підозрюваного, оскільки ніхто не наважується поручитися за нього, що негативно характеризує його особистість, але навіть у тому разі, якщо у суді під час розгляду даного клопотання буду такі звернення, на думку слідства такий запобіжний захід не є достатнім для запобігання зазначеним ризикам.
Щодо застави то слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного, його захисників, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу.
Щодо домашнього арешту то не можливо застосувати у зв'язку з тим, що підозрюваний підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання настання вищевказаних ризиків.
Підсумовуючи зазначене, слідчий просив продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 на 60 днів, без визначення розміру застави.
10.07.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва задоволено вказане клопотання слідчого та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 07.09.2025 включно.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі кримінального провадження достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах, а саме у: протоколах допиту свідка ОСОБА_12 від 27.01.2025, 19.03.2025, 24.03.2025, 16.04.2025, 18.04.2025 /а.с. 32-35, 41-57, 61-64/, протоколі пред'явлення особи до впізнання на фотознімках від 14.04.2025 /а.с. 58-60/, протоколах огляду учасника контролю за вчиненням злочину від 17.02.2025, 18.02.2025, 15.04.2025 /а.с. 67-69, 89-92, 99-100/, протоколах огляду від 17.02.2025, 18.02.2025 /а.с. 70-78, 93-98/, висновках експертів від 10.03.2025, 16.04.2025 /а.с. 79-88, 114-123/, протоколі огляду місця події від 15.04.2025 /а.с. 101-103/, протоколі обшуку від 15.04.2025 /а.с. 104-113/, протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи від 31.03.2025 /а.с. 124-183/, висновку службового розслідування щодо можливого вчинення дисциплінарного проступку підполковником поліції ОСОБА_7 , працівником апарату ДСР /а.с. 232-245/.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри.
З огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч ствердженням апелянта, дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
При продовженні строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.
Зокрема, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Так слідчим суддею вважав доведеними в ході розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування від слідства та суду, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , та суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307КК України, покарання за яке встановлене виключно у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. При цьому нижня межа санкції ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. Таким чином, у разі визнання ОСОБА_7 винуватим в обсязі пред'явленої підозри, можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням в силу приписів ст. 75 КК України виключається. Така суворість та безальтернативність покарання може спонукати особу переховуватись від органу досудового розслідування, суду з метою уникнення відповідальності, що обумовлює існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні. При цьому наявність у ОСОБА_7 сім'ї та постійного місця проживання, хоч і позитивно характеризує підозрюваного, але не нівелює вказаного ризику.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України вбачається з огляду на те, що, як зазначає сторона обвинувачення, підозрюваний ОСОБА_7 , користуючись налагодженими зв'язками та здобутими знайомствами, отриманими під час служби в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України, може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового слідства та судового розгляду, через прохання, погрози або іншим шляхом знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Протягом тривалого часу обіймаючи посаду оперуповноваженого, маючи спеціальні навички, вміння та досвід, ОСОБА_7 орієнтується в порядку виявлення правопорушень та притягнення винних до відповідальності, у зв'язку з чим має спеціальні знання, які дозволяють йому володіти інформацією, які саме речі та документи мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та у разі їх знищення, ховання чи спотворення яких можливо запобігти доказуванню обставин інкримінованих ним злочинів.
Слідчий суддя врахував те, що зазначив слідчий, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, не встановлені всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема, не встановлені всі особи, причетні до розслідуваної діяльності, та всі місця перебування інших речей, предметів та документів, які можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому для уникнення покарання за скоєння особливо тяжких злочинів підозрюваний може самостійно або за допомогою інших невстановлених на даний час учасників знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК Україниризик незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні наявний з огляду на те, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень у співучасті, відтак підозрюваний може особисто чи за допомогою своїх спільників незаконно впливати (шляхом залякування, умовляння, пропозиції грошової винагороди, погрозами тощо) інших учасників провадження у цьому кримінальному провадженні з метою примушення їх до зміни наданих раніше показань. При цьому, доказове значення для суду мають тільки ті показання, які суд сприймав безпосередньо під час судового засідання (або ж отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України), тому до допиту осіб в суді такий ризик залишається актуальним.
Крім того, даний ризик є реальним зважаючи на те, що в ході досудового розслідування на даний час не проведені всі необхідні експертизи, відтак перебуваючи на волі ОСОБА_7 може впливати на експертів у даному кримінальному провадженні.
Підозрюваний ОСОБА_7 , працюючи в правоохоронних органах, донедавна будучи головним оперуповноваженим ДСР НП України, маючи тісні знайомства у вказаному департаменті, може мати значні організаційні можливості для незаконного тиску на експертів та свідків.
Наявний також ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у тому, що ОСОБА_7 з метою уникнення кримінальної відповідальності може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань зі співучасниками з метою уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності. ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом зловживання процесуальними правами, що може полягати у неявці для проведення процесуальних дій у справі чи затягуванні з ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування. Крім того, інкримінований ОСОБА_7 злочин передбачає обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, що може спонукати останнього вчиняти дії направлені на його приховання або відчуження.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Всупереч твердженням захисника, слідчим суддею встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження підозрюваному строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вищевикладеним.
Таким чином доводи апелянта, за змістом апеляційної скарги, про відсутність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
При цьому колегія суддів враховує, що однією з обставин, з якою закон пов'язує можливість продовження строку тримання особи під вартою, є необхідність проведення ряду слідчих дій направлених на повне, об'єктивне, всебічне та неупереджене розслідування зазначеного кримінального провадження, а зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, може перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
Слідчим суддею встановлено, що по кримінальному провадженню досудове розслідування не закінчено, існує потреба в проведенні ряду слідчих та процесуальних дій, у зв'язку із чим ухвалою слідчого судді від 07.07.2025 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до 15.09.2025 включно.
З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження застосування ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 197, 199 КПК України, з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного, продовжив підозрюваному ОСОБА_7 , строк тримання під вартою до 07.09.2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Доказів того, що ОСОБА_7 , за станом здоров'я не може утримуватись під вартою слідчому судді не надано, а також не надано під час апеляційного розгляду.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив розмір застави в даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, оскільки при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в продовженні застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просив скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4