25 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 липня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.07.2025 задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке вилучено 11.07.2025 під час обшуку в нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_8 , а саме:
- Рахунок фактура №240 від 03.03.2020 року ФОП ОСОБА_9 на 1 арк.;
- Договір №003039 від 19 червня 2025 року на 1 арк.;
- Рахунок фактура №552 від 08.07.2021 на 1 арк.
- Договір страхування №552 на 1 арк.;
- Договір страхування № 240 на 1 арк.;
- Договір страхування № 325 на 1 арк;
- Договір б.н про комерційну таємницю між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на 9 арк.;
- Договір про індивідуальну відповідальність ОСОБА_11 від 27.06.2025 на 1 арк.;
- Договір про матеріальну відповідальність від 02.07.2025 року ОСОБА_12 з додатками на 11 арк.;
Справа 761/29777/25 Слідчий суддя - ОСОБА_13
Апеляційне провадження № 11-сс/824/6425/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- Договір про надання послуг б.н. від 02.07.2025 року ОСОБА_12 з додатками на 12 арк.;
- Договір про надання послуг б.н. від 02.07.2025 року ОСОБА_14 з додатками на 23 арк.;
- Договір б.н. від 29.06.2025 року про нерозголошення комерційної таємниці ОСОБА_15 на 11 арк.;
- Договір б.н. від 3 липня 2025 року року про нерозголошення комерційної таємниці ОСОБА_16 на 20 арк.;
- Договір б.н. від 30 червня 2025 року року про нерозголошення комерційної таємниці ОСОБА_17 на 12 арк.;
- Договір б.н. від 18 червня 2025 року року про нерозголошення комерційної таємниці ОСОБА_18 на 6 арк.;
- Договір б.н. від 09 липня 2025 року року про нерозголошення комерційної таємниці ОСОБА_19 на 11 арк.;
- Розписка від 20.03.2025 року від ОСОБА_20 на 1 арк.;
- Чорнові записи на листах формату А4 у кількості 121 арк.;
- Блокнот жовтого кольору з чорновими записами у кількості 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: BCGA2338 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: BCGA2159 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: BCGA1932 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: BCGA1708 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: QDS-BRCM1072 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: BCGA2337 1 шт.;
- Apple iPhone ID: BCG-E2816A 1 шт.;
- Apple iPhone червоного кольору б.н 1 шт.;
- Apple iPhone сірого кольору model A1779 1 шт.;
- Флеш носій на 16GB сірого кольору 1 шт.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що власником вилученого майна зазначена ОСОБА_8 , однак володільцем цього майна є ФОП ОСОБА_6 , оскільки він є орендарем нежитлового приміщення, де було проведено обшук.
Матеріали клопотання не містять відомостей про причетність ФОП ОСОБА_21 до зазначеного кримінального правопорушення, зокрема відсутні дані про його участь у контрабанді високоліквідних товарів та ухилення від сплати податку на додану вартість, використанні підконтрольних підприємств чи заниженні доходів.
Висновок аналітичного дослідження ДПС України від 20.11.2024 вих. №296/99-00-08-01-03-20/3107308137 та Інформація від ТО «Всеукраїнська асоціація з питань захисту прав споживачів «Споживча довіра» вих.№12/04С від 06.12.2024, на які посилається прокурор у клопотанні, не є доказом в розумінні ст. 84 КПК України та не підтверджений жодними іншими доказами.
Оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування підстав накладення арешту на майно саме з метою збереження речових доказів та у ній лише зазначено, що вказане майно визнано речовими доказами.
Разом з тим, постанова детектива про визнання вилученого майна речовими доказами має формальний характер і не відповідає вимогам КПК України, оскільки детектив не навів жодного обґрунтування, яким чином ці предмети можуть мати значення для встановлення істини у справі чи слугувати доказом дій, спрямованих на незаконне переміщення через митний кордон України та ухилення від сплати податків. Не зазначено, які сліди кримінального правопорушення вони зберегли або які відомості, необхідні для розслідування, містять.
Також апелянт вказувала на безпідставність проведення обшуку, так як ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.06.2025 було надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , яке використовується ФОП ОСОБА_22 .
Проте, фактично вказане нежитлове приміщення на праві користування належить ФОП ОСОБА_6 , і відповідно майно, яке знаходилося під час проведення обшуку у цьому нежитловому приміщенні та в подальшому було вилучено - належить саме орендарю приміщення ФОП ОСОБА_6 .
При цьому, орендаря приміщення ФОП ОСОБА_6 не було повідомлено про проведення обшуку в орендованому приміщенні, чим позбавлено його права бути присутнім під час проведення обшуку та надати свої пояснення, зауваження та викласти заперечення до протоколу обшуку.
ФОП ОСОБА_6 не має жодного статусу у даному кримінальному провадженні та має будь-якого відношення до кримінальних правопорушень, і дозволу на проведення обшуку в приміщенні, що знаходилося в його користуванні слідчий суддя в ухвалі віл 27.06.2025 не надавав.
Крім того, власника майна - ФОП ОСОБА_6 не було повідомлено належним чином про дату та час розгляду клопотання, чим порушено його право на захист своїх прав під час судового розгляду та унеможливило викладення своїх заперечень та висловлення правової позиції щодо клопотання прокурора.
Прокурор у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №72024001530000028 від 02.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 201-3 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_22 , разом із іншими 105 фізичними особами-підприємцями, які є пов'язаними між собою суб'єктами господарської діяльності через спільні ІР-адреси, адреси реєстрації, об'єкти оподаткування, найманих працівників, у період 2021-2024 років, здійснюючи сою господарську діяльність під однією торговою маркою (брендом/торговою мережею) «Техно Їжак», вчинивши дії, спрямовані на штучний розподіл ТМ «Техно Їжак», ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 171 008 105 грн., що спричинило фактичне ненадходження коштів до бюджету держави в особливо великих розмірах.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.06.2025 задоволено частково клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке використовується ФОП ОСОБА_22 .
Згідно даних протоколу обшуку від 11.07.2025, цього ж дня проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено наступне майно:
- Рахунок фактура №240 від 03.03.2020 року ФОП ОСОБА_9 на 1 арк.;
- Договір №003039 від 19 червня 2025 року на 1 арк.;
- Рахунок фактура №552 від 08.07.2021 на 1 арк.
- Договір страхування №552 на 1 арк.;
- Договір страхування № 240 на 1 арк.;
- Договір страхування № 325 на 1 арк;
- Договір б.н про комерційну таємницю між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на 9 арк.;
- Договір про індивідуальну відповідальність ОСОБА_11 від 27.06.2025 на 1 арк.;
- Договір про матеріальну відповідальність від 02.07.2025 року ОСОБА_12 з додатками на 11 арк.;
- Договір про надання послуг б.н. від 02.07.2025 року ОСОБА_12 з додатками на 12 арк.;
- Договір про надання послуг б.н. від 02.07.2025 року ОСОБА_14 з додатками на 23 арк.;
- Договір б.н. від 29.06.2025 року про нерозголошення комерційної таємниці ОСОБА_15 на 11 арк.;
- Договір б.н. від 3 липня 2025 року року про нерозголошення комерційної таємниці ОСОБА_16 на 20 арк.;
- Договір б.н. від 30 червня 2025 року року про нерозголошення комерційної таємниці ОСОБА_17 на 12 арк.;
- Договір б.н. від 18 червня 2025 року року про нерозголошення комерційної таємниці ОСОБА_18 на 6 арк.;
- Договір б.н. від 09 липня 2025 року року про нерозголошення комерційної таємниці ОСОБА_19 на 11 арк.;
- Розписка від 20.03.2025 року від ОСОБА_20 на 1 арк.;
- Чорнові записи на листах формату А4 у кількості 121 арк.;
- Блокнот жовтого кольору з чорновими записами у кількості 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: BCGA2338 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: BCGA2159 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: BCGA1932 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: BCGA1708 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: QDS-BRCM1072 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: BCGA2337 1 шт.;
- Apple iPhone ID: BCG-E2816A 1 шт.;
- Apple iPhone червоного кольору б.н 1 шт.;
- Apple iPhone сірого кольору model A1779 1 шт.;
- Флеш носій на 16GB сірого кольору 1 шт.
Постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України від 11.07.2025 вищевказане майновизнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 72024001530000028.
12.07.2025 прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучене 11.07.2025 під час обшуку в нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- Рахунок фактура №240 від 03.03.2020 року ФОП ОСОБА_9 на 1 арк.;
- Договір №003039 від 19 червня 2025 року на 1 арк.;
- Рахунок фактура №552 від 08.07.2021 на 1 арк.
- Договір страхування №552 на 1 арк.;
- Договір страхування № 240 на 1 арк.;
- Договір страхування № 325 на 1 арк;
- Договір б.н про комерційну таємницю між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на 9 арк.;
- Договір про індивідуальну відповідальність ОСОБА_11 від 27.06.2025 на 1 арк.;
- Договір про матеріальну відповідальність від 02.07.2025 року ОСОБА_12 з додатками на 11 арк.;
- Договір про надання послуг б.н. від 02.07.2025 року ОСОБА_12 з додатками на 12 арк.;
- Договір про надання послуг б.н. від 02.07.2025 року ОСОБА_14 з додатками на 23 арк.;
- Договір б.н. від 29.06.2025 року про нерозголошення комерційної таємниці ОСОБА_15 на 11 арк.;
- Договір б.н. від 3 липня 2025 року року про нерозголошення комерційної таємниці ОСОБА_16 на 20 арк.;
- Договір б.н. від 30 червня 2025 року року про нерозголошення комерційної таємниці ОСОБА_17 на 12 арк.;
- Договір б.н. від 18 червня 2025 року року про нерозголошення комерційної таємниці ОСОБА_18 на 6 арк.;
- Договір б.н. від 09 липня 2025 року року про нерозголошення комерційної таємниці ОСОБА_19 на 11 арк.;
- Розписка від 20.03.2025 року від ОСОБА_20 на 1 арк.;
- Чорнові записи на листах формату А4 у кількості 121 арк.;
- Блокнот жовтого кольору з чорновими записами у кількості 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: BCGA2338 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: BCGA2159 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: BCGA1932 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: BCGA1708 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: QDS-BRCM1072 1 шт.;
- MacBook сірого кольору ID: BCGA2337 1 шт.;
- Apple iPhone ID: BCG-E2816A 1 шт.;
- Apple iPhone червоного кольору б.н 1 шт.;
- Apple iPhone сірого кольору model A1779 1 шт.;
- Флеш носій на 16GB сірого кольору 1 шт.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.07.2025 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на вищевказане майно.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на речі, документи та комп'ютерну техніку, вилучену в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що зазначене в клопотанні майно підпадає під ознаки речових доказів, передбачені ст. 98 КПК України, оскільки може містити на собі сліди кримінального правопорушення та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у встановленому законом порядку визнане речовим доказом у межах кримінального провадження № 72024001530000028, а тому наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи передане.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на майно з дотриманням вимог закону, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про відсутність обгрунтування відповідності вилученого майна ознакам речових доказів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно може містити відомості, які мають значення для кримінального провадження та можуть бути використані як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження.
Крім того, постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_23 від 25.07.2025у кримінальному провадженні призначено судову комп'ютерно-технічну експертизу комп'ютерної техніки, вилученої за адресою: АДРЕСА_1 .
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що нежитлове приміщення, в якому було проведено обшук, на праві користування належить ФОП ОСОБА_6 , який не має жодного статусу у даному кримінальному провадженні, та саме йому належить вилучене майно, не впливає на правильність висновків слідчого судді, оскільки, з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх, правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Крім того, як свідчать матеріали судового провадження, органом досудового розслідування встановлюються обставини щодо ухилення від сплати податку на додану вартість ФОП ОСОБА_22 , разом із іншими 105 фізичними особами-підприємцями, серед яких, згідно даних витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №72024001530000028, встановлено і ФОП ОСОБА_6 .
До того ж, в ході обшуку у нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , вилучено рахунок фактуру №240 від 03.03.2020 ФОП ОСОБА_9 , що додатково свідчить про те, що вилучені за вказаною адресою документи та речі можуть мати значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024001530000028 триває, органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі осіб, причетних до його вчинення.
Посилання захисника на незаконність проведеного обшуку з посиланням на те, що ухвалою слідчого було надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , яке використовується ФОП ОСОБА_22 , та не надавався дозвіл на обшук приміщення, яке орендує ФОП ОСОБА_6 , є безпідставними, оскільки ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 27.06.2025 було надано дозвіл на обшук саме за адресою: АДРЕСА_1 .
На даному етапі провадження слідчий не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
З огляду на наведене, посилання захисника на неналежність та недопустимість як доказу висновку аналітичного дослідження ДПС України від 20.11.2024 вих. №296/99-00-08-01-03-20/3107308137 та Інформації від ТО «Всеукраїнська асоціація з питань захисту прав споживачів «Споживча довіра» вих.№12/04С від 06.12.2024, є передчасними.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Посилання апелянта на те, що слідчим суддею розглянуто клопотання про арешт майна без повідомлення власника майна, не є визначеною законом безумною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.
Крім того, у відповідності до положень ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя за наявності підстав, викладених у наведеній нормі закону, може розглянути клопотання без повідомлення власника майна.
Колегією суддів не встановлено недотримання прокурором вимог ст.ст. 171, 172 КПК України при зверненні із клопотанням про арешт майна, які б слугували підставою для відмови у його задоволенні.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 липня 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3