02 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/2747/24
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виконання рішення суду у справі № 620/2747/24 за заявою позивача про встановлення судового контролю у справі № 620/2747/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 620/2747/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі № 620/2747/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.02.2021 на підставі оновленої довідки від 18.12.2023 № 9/113 про розмір грошового забезпечення, складеної Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області станом на 01.01.2021, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 на підставі оновленої довідки від 18.12.2023 № 9/113 про розмір грошового забезпечення, складеної Управлінням Служби безпеки України в Чернігівській області станом на 01.01.2021, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, виходячи з 90 % грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. Вказане рішення суду набрало законної сили 14.05.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118331814).
03.02.2025 (згідно вхідного штампу суд) позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» із заявою про встановлення судового контролю у справі № 620/2747/24, у якій просить:
здійснити судовий контроль за виконанням рішення в адміністративній справі № 620/2747/24, зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати, у встановлений судом строк, звіт про виконання судового рішення.
В обгрунтування поданої заяви зазначає, що, незважаючи на прийняте судом рішення, на даний час воно залишається не виконаним.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі № 620/2747/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі № 620/2747/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 р.- задоволено. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 р. - скасовано. Заяву ОСОБА_1 - задоволено. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі № 620/2747/24. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надати в місячний термін з дня проголошення даної постанови Чернігівському окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі № 620/2747/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії з урахуванням висновків цієї постанови.
17.07.2025 (згідно вхідного штампу суду) від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов звіт про виконання судового рішення та заявлено клопотання про розгляд звіту за участі представника Головного управління.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про розгляд звіту з повідомленням учасників справи відмовлено. Призначено до розгляду у порядку письмового провадження звіт відповідача про виконання рішення суду у справі № 620/2747/24. Запропоновано позивачу у строк до 15.08.2025 подати до суду письмові пояснення щодо наведених у звіті обставин.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.08.2025 клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від 23.07.2025 - повернуто без розгляду.
ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення щодо наведених у звіті відповідача про виконання судового рішення в адміністративній справі № 620/2747/24 обставин, у якому не погоджується з викладеними обставини у звіті та просить відмовити у його прийнятті.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшли пояснення на заяву, подану у порядку статті 382 КАС України, у яких відповідач не погоджується з доводами позивача та зазначає, що на виконання вищевказаної постанови суду, керуючись статтею 382 КАС України, Головне управління 14.07.2025 надало звіт до Чернігівського окружного адміністративного суду про виконання вказаного рішення суду за вих №2500-0802-8/46551. На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі №620/2747/24, позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.02.2021 на підставі оновленої довідки 18.12.2023 № 9/113 про розмір грошового забезпечення, складеної Управління Служби безпеки України в Чернігівській області станом на 01.01.2021, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, виходячи з 90 % грошового забезпечення. Відповідно до наданих до звіту та пояснень перерахунків пенсії по пенсійній справі позивача, відповідач зазначає, що з 01.02.2021 підсумок пенсії позивача з надбавками становить 41792,06 грн до виплати - 41792,06 грн, з 01.07.2022 підсумок пенсії позивача з надбавками становить 41814,38 грн до виплати - 41814,38 грн, з 01.12.2022 підсумок пенсії позивача становить - 41830,22 грн та до виплати - 41830,22 грн, з 01.03.2023 підсумок пенсії позивача становить - 43330,22 грн та до виплаті 43330,22 грн, з 01.03.2024 підсумок пенсії позивача становить - 44894,54 грн та до виплати 44894,54 грн, з 01.01.2025 підсумок пенсії позивача становить - 44894,54 грн та до виплати 30464,01 грн. Розмір пенсії до виплати з 01.01.2025 зменшився, оскільки був обрахований згідно постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Різниця пенсії на виконання вказаного рішення суду з 01.02.2021 по 31.07.2025 складає 147707,99 грн: за період з 01.02.2021 по 28.02.2022 складає 47977,93 грн, за період з 01.03.2022 по 31.07.2025 складає 99730,06 грн. Виплата зазначеної суми буде проведена в межах затверджених бюджетних асигнувань.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про встановлення судового контролю, оцінивши поданий боржником звіт, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У частині першій статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) передбачено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Водночас особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною першою статті 382-1 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Суд враховує, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб'єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.
При цьому визначальним є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» Виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до статті 72 та частини другої статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» джерелом формування коштів Пенсійного фонду України, зокрема, є кошти державного бюджету. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Відповідно до пункту 4 розділу 2 Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2 (зі змінами), зареєстрованого Міністерстві юстиції України 23.03.2009 за № 897/16913 (далі - Порядок № 21-2), кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку № 21-2 видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Так, з наданих відповідачем розрахунків пенсії ОСОБА_1 вбачається, що розмір пенсії останнього з 01.02.2021 становить 36677,10 грн, що з урахуванням максимального розміру пенсії становить 36677,10 грн; з 01.07.2021 становить 36697,50 грн, що з урахуванням максимального розміру пенсії становить 36677,10 грн; з 01.12.2021 становить 36716,70 грн, що з урахуванням максимального розміру пенсії становить 36677,10 грн; з 01.03.2022 становить 41792,06 грн, що з урахуванням максимального розміру пенсії становить 41792,06 грн; з 01.07.2022 становить 41814,38 грн, що з урахуванням максимального розміру пенсії становить 41814,38 грн; з 01.12.2022 становить 41830,22 грн, що з урахуванням максимального розміру пенсії становить 41830,22 грн; з 01.03.2023 становить 43330,22 грн, що з урахуванням максимального розміру пенсії становить 43330,22 грн; з 01.03.2024 становить 44894,54 грн, що з урахуванням максимального розміру пенсії становить 44894,54 грн; з 01.01.2025 становить 44894,54 грн, що з урахуванням максимального розміру пенсії становить 30464,01 грн, пониження суми 44894,54 згідно ПКМУ № 1 від 03.01.2025; з 01.03.2025 становить 46394,54 грн, що з урахуванням максимального розміру пенсії становить 44894,54 грн, пониження суми 44894,54 згідно ПКМУ № 1 від 03.01.2025, що становить 30464,01 грн (т. 1 а.с.234-237; т.1 а.с. 239-242).
Судом встановлено, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі № 620/2747/24 відповідачем з 01.02.2021 проведено позивачу перерахунок пенсії, розрахунок на доплату за пенсійною справою позивача складає 147707,99 грн (47977,93 грн + 99730,06 грн)(т. 1 а.с. 238, зворот а.с. 242).
Однак, суд зазначає, що розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою позивача за спірні періоди не змінився, що підтверджується матеріалами справи (т. 1 а.с.71, т.1 а.с. 238, зворот а.с. 242).
Так, зокрема, у лютому - березні 2021 року до виплати підлягало 19059,67 грн (фактично виплачено - 15369,06 грн, сума доплати 3690,61 грн), у квітні-червні 2021 року до виплати підлягало 21380,61 грн (фактично виплачено - 17690,00 грн, сума доплати 3690,61 грн), у липні - серпні 2021 року до виплати підлягало 22230,61 грн (фактично виплачено - 18540,00 грн, сума доплати 3690,61 грн), з вересня 2021 року по лютий 2022 року до виплати підлягало 25939,56 грн (фактично виплачено - 22248,95 грн, сума доплати 3690,61 грн) (т. 1 а.с.71; т. 1 а.с.238). У березні - червні 2022 року до виплати підлягало 26381,83 грн (фактично виплачено - 22248,95 грн, сума доплати 4132,88 грн), у липні - листопаді 2022 року до виплати підлягало 26404,15 грн (фактично виплачено - 22248,95 грн, сума доплати 4155,20 грн), у грудні 2022 року до виплати підлягало 32674,18 грн (фактично виплачено - 28503,14 грн, сума доплати 4171,04 грн), у січні - лютому 2023 року до виплати підлягало 37157,53 грн (фактично виплачено - 32986,49 грн, сума доплати 4171,04 грн), з березня 2023 року по березень 2024 року до виплати підлягало 35119,37 грн (фактично виплачено - 32986,49 грн, сума доплати 2132,88 грн), з квітня 2024 року по червень 2024 року до виплати підлягало 39792,06 грн (фактично виплачено - 37659,18 грн, сума доплати 2132,88 грн), з липня 2024 року по жовтень 2024 року до виплати підлягало 43330,22 грн (фактично виплачено - 41197,34 грн, сума доплати 2132,88 грн), у листопаді - грудні 2024 року до виплати підлягало 44894,54 грн (фактично виплачено - 42761,66 грн, сума доплати 2132,88 грн), з січня 2025 року по липень 2025 року до виплати підлягало 30464,01 грн (фактично виплачено - 30037,43 грн, сума доплати 426,50 грн) (т. 1 зворот а.с. 242).
Вказані обставини відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.
Крім того, суд звертає увагу на таке.
03.01.2025, відповідно до статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», якою установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. N 379/95-ВР №Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Також 25.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», пунктом 1 якої установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115. Розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
На виконання Постанови №1 відповідач провів позивачу відповідний перерахунок пенсії та застосував передбачені нею коефіцієнти пониження (т.1 зворот а.с.241, а.с 242).
Суд зазначає, що вказаний перерахунок має окремі правові та фактичні підстави, які не були предметом розгляду у справі № 620/2747/24.
Після проведення перерахунку з 01.01.2025 та з 01.03.2025 пенсія позивачу обмежена максимальним розміром пенсія на підставі Постанови №1 та Постанови №209 отже, позивач помилково пов'язує здійснення пенсійним органом перерахунку його пенсії з виконанням рішення суду в цій справі.
Питання порядку та умов виплати пенсії відповідно до вказаних постанов не було поставлено на вирішення суду у справі № 620/2747/24 та судом не розглядалося та не може бути предметом судового контролю у даній справі, оскільки не досліджувалися судом під час ухвалення судового рішення від 12.04.2024 у справі № 620/2747/24. Відтак, такі обставини не входили в предмет доказування в даній справі та не стосуються порядку виконання прийнятого судового рішення, а фактично складають окремий самостійний предмет позову.
Крім того, суд зазначає, що суми нарахованої та недоплаченої пенсії за окремою бюджетної програмою позивач також не отримав.
За приписами статті 2 КАС України, суд має відновити порушені права осіб, які звернулися до суду з приводу їх порушення суб'єктом владних повноважень.
Згідно зі статтею 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.
Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Згідно висновків Верховного Суду, сформульованих у межах справи № 361/2109/17, за своєю правовою природою накладення судом штрафу за не виконання рішення суду є заходом процесуального примусу, передбаченого статтею 144 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою спонукання відповідних осіб до добросовісного виконання процесуальних обов'язків, зокрема, в частині накладеного судом обов'язку щодо подання звіту про виконання рішення суду, що обумовлено обов'язковістю виконання судового рішення як важливої складової права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14 та 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що якщо під час судового розгляду питання про накладення штрафу буде встановлено, що посадова особа або орган, відповідальні за виконання рішення, діяли добросовісно, то саме лише невиконання судового рішення не містить складу правопорушення, за яке можлива юридична відповідальність у вигляді штрафу. Тобто, обов'язковою умовою для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу є встановлення для такого суб'єкта владних повноважень строку на подання звіту про виконання судового рішення та в подальшому неподання такого звіту у встановлений строк або не вчинення дій, спрямованих на виконання рішення.
При цьому, під час розгляду звіту про виконання рішення суду, суд зобов'язаний надавати правову оцінку кожному доводу суб'єкта владних повноважень стосовно підстав невиконання судового рішення, та у разі відсутності доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій суб'єкта владних повноважень, які б свідчили, що відповідач дійсно бажає реалізувати свій обов'язок стосовно виконання судового рішення в найкоротші строки, застосовувати відповідний штраф.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.02.2022 (справа № 420/177/20), переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, зокрема, у публічно-правових спорах, адміністративні суди повинні зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, щоб це не призводило до порушення основоположних засад адміністративного судочинства та щоб такі засоби не були надмірними за визначених умов та не призводили до порушення прав, гарантованих Конституцією та законами України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Це означає, що негативні наслідки недобровільного виконання судового рішення мають бути пропорційними та збалансованими, а санкції, накладені судом у зв'язку з невиконанням судового рішення, не повинні бути надмірними; при цьому мають враховуватися усі обставини, які стали причиною невиконання судового рішення, надаватися оцінка діям боржника, спрямованих на таке виконання, міру його вини тощо.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.10.2018 у справі №704/1547/17 та від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Згідно частини першої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1цього Кодексу.
Відповідно до частини одинадцятої статті 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
З огляду на викладене, зважаючи на надані відповідачем обґрунтування обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, надані доказів вжиття ним заходів для виконання судового рішення, із врахуванням часткового виконання відповідачем судового рішення, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття звіту від 14.07.2025 № 2500-0802-8/46551 про виконання рішення суду у справі № 620/2747/24.
Водночас, враховуючи, що рішення суду виконано не у повному обсязі, суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду.
Разом з тим, зважаючи на те, що відповідачем було здійснено певні заходи, спрямовані на виконання рішення суду, а також надано до суду докази вчинення таких дій, спрямованих на виконання судового рішення, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для накладення на керівника пенсійного органу штрафу.
Керуючись статтями 14, 241-242, 248, 370, 381-1-382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про виконання рішення суду від 12.04.2024 № 2500-0802-8/46551 у справі № 620/2747/24.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області новий строк для надання звіту про виконання судового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі № 620/2747/24 два місяці з дня отримання даної ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 02.09.2025.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА