02 вересня 2025 року справа № 826/15979/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алли Руденко, розглянувши у спрощеному письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу № 826/15979/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві, правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимог про сплату боргу (недоїмки),
01.10.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати:
податкове повідомлення-рішення за № 00066554203 від 11.06.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання фізичної особи ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 134 375, 85 грн;
податкове повідомлення-рішення за № 00066574203 від 11.06.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання фізичної особи ОСОБА_1 за платежем «Військовий збір» на суму 11 197,99 грн;
податкове повідомлення-рішення за № 00066564203 від 11.06.2018 про стягнення з фізичної особи за ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» штрафної санкції у сумі 170,00 грн;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-122697-17 від 03.07.2018 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Єдиний соціальний внесок» 15 102,36 грн;
податкове повідомлення-рішення за № 00066394203 від 11.06.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Єдиний податок» на суму 13 113,75 грн;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-141766-17 від 03.08.2018 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Єдиний соціальний внесок» 13 883,76 грн, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві відносно ОСОБА_1 .
Обгрунтовуючи позовну заяву позивач вказав, що у період з 28.01.2016 по 30.05.2018 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, обрав спрощену систему оподаткування 3-ї групи та здійснював оподаткування одержаних доходів від провадження господарської діяльності за ставкою єдиного податку 5% від суми отриманого доходу. В ході провадження підприємницької діяльності надавав послуги з оренди нерухомого майна представництву «Асоціація Всесвітнього Скаутського Бюро» в Україні за договором оренди приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , від 01.02.2016.
Актом документальної позапланової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 28.01.2016 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 28.01.2016 по 31.12.2016 №2105/26-15-42-03-30/3329611676 від 27.04.2018 встановлено порушення умов перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, визначених підпунктом 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки загальна площа житлового приміщення, що здавалась позивачем в оренду, становить більше 100 кв. м. У зв'язку з цим позивачу донараховано доходу за період з 01.04.2016 по 31.12.2016 із застосуванням ставки податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18% у сумі 107 500,68 грн та застосовано штраф у розмірі 26 875,17 грн.
Позивач з посиланням на пункт 299.11 статті 299 ПК України вважає, що підставою для нарахування податку на доходи фізичних осіб є рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп, а не акт перевірки. Водночас рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку 3 групи не приймалось.
Також з посиланням на пункт 293.4 статті 293 ПК України зазначає, що у випадку встановлення порушень щодо здійснення виду діяльності, що не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, розмір єдиного податку становить 15%, а не 18%.
З посиланням на підпункт 298.2 пункту 298.2 статті 298 ПК України зазначає, що зобов'язаний був перейти на загальну систему оподаткування з 01.04.2016, отже порушення допущене ним у другому кварталі 2016 року, а не у першому кварталі 2016 року, як про це стверджує відповідач, а тому анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку 3-ї групи має бути здійснено з 01.07.2016.
З огляду на вказане вважає, що підстави для донарахування єдиного податку на доходи фізичних осіб відсутні.
Щодо нарахування військового збору, стягнення штрафу за неподання декларації про майновий стан та доходи позивача за 2016 рік та донарахування єдиного соціального внеску, то вони нараховуються у разі донарахування єдиного податку на доходи фізичних осіб. У зв'язку з відсутністю підстав для нарахування єдиного податку на доходи фізичних осіб підстави для донарахування вказаних платежів також відсутні.
Позивач також стверджує, що до винесення податкових повідомлень-рішень сплатив єдиний податок у сумі 103 866,00 грн (96 266, 00 грн та 7 600,00 грн), а тому підстав для донарахування податкового зобов'язання у розмірі 13 113,75 грн згідно податкового повідомлення-рішення №00066394203 від 11.06.2018 немає.
Сума сплаченого єдиного соціального внеску становить 31 953,36 грн та включає нараховані і задекларовані позивачем самостійно суми єдиного соціального внеску, а тому підстави для його нарахування відсутні.
Відповідач Головне управління ДФС у м. Києві проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву, наданому до Окружного адміністративного суду м. Києва 06.11.2018, вказав, що на порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України позивач не подав до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкову декларацію платника єдиного податку 3 групи за 1 квартал 2016 року.
Щодо нарахування позивачу єдиного податку на доходи фізичних осіб, то позивач у 2016 році надавав послуги з оренди житлового приміщення площею 127,6 кв.м. , отримав та не задекларував дохід у загальній сумі 807046,00 грн.
Згідно підпункту 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп фізичні особи-підприємці, які надають в оренду житлові приміщення чи їх частини, якщо загальна площа перевищує 100 кв. м.
Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Отже за результатами перевірки дохід, отриманий ОСОБА_1 , у період з 28.01.2016 по 31.03.2016 у сумі 209820,00 грн, підлягає оподаткуванню єдиним податком у розмірі 5%, а за період з 01.04.2016 по 31.12.2016 у сумі 597226,00 грн підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб у розмірі 18%. Сума податку, яка підлягає сплаті до бюджету за 2016 рік становить 107 500,68 грн.
Щодо інших нарахованих платежів, то вони є похідними і підлягають нарахуванню у зв'язку з визначенням грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.
У зв'язку з тим, що з 01.04.2016 позивач зобов'язаний був перейти на загальну систему оподаткування, він зобов'язаний був подати декларацію про майновий стан за базовий звітний (податковий) період, який становить 1 рік - протягом 40 календарних днів , що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Проте позивач декларацію про майновий стан за 2016 рік не подав, чим порушив підпункт 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 ПК України.
Головне управління ДПС у м. Києві як правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві надав до Черкаського окружного адміністративного суду додаткові пояснення від 05.02.2025, у яких зазначив доводи, аналогічні тим, що вказані у відзиві на позов.
Позивач 27.11.2018 надав до Окружного адміністративного суду м. Києва відповідь на відзив, у якому зазначені доводи, аналогічні доводам позовної заяви.
Ухвалою від 05.10.2018 Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розглядати справу вирішив за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до супровідного листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2024 № 03-19/2562/24 “Про скерування за належністю справи» на виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2825-ІХ справа № 826/15979/18 була скерована до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Супровідним листом від 07.01.2025 № 01-19/93/25 Київський окружний адміністративний суд на виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, передав справу № 826/15979/18 до Черкаського окружного адміністративного суду 22.01.2025 (вхідний № 3110/25).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2025 справа розподілена судді Руденко А. В.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 справа №826/15979/18 прийнята до розгляду суддею Руденко А. у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Ухвалою від 28.01.2025 у справі №826/15979 здійснено заміну відповідача Головного управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві, утвореним як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач у справі ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.01.2016, номер запису 20740000000027286.
За період з 28.01.2016 по 31.12.2016 позивач здійснював оподаткування одержаних доходів за спрощеною системою оподаткування,, обліку та звітності з обраною 3-ю групою за ставкою єдиного податку 5% до суми отриманого доходу.
Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р., наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 6460 від 12.04.2018 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.01.2016 по 31.12.2016, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 28.01.2016 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 28.01.2016 по 31.12.2016.
За результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 27.04.2018 №2105/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), яким встановлено, що для з'ясування питання щодо дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог діючого законодавства щодо декларування доходів, передбачених ст. 292 Податкового кодексу України опрацьовано відомості з бази даних ДРФО та встановлено, що платником податку у періоді з 28.01.2016 по 31.12.2016 отримано дохід у сумі 807046,00 грн. за ознакою доходу 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі) від Представництва «Асоціації Всесвітнього Скаутського Бюро» (код за ЄДРПОУ 24498074), а саме: у період з 28.01.2016 по 31.03.2016 у сумі 209820,00 грн.; у період з 01.04.2016 по 30.06.2016 в сумі 202000,00 грн.; у період з 01.07.2016 по 30.09.2016 в сумі 193986,00 грн.; у період з 01.10.2016 по 31.12.2016 в сумі 201240,00 грн.
Для встановлення всіх обставин отримання ФОП ОСОБА_1 вищезазначеного доходу контролюючим органом було направлено запит Представництву «Асоціації Всесвітнього Скаутського Бюро» (код за ЄДРПОУ 24498074) від 19.02.2018 № 7074/10/26-15-42-03-27.
Листом від 12.03.2018 № 419 (вх. № 13974/10 від 12.03.2018) Представництвом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (код за ЄДРПОУ 24498074) підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 у 2016 році надавав послуги оренди житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 127,6 м кв. відповідно до Договорів від 01.02.2016р. та 01.10.2016р. та у зв'язку з чим було виплачено ФОП ОСОБА_1 дохід в безготівковій формі на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» на загальну суму 807046,00 грн.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 , у 2016 році отримано та не задекларовано дохід від провадження діяльності на суму 807046,00 грн.
За висновком перевірки встановлено порушення позивачем:
- п.п. 49.18.2 п. 49.18. ст. 49, п. 296.3 ст. 296 Податкового Кодексу України - не подано податкову декларацію платника єдиного податку за І квартал 2016 року;
- п. 292.1, п. 292.6 ст. 292, п. 293.3 ст. 293 Податкового кодексу України - не нараховано та не сплачено суму єдиного податку у розмірі 10491,00 грн. за період з 28.01.2016 по 31.03.2016;
- пп. 49.18.5, п. 49.18, ст. 49 Податкового кодексу України - не подана податкова декларація про майновий стан і доходи за 2016 рік.;
- п.п. 291.5.3. п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України - порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, не здійснено перехід з єдиного податку на сплату інших податків і зборів з 01.04.2016 р.;
- п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України - не нараховано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 107 500,68 грн. за 2016 рік.
- п. 16 прим. 1 підр. 10 розд. XX ПК України - не нараховано та не сплачено військового збору у розмірі 8 958,39 грн. за 2016 рік.
- п. 4. ч. 2. ст. 6 Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - не подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік;
- абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9, п.п. 1 п. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9. Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями - не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску за 2016 рік у розмірі 24 438,48 грн.
На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві були прийняті:
податкове повідомлення-рішення за № 00066554203 від 11.06.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання фізичної особи ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 107 500,68 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 26 875,17 грн, всього 134 375, 85 грн;
податкове повідомлення-рішення за № 00066574203 від 11.06.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання фізичної особи ОСОБА_1 за платежем «Військовий збір» на 8 958,39 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 239,60 грн, всього суму 11 197,99 грн;
податкове повідомлення-рішення за № 00066564203 від 11.06.2018 про стягнення з фізичної особи за ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» штрафної санкції у сумі 170,00 грн;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-122697-17 від 03.07.2018 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Єдиний соціальний внесок» на суму 10 044,66 грн, штраф 5 057,70 грн, всього 15 102,36 грн;
податкове повідомлення-рішення за № 00066394203 від 11.06.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Єдиний податок» на суму 10 491,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 622,75 грн, всього 13 113,75 грн;
вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-141766-17 від 03.08.2018 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Єдиний соціальний внесок» 13 883,76 грн.
Не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями та вимогами про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам суд зазначає наступне.
Спірні відносини врегульовані Податковим кодексом України, Законом України від 08.07.2010р. № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464- VІ).
Згідно пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 статті 291 ПК України).
Згідно пункту 291.4 вказаної статті суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Згідно підпункту 291.5 пункту 291.5 вказаної статті не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп:
Підпунктом 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів.
Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Отже за змістом вказаних приписів не можуть бути віднесені до 3-ї групи платників єдиного податку особи, які здають в оренду житлові приміщення чи їх частини, загальна площа яких перевищує 100 кв. м. У разі, коли вказана умова порушується, платник податку зобов'язаний перейти на загальну систему оподаткування.
Судом встановлено, що позивач 28.01.2016 зареєстрований як ФОП та платник єдиного податку 3-ї групи.
Згідно з актом перевірки встановлено, що позивач у періоді з 28.01.2016 по 31.12.2016 надавав послуги оренди житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 127,6 м кв. відповідно до Договорів від 01.02.2016, та 01.10.2016, укладених з Представництвом «Асоціації Всесвітнього Скаутського Бюро», у зв'язку з чим отримав дохід у сумі 807046,00 грн. за ознакою доходу 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі) а саме: у період з 28.01.2016 по 31.03.2016 у сумі 209820,00 грн.; у період з 01.04.2016 по 30.06.2016 в сумі 202000,00 грн.; у період з 01.07.2016 по 30.09.2016 в сумі 193986,00 грн.; у період з 01.10.2016 по 31.12.2016 в сумі 201240,00 грн., всього у сумі 807 046,00 грн.
Оскільки площа орендованого житлового приміщення перевищувала 100 кв. м, в тому числі і у 1 кварталі 2016 року, позивач не мав права перебувати на спрощеній системі оподаткування та сплачувати податок як платник єдиного податку 3-ї групи, а тому з 01.04.2014 позивач зобов'язаний був перейти на загальну систему оподаткування.
Оскільки позивач на загальну систему оподаткування з 01.04.2016 не перейшов, ним допущені порушення п.п. 291.5.3. п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України щодо умов перебування на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до п. 292.1. ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку є:
1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Відповідно до п. 292.6 ст. 292 датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.293.3 ст. 293 ПК України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі 5 відсотків від отриманого доходу.
Отже дохід, отриманий позивачем в період з 28.01.2016 р. по 31.03.2016 у сумі 209820,00 грн. підлягає оподаткуванню єдиним податком у розмірі 5%, а за період з 01.04.2016 р. по 31.12.2016 р. у сумі 597226,00 грн. підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.
Згідно із вимогами п. 296.3 ст. 296 ПК України платники єдиного податку третьої групи подають до органу державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Вимогами пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 передбачено, що податкові декларації, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Актом перевірки встановлено, що позивач не подав податкову декларацію платника єдиного податку за І квартал 2016 року до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві станом на момент проведення перевірки, чим порушив вимоги п.п. 49.18.2 п. 49.18. ст. 49, п. 296.3 ст. 296 ПК України.
Отже позивачем отримано та не задекларовано дохід платника єдиного податку, отриманий від провадження діяльності у першому кварталі 2016 р. у сумі 209820,00 грн., що призвело до не нарахування та не сплати суми єдиного податку з цього доходу у розмірі 10491,00 грн., чим порушено п. 292.1, п. 292,6 ст. 292, п. 293.3 ст. 293 ПК України.
Згідно ст. 123 ПК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, застосовується штраф штраф в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
За вказаних обставин податкове повідомлення-рішення за № 00066394203 від 11.06.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Єдиний податок» на суму 10 491,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 622,75 грн, всього 13 113,75 грн прийняте на законних підставах і скасуванню не підлягає.
Щодо оподаткування доходу, одержаного позивачем з 01.04.2016 по 31.12.2016, то він підлягав оподаткуванню за загальною системою оподаткування.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Вказаним спростовуються доводи позивача про те, що розмір єдиного податку повинен становити 15%.
Відповідно пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб подається податкова декларація за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Перевіркою встановлено, що на порушення пп. 49.18.5, п. 49.18, ст. 49 ПК України позивач на час проведення перевірки не подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві та не надано до перевірки документів, підтверджуючих понесені витрати, пов 'язані з отриманим доходом.
Отже дохід, отриманий позивачем за період з 01.04.2016 по 31.12.2016 у сумі 597 226,00 грн., підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18%, а податок складає: 597 226,00* 18% = 107 500,68 грн.
Таким чином, сума податку, що підлягає сплаті до бюджету за 2-4 кв. 2016 року, складає 107 500,68 грн.
За вказаних обставин податкове повідомлення-рішення за № 00066554203 від 11.06.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання фізичної особи ОСОБА_1 за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 107 500,68 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 26 875,17 грн, всього 134 375, 85 грн прийняте на законних підставах і скасуванню не підлягає.
Доводи позивача про відсутність анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку 3-ї групи суд вважає необгрунтованими, оскільки відповідно до п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПК України підставою для нарахування суми грошових зобов'язань за рішеннями контролюючих органів є порушення податкового законодавства.
Водночас скасування рішення про реєстрацію платником єдиного податку 3-ї групи є одним із наслідків порушення вимог податкового законодавства, який не пов'язаний із нарахуванням грошових зобов'язань за рішенням контролюючого органу.
Щодо доводів позивача про самостійну сплату донарахованих грошових зобов'язань, то єдиний податок у розмірі 96 266,00 грн та у сумі 7 600,00 грн. всього 103 866,00 грн згідно наданих позивачем квитанцій сплачений 02.08.2018, в той час як податкове повідомлення-рішення № 00066554203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 107 500,68 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 26 875,17 грн, всього 134 375, 85 грн, та податкове повідомлення-рішення № 00066394203 про збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку на суму 10 491,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 622,75 грн, всього 13 113,75 грн, прийняті 11.06.2018, тобто до фактичної сплати.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 00066564203 від 11.06.2018 про стягнення позивача штрафної санкції у сумі 170,00 грн, то як зазначено вище позивачем не були подані податкові декларації з єдиного податку за 1 квартал 2016 року та звітна декларація з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік.
Згідно п. 120.1 ст. 120 ПК України ( в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Оскільки позивачем допущено порушення вимог ст. 49 ПК України, застосування штрафу у розмірі 170 грн. за неподання декларацій за 1 кв. 2016 року та 2016 рік вчинено на законних підставах, а тому податкове повідомлення-рішення № 00066564203 від 11.06.2018 скасуванню не підлягає.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 00066574203 від 11.06.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір» на 8 958,39 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2 239,60 грн, всього суму 11 197,99 грн, суд зазначає наступне.
З 01.01.2015 р. п. 16 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України викладено у новій редакції, яка
встановлює, що платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ПКУ, та об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ.
Фізичні особи - підприємці, крім тих, що обрали спрощену систему, за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період.
Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб - підприємців є 2015 рік.
Актом перевірки встановлено, що позивачем не нараховано та не сплачено військовий збір із доходу за 2016 рік у сумі 597 226,00 грн., розмір якого складає:
597 226,00 грн *1,5% = 8 958,39 грн.
Отже позивачем порушено п.16 1 підр. 10 розд. XX ПКУ, а тому податкове повідомлення-рішення № 00066574203 від 11.06.2018 прийнято на законних підставах і скасуванню не підлягає.
Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-122697-17 від 03.07.2018 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Єдиний соціальний внесок» на суму 10 044,66 грн, штраф 5 057,70 грн, всього 15 102,36 грн, та вимоги про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-141766-17 від 03.08.2018 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «Єдиний соціальний внесок» 13 883,76 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4, п. 5 ч. 1 ст.4 Закону № 2464-УІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Згідно ч. 1 ст. 7. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-УІ згідно якої, єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п. 2);
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (п. 3).
Відповідно до п.6 ч. 1 ст.1 Закону № 2464-УІ, мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
ФОП - платники єдиного податку сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону № 2464).
Згідно із абзацом другим пп. 2 п. 6 розд. IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449), ФОП - платники єдиного податку можуть сплачувати єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, враховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Враховуючи зазначене, граничний термін сплати єдиного внеску для ФОП - платників єдиного податку є 19 число місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно п. 11 ст.8 Закону № 2464-УІ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22% визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
За змістом вказаних приписів позивач є платником єдиного соціального внеску і зобов'язаний нарахувати єдиний соціальний внесок за 2016 рік та сплатити його у вказані строки.
Згідно акту перевірки за період з 28.01.2016 по 31.03.2016 позивачем не нараховано та не сплачено єдиний соціальний внесок у сумі 90,48 грн (303,16 грн х3 міс.).
Також за період з 01.04.2016 по 31.12.2016 позивачу нараховано єдиний соціальний внесок у розмірі 23 529,00 грн (7 579, 00 грн у квітні 2016, 7975,00 у липні 2016 та 7 975,00 у жовтні 2016). Всього позивачу нараховано 24 438,48 грн.
Отже, враховуючи вищезазначене, у зв'язку із встановленими порушеннями за результатами перевірки, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-122697-17 від 03.07.2018 та вимога про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-141766-17 від 03.08.2018 прийняті на законних підставах і скасуванню не підлягають.
Щодо доводів позивача, про сплату єдиного соціального внеску у сумі 15 102,36 грн, яка сплачена 05.07.2018, та у с сумі 16 881,00 грн, яка сплачена 15.08.2018, то така сплата відбулась після формування вказаних вимог про сплату боргу (недоїмки).
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надавши оцінку наявним в матеріалах справи письмовим доказам суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача.
Згідно квитанції від 13.01.2025 позивач сплатив судовий збір у сумі 12 288,63 грн, отже вказані судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 5, 9, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО