29 серпня 2025 року Справа № 580/292/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Янківської В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
19.08.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшла заява представника позивача, в якій заявник просить:
1) встановити судовий контроль за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі № 580/292/25;
2) встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області десятиденний строк для подання до суду звіту про виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі № 580/292/25.
Заява мотивована тим, що відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 3028 гривень. Таким чином розмір підвищення до пенсії позивача згідно з рішенням суду має складати 6056 грн.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області на виконання рішення суду проведено нарахування підвищення до пенсії позивача у розмірі 2361 грн.
Таким чином рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі №580/292/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області не виконується належним чином.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надало до суду заперечення на заяву представника позивача, в яких просить у задоволенні вимог заяви відмовити.
Оцінивши заявлені доводи, дослідивши докази, суд встановив таке.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі №580/292/25 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити нарахування та виплату з 01.11.2024 ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб (встановленим на 01 січня календарного року відповідно до Закону про Державний бюджет на відповідний рік).
Суд врахував, що відповідно до ст.ст.129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічна норма закріплена в ст.370 КАС України згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження».
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, на підставі аналізу статей 3, 8, частин 1 та 2 статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 - 3823 КАС України передбачено форми судового контролю за виконанням судового рішення:
1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду;
2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.3823 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов'язань у межах відповідної справи.
Тобто, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові у справі №235/7638/16-а від 31.07.2018 та ухвалах від 10.12.2018 в справі №807/2358/15, від 17.10.2019 у справі №826/12592/14.
Суд зазначає, що чинне законодавство, зокрема, положення ст.382 КАС України, не встановлюють, з яких підстав на суб'єкта владних повноважень може бути покладено обов'язок щодо подачі звіту про виконання судового рішення.
У той же час, за змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України та статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» щодо обов'язковості судового рішення такою підставою є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення.
З листа ГУ ПФУ в Черкаській області від 27.06.2025 суд встановив, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі №580/292/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області позивачу з 01.11.2024 проведено перерахунок пенсії та встановлено щомісячну доплату як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, в розмірі 10039,73 грн.
Статтею 45 Закону України “Про державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 № 1524 “Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» установлено доплату за проживання на зазначених територіях у розмірі 2361,00 грн.
Тому, виплату підвищення до пенсії згідно з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду проведено до 31.12.2024.
З 01.01.2025 встановлено доплату за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 2361,00 грн.
З цього приводу суд враховує абз.1 ст.45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», яким установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Отже, нарахування позивачу доплати, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, в розмірі 2361,00 грн. з 01.01.2025 зумовлене саме зміною правового регулювання Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Зважаючи, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі №580/292/25 відповідачем фактично виконане, а встановлення спірної доплати з 01.01.2025 в розмірі 2361,00 грн. зумовлене зміною правового регулювання, суд дійшов висновку про виникнення між сторонами нових правовідносин, що не були предметом дослідження у справі №580/292/25.
Тому відсутні підстави для встановлення судового контролю у порядку ст.382 КАС України.
Керуючись ст.ст.132-142, 252, 241-246, 255, 295, 382 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 (вх. від 19.08.2025 №41935/25) про встановлення судового контролю за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/292/25.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА