29 серпня 2025 року справа № 580/12589/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гаращенка В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, яка полягає у не нарахуванні та не здійсненні позивачу виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у збільшеному розмірі до 100 000 грн, за грудень 2023, січень-березень 2024 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у збільшеному розмірі до 100 000 грн, за грудень 2023, січень-березень 2024 року.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання.
Ухвалою суду від 20.02.2025 зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 29.08.2025 поновлено провадження у справі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату позивачу у повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України за грудень 2023, січень-березень 2024 року у збільшеному розмірі до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позов, в якому вказав, що позивач не брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави - агресора, згідно яких мав право на отримання щомісяця додаткової винагорода у розмірі 100 000 гривень. Позивач здійснював бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, згідно яких мав право на отримання щомісяця додаткової винагорода у розмірі 30000 гривень розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань в межах охопленого позовними вимогами часу, що підтверджується копіями витягами з наказів з додатками, а також витягом з рапортів.
Ухвалою суду від 20.02.2025 витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) завірені належним чином копії (витяги у нетаємній частині) бойових розпоряджень, журналів бойових дій та рапортів на виплату додаткової винагороди щодо позивача.
Суд звертає увагу, що на виконання вимог ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 відповідачем лише 03.06.2025 надано до суду завірені належним чином копії (витяги у нетаємній частині) із журналів бойових дій.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI “Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній (их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач у спірному періоді проходив військову службу та відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону №73-ОС від 25.03.2023 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону №205-ОС від 10.05.2023 призначено молодшого сержанта ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - помічника гранатометника другого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування. Вважати таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою з 10.05.2023.
Не погоджуючись із невиплатою позивачу у повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у збільшеному розмірі до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, позивач звернувся в суд з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Початком проходження військової служби згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №2232-XII вважається:
1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;
2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;
4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Закінченням проходження військової служби відповідно до абзацу першого ч.3 вказаної статті Закону вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України “Про Збройні Сили України», “Про Державну прикордонну службу України», “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону №2232-XII здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до ст. 12 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Абзацом першим ст. 9 Закону №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 23 Закону №2011-XII фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Оскільки спірні правовідносини виникли в період воєнного стану щодо додаткової грошової винагороди, суд врахував, що на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні» та №69 “Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України виніс постанову від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), редакція якої неодноразово змінювалася.
Пунктом першим Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з п. 1-1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Суд зазначає, що з метою реалізації Постанови №168 Адміністрація Державної прикордонної служби України видала наказ від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ (далі - Наказ АДПСУ), яким урегулювала порядок і умови здійснення виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України додаткової винагороди під час воєнного стану.
Так, у пункті 1 Наказу АДПСУ зазначено про загальний розмір такої доплати, зокрема, до 30000 грн. та до 100000 грн - за безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період зазначених заходів. У пунктах 2-3 вказано, які саме заходи враховуються для виплати до 100000 грн.
Згідно з п.4 Наказу АДПСУ підтвердженням бойової участі військовослужбовців у бойових діях і заходах, передбачених у згаданому п.2, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
1) бойового наказу (бойового розпорядження);
2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційного-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких заходах.
Відповідно до абзацу першого п.5 Наказу АДПСУ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у п. 4, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених у п.2, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та, до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
Необхідно зазначити, що ст. 1 Закону України “Про оборону України», район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії. Райони бойових дій визначено відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.10.2023 року №273, від 01.11.2023 року №301, від 01.12.2023 року №341, від 01.01.2024 року №2, від 01.02.2024 року №42, від 01.03.2024 року №82, від 01.04.2024 року №121, від 01.05.2024 року №170, від 02.06.2024 року №235.
З аналізу вищенаведених законодавчих приписів слідує висновок, що виплата додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн. здійснюється не у всіх випадках участі військовослужбовців у відсічі збройної агресії РФ.
Така виплата напряму залежить від безпосереднього перебування військовослужбовців у районі ведення бойових дій та безпосереднім зіткненням з противником. Без такої особливості, саме по собі виконання бойових завдань не дає права на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн.
Зі змісту витягів з журналів бойових дій, які надані відповідачем, вбачається, що позивач не перебував на лінії безпоседнього зіткнення з противником, не вчиняв наступальні дії та не відбивав наступ ворога. В той же час, позивач перебував на відстані артилерійських пострілів до ворога, що на переконання суду не свідчить про його перебування на першій лінії оборони.
Надані відповідачем документи не містять відомостей, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави - агресора.
Виключенням із вищенаведених правил є безпосередньо визначені Міністерством оборони України випадки виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
Так, відповідно до абз. 6, 12 п. 2 розділу «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Отже, Міністерство оборони України визначило виключні випадки коли військовослужбовці, які не перебувають на першій лінії бойового зіткнення, мають право на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн. Серед таких випадків: здійснення дій з вогневого ураження противника та відбиття збройних нападів противника, в тому числі на військові об'єкти.
У цьому контексті суд вважає за необхідне зазначити, що за даними витягу з журналу бойових дій підрозділу де проходив службу позивач інв. №760-(гриф) від 09.07.2024 (том 3 розпочато 31.12.2023) вказано наступне:
- 27.01.2024 у районі відповідальності підрозділу виявлено скупчення живої сили противника під час аеророзвідки. Відпрацьовано по скупченню з МК-19 (7) та міномету 120 калібру (4). У складі підрозділу який перебував на позиції зазначений позивач;
- 28.01.2024 під час спостереження з використанням тепловізора, на відстані до 400 м виявлено пересування живої сили противника в кількості 6-ох чоловік. З позиції здійснено відкриття вогню зі стрілецької зброї… У складі підрозділу який перебував на позиції зазначений позивач;
- 25.02.2024 здійснено вогневе ураження противника з позиції де перебував позивач;
- 26.02.2024 підрозділ у складі якого перебував позивач спостерігали спучення живої сили противника. На заборону дій здійснено ураження з МК-19 по скупченню;
- 15.03.2024 противником здійснено скид з квадрокоптеру вибухового пристрою шляхом прямого влучання в бліндаж де перебував у складі підрозділу позивач;
- 16.03.2024 противником здійснено мінометний обстріл ймовірно 120 мм (3 вибухи) шляхом прямого влучання в бліндаж де перебував у складі підрозділу позивач.
На переконання суду, у перелічених вище обставинах в силу прямої загрози для життя позивача та враховуючи, що ці випадки підпадають під визначений Міністерством оборони України перелік і дають право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн., позивач має право на отримання цієї винагороди.
Відповідач не надав доказів підготовки посадовими особами відповідних рапортів для виплати додаткової винагороди у перелічені дні та включення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди збільшеної до 100 000 грн., тим самим допустив протиправну бездіяльність та позбавив позивача права на отримання грошового забезпечення в належному розмірі.
Своєю чергою у період безпосередньої участі позивача у бойових діях йому нараховано додаткову винагороду збільшену до 100 000 грн. з розрахунку на місяць пропорційно дням такої участі, зокрема в розмірі 13333,33 грн. за грудень 2024 року, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В іншій частині спірного періоду, на підставі журналів бойових дій та рапортів безпосередніх керівників - видано накази про виплату позивачу додаткової винагороди, що підтверджує факт нарахування та виплати йому додаткової винагороди за період проходження служби з розрахунку 30 000 грн за місяць, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у збільшеному розмірі до 100 000 грн, за 27.01.2024, 28.01.2024, 25.02.2024, 26.02.2024, 15.03.2024, 16.03.2024.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у збільшеному розмірі до 100 000 грн, за 27.01.2024, 28.01.2024, 25.02.2024, 26.02.2024, 15.03.2024, 16.03.2024.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО