01 вересня 2025 року справа № 580/6717/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання дій протиправним та скасування індивідуального акта,
12.06.2025 представник позивача звернувся в інтересах позивача до суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" від 11.03.2025 номер В 1469 про скасування рішення Черкаської обласної МСЕК №2 від 01.08.2017 №4294 про визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІ групи.
В обґрунтування вимог позивач, зокрема, зазначив, що Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» було прийнято рішення від 11.03.2025 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю.
Спірне рішення було прийнято з грубим порушенням встановленої законодавством процедури його прийняття визначеної Положенням № 1317, адже при проведенні перервірки Позивачку не повідомлено належним чином про необхідність прибуття для проведення обстеження, оскільки єдине повідомлення отримане від 14.03.2025 №152 містить інформацію про викилик до Вінницького національного університету ім. М.І. Пирогова в період з 18.03.2025 по 25.03.2025, після прийняття спірного рішення. Представник у позовній заяві стверджує, що спірне рішення не враховує поточного стану здоров'я позивачки, що є необгрунтованим та порушує права позивачки.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).
Відповідач своїм процесуальним правом подати до суду відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не скористався. Відповідно до ч. 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 (далі Позивач) рішенням Черкаської обласної МСЕК №2 від 01.08.2017 надано статус особи з інвалідністю ІІ (другої групи).
14.03.2025 на месенджер позивачці надіслано повідомлення про необхідніст прибуття до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова: для проведення повторного обстеження на предмет підтвердження законних підстав прийняття експертного рішення МСЕК в період з 18.03.2025 по 25.03.2025.
Згідно з випискою КНП "Черкаська міська реабілітаційно - оздоровча поліклініка "Астра" від 24.03.2025 ОСОБА_1 перебувала на лікуванні у період з 19.03.2025 по 04.04.2025.
Разом з тим, 03.05.2025 Позивач отримала витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішена експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішенн медико - соціальної експертної комісії від 11.03.2025, номер рішення В 1469.
Згідно з вказаним витягом скасовано рішення від 01.08.2017 про визнання позивача особою з інвалідністю II групи.
Вважаючи вказане рішення протиправними, в зв'язку з тим, що останнє було прийнято за відсутні будь-яких правових на те підстав, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з ч. 19 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон № 875-ХІІ) (у редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно зі ст. 3 Закону № 875-ХІІ інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
На підставі ч. 2 ст. 6 Закону № 875-ХІІ громадянин має право оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або в судовому порядку.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон №2961-IV) (у редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення).
За визначенням, наведеним в абз. 4, 8 ч. 1 ст.1 Закону № 2961-IV інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Медико-соціальна експертиза встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 2961-IV медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії першого, другого та інших рівнів відповідно до розподілу, визначеного Кабінетом Міністрів України.
До 01.01.2025, тобто станом на час прийняття спірного рішення діяло Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі Положення № 1317) (у редакції станом на 13.12.2024).
Відповідно до п. 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з п. 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров'я обласної (міської) держадміністрації.
Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.
Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні - у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.
МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 26.10.2024 № 1809 покладено права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на державну установу Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України (код ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу, та затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ.
Повноваження Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ визначені п. 13 Положення № 1317.
Так, згідно з абз. 4 п. 13 Положення № 1317 центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх.
Відповідно до абз. 10 п. 13 Положення № 1317 на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів/органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення.
Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил України.
Таким чином, проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляд здійснюється шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі відповідних медичних установ. При цьому, рішення про скасування попереднього рішення комісії приймається у разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи.
За змістом спірного рішенння, а саме графа 8.4."Наявність або відсутність виключних підстав для перенесення строків повного медичного обстеження та необхідних досліджень щодо особи" зазначено - 4 "виключні підстави відсутні - 4".
Варто зазначити, що в матеріалах справи міститься виписка КНП "Черкаська міська реабілітаційно-оздоровча поліклініка "Астра" від 24.03.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні у період з 19.03.2025 по 04.04.2025.
Суд наголошує, що відповідачем, який приймав рішення до матеріалів справи не надано доказів належного повідомлення Позивача про необхідність прибуття до Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України (яка здійснювала функції Центральної МСЕК) або будь-якого іншого профільного закладу охорони здоров'я для повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень з метою проведення медико-соціальної експертизи.
Разом з тим, єдине повідомлення отримане Позивачкою від 14.03.2025 №152 містить інформацію про виклик до Вінницького національного університету ім. M.I. Пирогова в період з 18.03.2025 по 25.03.2025, тобто вже після прийняття спірного рішення.
Суд зазначає, що відповідач, який приймав рішення не надав доказів належного виклику/повідомлення позивача щодо засідання експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи на якому 11.03.2025 прийнятий індивідуальний акт про скасування рішення медико-соціальної експертної комісії від 01.08.2017.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірний індивідуальний акт від 11.03.2025 про скасування рішення медико-соціальної експертної комісії від 01.08.2017 прийнято з порушенням вимог абз. 10 п. 13 Положення № 1317 - без належного повідомлення про переогляд рішення Черкаської обласної МСЕК № 2 від 01.08.2017 про встановлення II групи інвалідності, без повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішення Черкаської обласної МСЕК № 2 від 01.08.2017 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності здійснено з порушенням вимог чинного законодавства.
Суд під час вирішення спору також врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, відповідно до яких суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Отже, надаючи оцінку спірному індивідуальному акту у контексті ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України суд дійшов висновку, що воно прийняте не у порядку та не у спосіб, що визначені чинним законодавством України, зокрема Положенням № 1317, а тому є протиправним.
А тому з метою належного захисту прав Позивача суд вважає за необхідне скасувати рішення рішення медико-соціальної експертної комісії Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" від 11.03.2025 номер В 1469 про скасування рішення Черкаської обласної МСЕК №2 від 01.08.2017 №4294 про визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІ групи
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене Державною установою "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" від 11.03.2025 номер В 1469 в частині скасування рішення Черкаської обласної МСЕК №2 від 01.08.2017 №4294 про визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІ групи.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (ЄДРПОУ 03191673) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».
Копію рішення направити сторонам справи.
Рішення складене та підписане 01.09.2025.
Суддя Валентина ОРЛЕНКО