Справа № 560/9360/24
02 вересня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши звіт по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Хмельницького окружногой адміністративного суду від 20 серпня 2024 року по справі №560/9360/24 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення з 26.01.2021 - 12.05.2023 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії), з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023. Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії) військовослужбовця за період з 26.01.2021 - 12.05.2023 року з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022.встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить: встановити судовий контроль відповідно до статті 382 КАС України за виконанням рішення суду, шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України подати звіт про виконання рішення суду.
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 30.07.2025 по справі № 560/9360/24 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №560/9360/24 - задоволено. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України подати до Хмельницького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі №560/9360/24, протягом 30 днів з моменту отримання цієї ухвали.
На виконання вказаної ухвали, військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України 29.08.2025 надано до суду звіт про виконанням судового рішення від 20 серпня 2024 року по справі №560/9360/24.
Вказує, що на виконання вищевказаного судового рішення фінансовим органом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснено перерахунок грошового забезпечення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.
Зокрема, при здійсненні зазначеного перерахунку військовою частиною застосовано прожиткові мінімуми для працездатних осіб встановлені положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023. У наступних розмірах: Для здійснення перерахунку військовою частиною НОМЕР_1 застосовані прожиткові мінімуми за 2021 рік - у розмірі 2270,00 грн., для здійснення перерахунку за 2022 рік - 2481,00 грн., за 2023 рік - 2684,00 грн.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/9360/25 від 20.08.24 в результаті здійсненого перерахунку позивачу було нараховано та сплачено грошові кошти у розмірі 5 320,47 грн.
Вказує, що перерахунок преміювання здійснено згідно з дотриманням вимог внутрішніх підзаконних нормативно-правових актів Командувача Національної гвардії України, зокрема розпорядження Р-39 від 27.12.2019.
На виконання рішення рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.08.2024 року у справі № 560/9360/24 військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснено направлення потреби для змін в кошторисі до головного розпорядника бюджетних коштів - Головного управління Національної гвардії України.
Після погодження від головного розпорядника бюджетних коштів змін в кошторисі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України було здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023. (на підтвердження здійснення виплати разом з вказаним звітом подає Платіжну інструкцію № 2662 від 09.10.2024).
Дослідивши звіт поданий боржником на виконання ухвали, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень закріплені ст. 382 КАС України.
Частиною 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні приписи містить стаття 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
В абз. 3 п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Також, у Рішенні від 26.06.2013 року Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту, а відтак, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Суд встановив, що ухвалене на користь позивача рішення у даній справі станом на дату подання відповідачем даного звіту про виконання судового рішення, у повному обсязі не виконано, адже позивачеві не виплачено усіх належних сум грошового забезпечення.
При цьому, відповідач вище окреслене не заперечує, однак, наголошує на неможливості виконання судового рішення в цій частині, зважаючи на те, що лише після погодження від головного розпорядника бюджетних коштів змін в кошторисі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України було здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.
Суд зазначає, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб'єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.
Суд зазначає, що відсутність коштів у суб'єкта владних повноважень не є підставою для не виконання судового рішення.
Визначальним фактором є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.
Суд враховує постанову Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 160/13013/19, у якій, з посиланням на постанову від 31.10.2018 року у справі № 704/1547/17, ВС вказано про те, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту, тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту.
Крім того, як наголошено судом вище, 19.12.2024 року набрав чинності Закон України № 4094-IX від 21.11.2024 року щодо внесення змін до деяких законодавчих актів України, в тому числі, КАСУ, щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень.
КАС України доповнено статтею 382-1, яка визначає, в тому числі, вимоги до змісту звіту про виконання судового рішення, згідно п. 6 ч. 2 ст. 382-1 КАСУ, звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити, зокрема: у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.
Звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду від 20.08.2024 року у справі №560/9360/24 не відповідає вимогам п. 6 ч. 2 ст. 382-1 КАС України, оскільки не містить орієнтовні строки виконання такого рішення в частині виплати заборгованості.
Також, КАС України доповнено статтею 382-2, згідно з ч. 5 якої, суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Судовий контроль у даній справі встановлений до набрання чинності окреслених змін до КАСУ щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень, водночас, на час вирішення питання щодо прийняття цього звіту або накладення на суб'єкта владних повноважень штрафу, наведені зміни до КАС України набрали чинності.
При цьому, суд встановив, що станом на теперішній час відповідачем рішення суду у справі №560/9360/24 у повному обсязі не виконано та сума перерахованого грошового забезпечення позивачеві не виплачена, посилаючись на відсутність наразі бюджетних асигнувань для здійснення таких виплат.
Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи, що дана справа стосується питання щодо обчислення та перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця, з огляду на наведені вимоги ст.ст. 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, в редакції Закону України № 4094-IX від 21.11.2024 року, які набули чинності 19.12.2024 року, суд приходить до висновку, що слід відмовити у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення суду від 20.08.2024 року у справі №560/9360/24, встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 20.08.2024 року у справі №560/9360/24, зобов'язавши відповідача надати у місячний строк, з дня отримання цієї ухвали, звіт про виконання у повному обсязі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.08.2024 року у справі №560/9360/24.
Суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що такий звіт має відповідати вимогам ст. 382-2 КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом України № 4094-IX від 21.11.2024 року щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень, а також роз'яснити відповідачу, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту, є достатніми, переконливими, та вичерпними.
Керуючись статтями 248, 254, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у прийнятті звіту від 29.08.2025 військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №560/9360/24.
Встановити військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України новий строк для подання звіту про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №560/9360/24, та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України надати у місячний строк, з дня отримання цієї ухвали, звіт про виконання у повному обсязі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №560/9360/24, з відповідними підтверджуючими доказами щодо його виконання.
Роз'яснити військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що звіт про виконання рішення суду має відповідати вимогам ст. 382-2 КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом України № 4094-IX від 21.11.2024 щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень.
Роз'яснити командиру військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Копію ухвали направити учасникам справи, відповідачу до виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя О.П. Шевчук