Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
01 вересня 2025 року № 520/5922/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Купріянова Володимира Борисовича (бульв. Гончарівський, буд. 20,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61004, Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 23912956), Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1-й під., 4-йпов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 02230856) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), третя особа: Міністерства культури та інформаційної політики України (вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 436220275) про зобов'язання вчинити певні дії,-
Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) укласти з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір щодо нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-10, загальною площею 114,2 кв. м, розташованих в житловій будівлі літ. «А-2», за адресою: АДРЕСА_2 , що належить до об'єкта культурної спадщини та перебуває на державному обліку як пам'ятка архітектури національного значення «Жилий будинок», охоронний № 700, взята на облік постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач з моменту набуття права власності на нерухоме майно не виконує свого обов'язку з укладення охоронного договору з органом охорони культурної спадщини.
Ухвалою суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку, проте конверт повернувся до Харківського окружного адміністративного суду з відміткою за закінчення терміну зберігання.
Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено. Адміністративний позов направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства.
Представником Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації подано до суду пояснення, де зазначено, що Харківська обласна державна (військова) адміністрація та Департамент культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації підтримують позовні вимоги керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова та вважають позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
Представником третьої особи подано до суду пояснення, в яких підтримано позовні вимоги керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова та просить задовільнити позовні вимоги.
Відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно приписів ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, судом встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 , розташована пам'ятка архітектури національного значення «Жилий будинок», взятий на облік постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970, охоронний номер 700.
Вказана пам'ятка включена до переліку об'єктів культурної спадщини національного значення, які планується занести до Державного реєстру нерухомих пам'яток України відповідним проєктом постанови.
Згідно інформації розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що з 30.01.2006 на праві власності ОСОБА_1 належать нежитлові приміщення 1-го поверху № № 1-10, загальною площею 114,2 кв. м в житловій будівлі літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з паспортом та обліковою карткою об'єкта культурної спадщини пам'ятки архітектури національного значення «Жилий будинок» - споруда взята на облік як об'єкт побудований у кінці 18-го сторіччя, пам'ятка розташована в забудові північного боку вулиці Благовіщенської, головний фасад звернений до двору.
Разом із тим, згідно листа Департаменту містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації від 08.06.2023 № 01-04/908-2/877В, листом від 07.06.2023 № 01-04/908-2/873В Департаментом повідомлено власника ОСОБА_1 щодо необхідності укладення охоронного договору на пам'ятку «Жилий будинок», однак відповіді не отримано, охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини не укладено.
Згідно відповіді Департамента культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації від 30.11.2023 № 05-25/2053 та від 09.02.2024 № 05-25/287 звернень від ОСОБА_1 не надходило, охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини не укладено.
Як зазначив позивач пам'ятка архітектури національного значення «Жилий будинок», взята на облік постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970, охоронний номер 700, яка становить виняткову культурну цінність, з 2006 року перебуває без належного захисту від пошкодження, руйнування або знищення, що беззаперечно свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів з метою укладення охоронного договору, який встановлює гарантії збереження індивідуально визначеної пам'ятки культурної спадщини, що враховує її цінність, особливості та стан, вважаючи таку бездіяльність протиправною звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-III (далі - Закон № 1805-III), у преамбулі якого встановлено, що об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до визначень, наведених у ст. 1 Закону № 1805-III:
об'єкт культурної спадщини - визначене місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;
пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
Згідно зі ст. 6 ч. 1 Закону № 1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: укладення охоронних договорів на пам'ятки (п. 17); здійснення інших повноважень відповідно до закону (п. 23).
До повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить укладення охоронних договорів на пам'ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону (ст. 6 ч. 2 п. 11 Закону № 1805-III).
За приписами ст. 14 ч. 2 Закону № 1805-III об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об'єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об'єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини.
Статтею 23 Закону № 1805-III передбачає, що всі власники пам'яток щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Частиною 1 ст. 24 Закону № 1805-ІІІ передбачено, що власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.12.2019 справа № 806/1536/18, сформував правову позицію, відповідно до якої охоронний договір є актом за участю суб'єкта владних повноважень та співвласника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону № 1805-ІІІ. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини. З аналізу наведених вище норм права вбачається, що об'єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність.
Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 за № 1768 (далі Порядок № 1768), охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини (далі - пам'ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована. Власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Тобто, охоронний договір укладається щодо всіх пам'яток культурної спадщини, незалежно від того до якої категорії вони відносяться (категорії національного значення чи місцевого значення). Порядком лише передбачено особливості укладення таких договорів, якщо пам'ятка належить до категорії пам'яток національного значення (зокрема, п.п. 3, 4 Порядку № 1768).
Пунктом 5 Порядку № 1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'ятко охоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1: 50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам'ятки.
З огляду на наведене вище, укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму.
Судом встановлено, що належна відповідачу частина будівлі за адресою: АДРЕСА_3 , має статус пам'ятки архітектури національного значення та, відповідно є об'єктом правового регулювання Закону № 1805-III у відповідному статусі.
Разом з тим, охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини (Управління культури і туризму Кременчуцької міської ради) відповідачем, як власником пам'ятки культурної спадщини, не укладено.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання ОСОБА_1 укласти з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір щодо нежитлових приміщень 11-го поверху № № 1-10, загальною площею 114,2 кв. м в житловій будівлі літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_2 , що належить до об'єкта культурної спадщини та перебуває на державному обліку як пам'ятка архітектури національного значення “Жилий будинок», охоронний № 700, взята на облік постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 №970.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області Купріянова Володимира Борисовича (бульв. Гончарівський, буд. 20, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61004, Харківської обласної державної (військової) адміністрації (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 23912956), Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної (військової) адміністрації (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1-й під., 4-йпов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 02230856) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), третя особа: Міністерства культури та інформаційної політики України (вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 436220275) про зобов'язання вчинити певні дії - задовільнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) укласти з органом охорони культурної спадщини на умовах і в порядку, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768, охоронний договір щодо нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-10, загальною площею 114,2 кв. м, розташованих в житловій будівлі літ. «А-2», за адресою: АДРЕСА_2 , що належить до об'єкта культурної спадщини та перебуває на державному обліку як пам'ятка архітектури національного значення «Жилий будинок», охоронний № 700, взята на облік постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.С. Мороко