Справа № 420/39255/24
02 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ТРАНСАВТОМАТИКА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ТРАНСАВТОМАТИКА» (надалі - позивач, ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ТРАНСАВТОМАТИКА») до Одеської митниці (надалі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UА500530/2024/000022/2 від 26.11.2024 року;
- визнати протиправним та скасувати Картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500530/2024/000130;
- стягнути з Одеської митниці на користь позивача судові витрати на судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень;
- стягнути з Одеської митниці на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач імпортував на митну територію України товар корпусу для ящика колійного КЯ-1 (ХВв-І) без перемичок - 141 шт. та основи для ящика колійного КЯ-1. Під час декларування товару позивачем відповідно до ст.ст.57, 58 МК України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано до митного органу повний пакет документів, передбачений ст.53 МК України. Проте, за результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товару за заявленою декларантом митною вартістю, у зв'язку з чим оформив картку відмови у митному оформленні випуску № UА500530/2024/000130 з причин винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UА500530/2024/000022/2 від 26.11.2024 року, яким за резервним методом скориговано митну вартість товару. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням вимог МК України, так як воно не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. При цьому, позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. З огляду на викладене вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ТРАНСАВТОМАТИКА» числового значення складових митної вартості товару, заявленого за основним методом його визначення, є безпідставним, так як позивачем надано всі обов'язкові документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.
Ухвалою суду від 23.12.2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду: уточненої позовної заяви із зазначенням правильного найменування позивача, поштового індексу позивача та відповідача.
26.12.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків до якої долучена уточнена позовна заява з зазначенням повного найменування позивача, а саме: товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ТРАНСАВТОМАТИКА».
Ухвалою від 27.12.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/39255/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
10.01.2025 року до суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач зазначив, що позивачем для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація(МД) № 24UA500530007867U8 від 25.11.2024 року відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар. Разом з митною декларацією позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.
Відповідач вказує, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. 25.11.2024 агентом з митного оформлення подано додаткові документи та повідомлено, що до митного оформлення більше документів подаватись не буде. Додатково подані документи не скасували виявлені розбіжності. Таким чином, у визначений законом час, декларантом не подані всі запитувані документи та не спростовані наявні розбіжності у наданих документах відповідно до умов, зазначених у статті 53 МКУ.
Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) 24UA500530007867U8 від 25.11.2024 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Також відповідач зазначає, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ). З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що по товарам №1 рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим і становить - 8.02 дол. США за 1 кг нетто (МД №UA100180/2024/009143 від 16.07.2024), ніж заявлено декларантом - 5,853 дол. США за 1 кг нетто. У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500530/2024/000022/2 від 26.11.2024 року.
Відповідач зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості № UA500530/2024/000022/2 від 26.11.2024 року наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Таким чином , Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару UA500530/2024/000022/2 від 26.11.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500530/2024/000130 від 26.11.2024 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ТРАНСАВТОМАТИКА».
Крім того, відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення на його користь судових витрат суперечить ст. 139 КАС України, оскільки Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача.
10.01.2025 року до суду від Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
13.01.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на безпідставність викладених у ній обставин, оскільки ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ТРАНСАВТОМАТИКА» надано всі документи, які підтверджують числові значення митної вартості товарів.
20.01.2025 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь, в яких наполягає на правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою від 13.02.2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
31.05.2024 року між DS UNION INC. (Канада) (Постачальник)та ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ТРАНСАВТОМАТИКА» (Замовник) укладено Контракт № 31/05/2024, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується відвантажити, а Замовник оплатити і прийняти продукцію в асортименті, кількості та за ціною, що наведена у відповідній специфікації в Договорі.
У пункті 5.1 Контракту визначено, що постачання продукції здійснюється на умовах FOB порт Шанхай, Китай. Умови поставки розуміються відповідно до «Інкотермс» у редакції 2010 року.
Відповідно до п. 6.1 Контракту вартість пакування і маркування входить у вартість продукції, що відвантажується.
В межах Контракту № 31/05/2024 від 31.05.2024 року ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ТРАНСАВТОМАТИКА» імпортувало на митну територію України товар, а саме: «Товар 1. Електрична апаратура для комутації електричних кіл для напруги не більш як 1000 В, з'єднувальні коробки всередині яких змонтовані пристрої для з'єднання електричних проводів, не містять радіообладнання: -Корпус для ящика колійного КЯ-1 (XBS-1) без перемичок - 141шт. Призначення для поділу сигнального кабелю в обладнені для залізниць. Комплект складається з корпуса з кришкою, труби захисні, клемної панелі, клем, нижньої клеми, болтових з'єднань, ущільнювача, паспорт. Вироб виготовлено з високоміцного діелектричного негорючого пластику, стійкого до агресивних середовищ і ультрафіолетового випромінювання. Габаритні розміри, не більше: довжина - 550мм, ширина - 465мм, висота - 295мм. Гарантійний термін 36 місяців з дати введення в експлуатацію, підлягає попередньому зберіганню не більш 12 місяців. Виробник CHANGZHOU WUJIN SHUNDA RAILWAY ENGINEERING PARTS CO., LTD. Торговельна марка нема данних. Країна виробництва CN.».
25.11.2024 року уповноважена позивачем особа позивача (ТОВ «ФОНТАН-ТРАНС») звернулася до відділу митного оформлення з електронною митною декларацією (ЕМД) № 24UA500530007867U8 та пакетом документів для митного оформлення товару.
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
Для підтвердження заявленої митної вартості, разом з митною декларацією, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України декларант надав відповідні документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: інвойс № ТА202401-4 від 22.08.2024 р.; пакувальний лист № ТА202401-4 від 22.08.2024 р.; домашній коносамент BW24080383В; автотоваро-транспортна накладна 1511/2 від 15.11.2024: сертифікат про походження товару 24C342000100/50004 від 06.09.2024 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 427 від 06.11.2024 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № 454 від 19.11.2024 р.; довідка на підтвердження вартості перевезення товару № 19/11/1 від 19.11.2024 р.; зовнішньо-економічний договір купівлі-продажу № 31/05/2024 р. від 31.05.2024 р.; доповнення до зовнішньо-економічного договору дод.№ 1 від 22.08.2024 р.; доповнення до зовнішньо-економічного договору дод. № 2 від 22.08.2024 р.; договір про надання послуг митного брокера № 0123 від 01.05.2024 р.; заява на проведення фіз. Огляду від 21.11.2024 р.; фото товару.
Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Крім того, повідомлено, що декларант також, за бажанням може надати інші документи, що підтверджують митну вартість.
25.11.2024 року декларантом позивача направлено повідомлення про досилання документу до МД № 24UA500530007867U8 із зазначенням номеру документу № 01/09/23 (код 4200).
25.11.2024 року декларантом позивача (ТОВ «ФОНТАН-ТРАНС») надіслано до митного органу заяву № 25.11/01, до якої додано банківський платіжний документ, що стосується товару від 07.06.2024 № 1, банківський платіжний документ, що стосується товару від 16.08.2024 р. № 3, банківський платіжний документ, що стосується товару від 16.07.2024 р. № TF11556CF0240716 та некласифікований внутрішній договір (контракт) від 01.09.2024 р. № 01/09/23. Також в заяві повідомлено про відсутність інших додаткових документів або відомостей та про те, що відповідно до частини 3 статті 53 МКУ протягом 10 календарних днів додаткових документів надавати не буде.
26.11.2024 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500530/2024/000022/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом. Як вбачається з рішення митним органом було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що по товарам №1 рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим і становить -8,02 дол. США за 1 кг нетто (МД №UA100180/2024/009143 від 16.07.2024), ніж заявлено декларантом -5,853 дол. США за 1 кг нетто.
Так, у рішенні № UА500530/2024/000022/2 від 26.11.2024 року відповідачем було вказано, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) надано зовнішньоекономічний договір від 31.05.2024 №31/05/2024, аркуші якого не пронумеровані та не підписані іншою стороною договору, а також не містять печаток продавця, що в свою чергу може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки. Крім того, колір тексту останньої сторінки, де містяться штампи и підписи продавця та покупця відрізняється від інших сторінок, що може свідчити про підробку та зміну тексту усього контракту.;
2) відповідно до п.1 ч. 10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п.4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 31.05.24 № 31/05/24 витрати на пакування включені у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даних складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
3) до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 19.11.2024 №19/11/01, надану ФОП «Фонтан Транс». При цьому, у наданій товаротранспортній накладній CMR № 1511/2 від 15.11.2024 перевізником зазначено «Траклогістік ЛЛС».
4) відсутній договір на перевезення між ФОП «Фонтан Транс» та «Траклогістік ЛЛС».
Також у рішенні вказано, що 25.11.2024 агентом з митного оформлення подано додаткові документи та повідомлено, що до митного оформлення більше документів подаватись не буде. Додатково подані документи не скасували виявлені розбіжності. Таким чином, у визначений законом час, декларантом не подані всі запитувані документи та не спростовані наявні розбіжності у наданих документах відповідно до умов, зазначених у статті 53 МКУ.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 26.11.2024 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500530/2024/000130.
Товар, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № 24UA500530007885U9 від 26.11.2024 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Вважаючи дані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .
Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.
Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.
Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.
Так, Одеською митницею ДФС у графі 33 оскаржуваного рішення про коригуваня митної вартості зазначено, що зовнішньо-економічний договір від 31.05.2024 р. № 31/05/2024 може містити ознаки підробки, а саме: аркуші не пронумеровано та не підписані іншою стороною, не містять печаток продавця, колір останньої сторінки відрізняється, відносно чого суд зазначає наступне.
Так, між позивачем та постачальником DS UNION INC. (Канада) укладено Контракт № 31/05/2024 від 31.05.2024 р., відповідно до п. 1.1. якого останній зобов'язується відвантажити, а позивач оплатити і прийняти продукцію в асортименті, кількості та за ціною, що наведена у відповідній специфікації в Договорі.
Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення. зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.
Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.
Крім того, у п. 10.6 Контракту зазначено що Постачальник працює без печатки, що також не заборонено.
Таким чином, нормами чинного законодавства та безпосередньо Контрактом не передбачено обов'язку сторін за правочином вчинення дій щодо нумерації сторінок договору, проставляння підписів та печаток на кожній сторінці договору, який містить більше ніж одну сторінку.
Тож, суд вважає неспроможними посилання відповідача, викладені у п. 1 Розділу ІІІ оскаржуваного Рішення, як на підставу для коригування митної вартості товарів.
Також в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, додається вартість упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; відсутні дані щодо складових митної вартості товару.
Так, відповідно до п. 6.1 Контракту вартість пакування і маркування входить у вартість продукції.
Таким чином, за умовами контракту № 31/05/2024 від 31.05.2024 року, ціна товару включає вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, а тому відповідно до приписів підпункту «в» пункту 1 ч. 10 статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості, та, відповідно вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.
При цьому, копія контракту № 31/05/2024 від 31.05.2024 року надавалась декларантом до митного органу.
Також, з митної декларації № 24UA500530007867U8 вбачається, що в ній в графі 37 вказано процедуру постачання «ZZO0».
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій поданої Декларантом зазначено ZZOO (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Таким чином, посилання представника відповідача на відсутність у наданих декларантом позивача документах даних щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, є необґрунтованими та спростовуються наданими Позивачем доказами.
Також, пунктом 3.1 контракту № 31/05/2024 від 31 травня 2024 року визначено умови поставки: FOB порт Шанхай, на умовах згідно з Інкотермс у редакції 2010 року.
Відповідно до правил Інкотермс за умов FOB (Free on Board) Вільно на борту продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару. Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування. Продавець вважається тим, хто виконав своє зобов'язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару.
Тобто, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Отже, при заповненні митної декларації № 24UA500530007867U8 включено у митну вартість товарів витрати на фрахт, що повністю відповідає умовам поставки FOB, а тому доводи митного органу щодо того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, є неспроможними.
Також відповідачем зазначено, що до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати № 19/11/01 від 19.11.2024 р. ФОП «Фонтан Транс», при цьому у товаро-транспортній накладній CMR № 1511/2 від 15.11.2024 перевізником зазначено "Траклогістік ЛПС" та відсутній договір між "Фонтан Транс" та "Траклогістік ЛПС", відносно чого суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що дійсно між ТОВ "Фонтан Транс" та ТОВ "Траклогістік ЛПС" укладено договір перевезення № 01/09/23 від 01 вересня 2023 р., згідно з п. 1.1. якого Перевізник (ТОВ "Траклогістік") зобов'язується власними транспортними засобами відповідно до Заявок Замовника ("ТОВ "Фонтан Транс") та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувач), а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену за домовленістю сторін плату.
Цим же договором у п. 4.2 визначається що здавання вантажу здійснюється в місці розвантаження, що оформляється відповідним записом у товаротранспортній накладній CMR.
Так, на виконання вищезазначеного Договору сформовано товаро-транспортну накладну CMR № 1511/2 від 15.11.2024, за якою відповідно вантажоотримувачем є Позивач.
Крім того, посилання відповідача на відсутність вищезазначеного Договору є безпідставним, адже декларантом було додано до митного оформлення документ, що підтверджується Заявою № 25.11/01 від 25.11.2024 р. ТОВ "Фонтан Транс", до якої додано банківський платіжний документ, що стосується товару від 07.06.2024 № 1, банківський платіжний документ, що стосується товару від 16.08.2024 р. № 3, банківський платіжний документ, що стосується товару від 16.07.2024 р. № TF11556CF0240716 та відповідно Договір від 01.09.2024 р. № 01/09/23, укладений між "Фонтан Транс" та "Траклогістік ЛПС".
Тож, суд звертає увагу на те, що твердження відповідача щодо відсутності Договору між "Фонтан Транс" та "Траклогістік ЛПС" жодним чином не підтверджується, оскільки відповідачем безпідставно не взято до уваги відповідний Договір.
Крім того, надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати містить детальні цифрові значення на підтвердження вартості перевезення, а також зазначення про відсутність страхування вантажу. Також позивачем було надано і відповідні рахунки №№ 427 та 454 від 06.11.24 р. та 19.11.24 р. відповідно.
Тож, зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, яким саме чином, вказані обставини вплинули на достовірність визначення Позивачем задекларованої митної вартості.
Відтак, відповідно до матеріалів, доданих до цього позову та вищевикладеного вбачається що декларантом було подано запитувані документи: Договір від 01.09.2024 р. № 01/09/23, укладений між "Фонтан Транс" та "Траклогістік ЛПС" та відповідні платіжні доручення (передоплата у відповідності до п. 4.2 Контракту №31/05/2024 від 31.05.2024 р.), однак митний орган безпідставно не взяв їх до уваги.
В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.
Натомість, декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та що треба усунути додатковими документами.
Такий підхід відповідача суперечить нормам діючого законодавства, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, при цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в Постанові від 28.10.2020р. року у справі №1.380.2019.00724.
З огляду на зазначене вище, позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.
Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.
Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.
При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).
При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.
Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.
Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом за ціною контракту. Водночас, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п'ятого методів визначення митної вартості. Водночас, відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, зокрема митної декларації №UA100180/2024/009143 від 16.07.2024 ркоу.
З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС Держмитслужби України мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Крім того, згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статтей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номеру митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Враховуючи наведені висновки та обставини справи, суд вважає, що декларантом до митного органу подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість імпортованого товару визначену за ціною договору.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих до митниці документів було достатньо для прийняття рішення про розмитнення товару за ціною Договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.
Враховуючи все наведене, суд робить висновок, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, та безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем було протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА500530/2024/000022/2 від 26.11.2024 року, у зв'язку з чим воно належать до скасування.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів № UА500530/2024/000022/2 від 26.11.2024 року, то і прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500530/2024/000130 від 26.11.2024 року також є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії»). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 3028,00 грн.
Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ТРАНСАВТОМАТИКА» (пр. Пушкіна, 49, офіс 503, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 20257178) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UА500530/2024/000022/2 від 26.11.2024 року.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500530/2024/000130 від 26.11.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ТРАНСАВТОМАТИКА» (пр. Пушкіна, 49, офіс 503, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 20257178) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 02.09.2025 року.
Суддя Г. В. Лебедєва