Справа № 420/29883/24
02 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕМ» до Одеської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕМ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «АГРОСЕМ») до Одеської митниці (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500420/2024/000001/2 від 22.07.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі Контракту № 51 від 31.05.2024 року, Інвойсу № 702024 від 05.07.2024 року, ТОВ«АГРОСЕМ» ввезло на митну територію України: Товар №1.Код ТН ЗЕД - 31052090 00 1. Мінеральне добриво із вмістом трьох поживних елементів азоту, фосфору, калію та мікроелементів (NPK) із вмістом азоту , меньш як 10 мас.% у перерахунку на сухий безводний продукт: NPK 8-24-24 - 3000 т. Діючи речовини: азот AN- 8.31%, оксид фосфору P2O5- 24.71%, оксид калія K2O24.56%.Виробник: NIPPON JORDAN FERTILIZER CO W.L.L. Торгівельна марка: немає данних Країна виробництва: JO. Під час декларування товару позивачем відповідно до ст.ст.57, 58 МК України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано до митного органу повний пакет документів, передбачений ст.53 МК України. Проте, за результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товару за заявленою декларантом митною вартістю, у зв'язку з чим оформив картку відмови у митному оформленні випуску №UA500420/2024/000134 з причин винесення рішення про коригування митної вартості товарів № UA500420/2024/000001/2 від 22.07.2024 року, яким за резервним методом скориговано митну вартість товарів. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням вимог МК України, так як воно не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. При цьому, позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. З огляду на викладене вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження ТОВ «АГРОСЕМ» числового значення складових митної вартості товарів, заявлених за основним методом її визначення, є безпідставним, так як позивачем надано всі обов'язкові документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.
Ухвалою від 30.09.2024 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/29883/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
16.10.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач зазначив, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 24UA500420000735U4 від 21.07.2024 року, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «АГРОСЕМ». Разом з митною декларацією позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.
Відповідач вказує, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) калькуляцію витрат; 8) комерційний документи (інвойс) між нерезидентами. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.
Декларантом було надіслано листа №2213 від 22.07.2024 року про продовження митного оформлення і неможливість надання додаткових документів. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другійчетвертій статті 53 МКУ.
Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 24UA500420000735U4 від 21.07.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Відповідач зазначає, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів № 1 застосовано резервний метод (метод 2 б). За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: По товару - 0,539 дол. США/кг (МД від 21.04.2024 № UA500420/2024/000498), ніж заявлено декларантом (04973 дол. США/кг). У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500420/2024/000001/2 від 22.07.2024.
На думку відповідача, рішенні про коригування митної вартості № UA500420/2024/000001/2 від 22.07.2024 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500420/2024/000001/2 від 22.07.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500420/2024/000134 від 22.07.2024 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «АГРОСЕМ».
Також відповідач вказує, що Одеська митниця діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, тому вимога позивача про стягнення на його користь судових витрат суперечить ст. 139 КАС України.
16.10.2024 року від Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 22.10.2024 року суд відмовив у задоволенні клопотання Одеської митниці про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ТОВ «АГРОСЕМ» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 30967207.
31.05.2024 року між компанією Ніппон Джордан Фертилайзер Ко. Дабл'ю Л.Л. (Nippon Jordan Fertilizer Co. W.L.L.) (Продавець) та ТОВ «АГРОСЕМ» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 51, відповідно до умов вказаного договору Покупець погоджується купити, а Продавець погоджується продати матеріал, зазначений нижче, згідно із зазначеними умовами, відповідно до зазначених нижче технічних характеристик, зокрема:
1- Продукція: Добрива NPK 8-24-24
2- Технічна характеристика: Відповідно до Специфікацій компанії НДФК, які додаються. Якість Продукції буде підтверджена Сертифікатами про проведення аналізів, виданими лабораторією Продавця. Матеріал повинен бути у сипучому стані і не повинен містити шкідливих речовин і домішок.
3- Походження: Йорданія (Продукція компанії «Ніппон Джордан Фертилайзер Ко.»)
4- Пакування: насип.
5- Кількість/ Ціна: NPK 8-24-24 - 3000 tons, 465 USD/t. Валюта Контракту та платежу-долар США.
6- Доставка: FOB Aqaba червень -2024.
8- Оплата: 100%.
Загальна вартість контракту визначається Сторонами виходячи із кількості та ціни поставленого товару.
9- Страхування: за рахунок покупця.
10- Документи: продавець повинен надати такі документи:
a) Комерційний рахунок-фактура в трьох оригіналах і трьох копіях, виданий Продавцем.
b) Сертифікат походження, виданий Торговою палатою в 1 оригіналі та 1 копії.
c) Коносамент - Повний набір 3/3 оригіналу та 3 копії, оформлений згідно з інструкціями Покупця, і позначеними фрахтом, що підлягає оплаті згідно з чартерною партією.
d) Сертифікат якості, визначений незалежним інспекційним органом у 3 оригіналах + 3 копіях.
e) Сертифікат кількості, визначений незалежною інспекційною агенцією за проектом обстеження в 3 оригіналах + 3 копіях.
f) Сертифікат технічної чистоти, виданий незалежною інспекційною агенцією в 3 оригіналах + 3 копії.
g) Проект звіту про обстеження, виданий незалежним інспекційним органом у 3 оригіналах + 3 копіях.
h) Експортна декларація
і) Паспорт безпеки.
Інші умови:
а) Коносамент чартерної сторони прийнятний.
b) Допуски щодо кількості та вартості товарів мають відповідати пункту 5 (Кількість/ціна).
c) Мито, податки та будь-які інші збори, пов'язані з вантажем, та завантаженням в порту за рахунок Продавця.
d) Банківські комісії покупця з рахунку покупця та банківські комісії продавця з рахунку продавця.
e)Комплект необоротних документів, має бути надісланий Покупцеві на електронну пошту (logist@agrosem.kiev.ua) протягом 3 робочих днів після завантаження судна, оригінали документів мають бути надіслані протягом 3 днів.
11 - Умови доставки:
a)Завантаження на одному безпечному причалі, один безпечний порт, завжди на плаву, завжди доступний в Акабі, Йорданія. Весь подальший час/витрати на рахунок Продавця.
b) Продавець повинен завантажити судно 3000 тонн +/-% PWWD FHEX EIU. Коли судно знаходиться на простої, завжди на простої, включаючи п'ятницю та свята.
c) Інші умови перевезення відповідно до чартерної сторони.
d) Подання повідомлення про готовність та початок сталійного часу відповідно до умов Чартеру Червоного моря.
Ставку демереджа повідомляється разом із номінацією судна. Простій оплачується протягом 30 днів після отримання відповідних рахунків і підтверджуючих документів.
17- Умови Інкотермс: застосовується остання редакція Інкотермс 2020
Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 14.06.2024 року №305, ТОВ «АГРОСЕМ» здійснило оплату вартості Товару на підставі Договору №51 від 31.05.2024 року на суму 279000,00 дол. США.
Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 21.06.2024 року №306, ТОВ «АГРОСЕМ» здійснило оплату вартості Товару на підставі Договору №51 від 31.05.2024 року на суму 1116000,00 дол. США.
05.07.2024 року контрагентом позивача, на підставі Контракту №51 від 31.05.2024 року, складено інвойс № 70/2024 на поставку товару: NPK 8-24-24, в кількості 3000 тонн, за ціною 465 дол. США за 1 тонну.
Загальна вартість товару згідно з інвойсом №70/2024 від 05.07.2024 року складає 1395000,00 дол. США.
Товар за вказаними інвойсами, був поставлений на умовах FOB Акаба Йорданія (Інкотермс 2020). Доставка товару на митну територію України здійснена на судні «ALFA BRO» до порту Рені, Україна (термінал Орлівка).
ТОВ «АГРОСЕМ» також здійснило страхування всього вантажу на підставі страхового сертифіката № 010/24-В/Ц15/007 від 05.07.2024, страховий платіж склав 141403,48 грн.
Судом також встановлено, що 13/05/2019 року між позивачем та ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК» укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів №0366-Т/19.
Відповідно до довідки про транспортні витрати від 19.07.2024 року №4756, яка складена ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК», транспортні витрати покупця ТОВ «АГРОСЕМ» (коносамент № 1/2024, судно «ALFA BRO») складають 4022942 грн 84 коп (із ПДВ), а саме:
- компенсація перевезення морським транспортом Акаба - Орлівка -3 844 352,72 грн;
- компенсація вартості сюрвейєрських послуг за межами України - 36 200,39 грн;
- плата експедитору за межами України - 986,25 грн;
- компенсація вартості страхування вантажу - 141 403,48 грн.
21.07.2024 року декларантом позивача (ТОВ «ОЛІВІУМ») подано митну декларацію (МД) № 24UA500420000735U4, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «АГРОСЕМ», а саме: «Мінеральне добриво із вмістом трьох поживних елементів азоту, фосфору, калію та мікроелементів (NPK) із вмістом азоту, меньш як 10 мас.% у Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.10.2024 3 перерахунку на сухий безводний продукт: NPK 8-24-24 - 3000т. Діючи речовини: азот AN- 8.31%, оксид фосфору P2O5- 24.71%, оксид калія K2O- 24.56%.Виробник: NIPPON JORDAN FERTILIZER CO W.L.L. Торгівельна марка: немає данних Країна виробництва: JO.».
Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Для підтвердження заявленої митної вартості, разом з митною декларацією, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України декларантом надано відповідні документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме:
- Сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 05.07.2024;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 70/2024 від 05.07.2024;
- Коносамент (Bill of lading) 01/2024 від 05.07.2024;
- Вантажна вiдомiсть (Cargo Manifest) б/н від 05.07.2024;
- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 52636 від 08.07.2024;
- Загальна декларація прибуття 24UA141000760792Z6 19.07.2024;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару 305 від 14.06.2024;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару 306 від 21.06.2024;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 4756 від 19.07.2024;
- Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 3-1/862 від 11.07.2024;
- Страховий поліс 010/24-В/Ц15/007 від 05.07.2024;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 51 від 31.05.2024;
- Договір про надання послуг митного брокера 08082023ОБ від 08.08.2023;
- Договір (контракт) про перевезення 0366-Т/19 від 13.05.2019;
- Договір (контракт) про перевезення 731 від 09.04.2024;
- Лист від 21.04.2024;
- Копія митної декларації країни відправлення 1192400220202410006553 від 02.07.2024.
Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) калькуляцію витрат; 8) комерційний документи (інвойс) між нерезидентами. Крім того, повідомлено, що декларант також, за бажанням може надати інші документи, що підтверджують митну вартість.
Декларант позивача направив до Одеської митниці лист № 2013 від 22.07.2024 року, в якому вказав, що до МД 24UA500420000735U4 від 21.07.2024року для підтвердження вартості товару було надано наступні документи : 3001 SWIFT №305 від 14.06.2024, 3001 SWIFT №306 від 21.06.2024, 9610 1192400220202410006553 від 02.07.2024, 3014 прайс лист виробника від 05.07.2024, 3016 Д3І № 3-1/862 від 11.07.2024. Також в листі зазначено, що усі наявні документи надано, додаткових документів декларант не надаватиме.
Розглянувши подані документи, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500420/2024/000001/2 від 22.07.2024 року, яким скориговано митну вартість товару за другорядним методом: за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Як вбачається з рішення митним органом було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України з урахуванням опису та фізичних характеристик товарів, виявлених під час здійснення митного огляду, та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим і становить: По товару - 0,539 дол. США/кг (МД від 21.04.2024 № UA500420/2024/000498), ніж заявлено декларантом (0,4973 дол. США/кг).
Так, у рішенні № UA500420/2024/000001/2 від 22.07.2024 року відповідачем було вказано, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема:
1) рахунок-фактура(інвойс) № 70/2024 від 05.07.2024 датований раніше дати складання контракту від 31.05.2024 № 51;
2) у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) № I70/2024 від 05.07.2024 зображення печатки продавця розпливчасте, що унеможливлює ідентифікацію іноземного суб'єкта ЗЕД та може свідчити про ознаки підробки комерційних документів;
3) декларація країни відправлення 1192400220202410006553 має дату 02.07.2024, у той же час як рахунок-фактура(інвойс) № 70/2024 датується датою 05.07.2024. Тобто дата інвойсу значно пізніша за дату декларації країни відправлення, що може свідчити про ознаки недостовірності документа;
4) в поданому листі NIPPON JORDAN FERTILIZER від 21.07.2024 наявна інформація щодо коносамента який датується відмінною датою від наданого до митного оформлення коносамента №01/2024 від 05.07.2024, а також міститься інформація щодо судна відмінного від фактичного;
5) згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216. З урахуванням викладеного надані копії банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари, не містить всіх відповідних відміток надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій за такими платіжними документами, а також відміток платника.
Також у рішенні вказано, що декларантом було надіслано листа №2213 від 22.07.2024 про продовження митного оформлення і неможливість надання додаткових документів. Отже, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500420/2024/000134.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № 24UA500420000743U0 від 22.07.2024 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 1 442 338,49 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду із позовною заявою про його скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .
Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.
Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.
Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.
Так, Одеською митницею у графі 33 оскаржуваного рішення про коригуваня митної вартості зазначено, що рахунок-фактура(інвойс) № 70/2024 від 05.07.2024 датований раніше дати складання контракту від 31.05.2024 № 51, відносно чого суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Контракт №51 укладено компанією Ніппон Джордан Фертилайзер Ко. Дабл'ю Л.Л. (Nippon Jordan Fertilizer Co. W.L.L.) (Продавець) та ТОВ «АГРОСЕМ» (Покупець) - 31.05.2024 року.
Рахунок-фактура (інвойс) № 70/2024 датований - 05.07.2024 року.
Отже, Контракт №51 від 31.05.2024 року підписаний раніше ніж рахунок-фактура (інвойс) № 70/2024 від 05.07.2024 року, що спростовує твердження митного органу, оскільки 05.07.2024 року є більш пізньою датою ніж 31.05.2024 року, а тому вищевказане твердження відповідача не відповідає дійсності.
Тож, суд вважає неспроможними вказані доводи відповідача, викладені у п. 1 Розділу ІІІ оскаржуваного Рішення, як на підставу для коригування митної вартості товарів.
Також в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) № I70/2024 від 05.07.2024 зображення печатки продавця розпливчасте, що унеможливлює ідентифікацію іноземного суб'єкта ЗЕД та може свідчити про ознаки підробки комерційних документів.
По-перше, до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) з № I70/2024 не надавався, а надавався рахунок-фактура (інвойс) з № 70/2024 від 05.07.2024 року.
По-друге, до суду разом з позовною заявою надано копію рахунка-фактури (інвойса) № 70/2024 від 05.07.2024 року, на якому проставлено стоїть штамп відповідача «Під митним контролем».
З наданої копії рахунка-фактури (інвойса) № 70/2024 від 05.07.2024 року вбачається, що зображення печатки продавця є чітким та з нього можливо ідентифікувати іноземного суб'єкта ЗЕД, а саме - Nippon Jordan Fertilizer Company W.L.L.
По-третє, підроблення документів припускає повну або часткову зміну змісту документа чи його реквізитів шляхом їх виправлень, підчищень, дописок та іншими подібними способами, а не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, що повинно бути підтверджено належними доказами, зокрема, експертними висновками.
На підтвердження вказаних в оскаржуваному рішенні тверджень, будь-яких експертних досліджень відповідачем не проводилось.
При цьому, митний орган не застосував до позивача будь-яких заходів, встановлених законодавством за надання підроблених документів митному органу (порушення митних правил).
Таким чином, у спірному випадку, відповідачем зазначається, що зображення печатки продавця на документах є розпливчастим, тобто висновки митниці про ознаки підробки комерційних документів ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим, з огляду на вимоги чинного законодавства.
З урахуванням вищевикладеного, суд відхиляє вказані доводи відповідача як необґрунтовані.
Стосовно тверджень митного органу про різні дати експортної декларації та інвойсу, то суд зазначає, що декларантом було подано інвойс, який виставлено продавцем на момент відвантаження товару 05.07.2024 року, що збігається з датою коносамента, який був оформлений 05.07.2024 року.
За договором купівлі-продажу від 31.05.2024 року № 51 умови поставки - FOB Agaba.
Згідно Інкотермс 2020 за умовами поставки FOB до того, як товар має бути відправлений на судно, продавець повинен здійснити очищення товару на експорт.
Товар оформлений до експорту 02.07.2024 року та очікував відвантаження на судно.
Згідно вантажної вiдомiсті (Cargo Manifest) б/н від 05.07.2024 року навантаження товару здійснено 05.07.2024 року.
З викладеного слідує, що жодних протиріч у вказаних документах немає.
Також в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що в поданому листі NIPPON JORDAN FERTILIZER від 21.07.2024 наявна інформація щодо коносамента який датується відмінною датою від наданого до митного оформлення коносамента №01/2024 від 05.07.2024, а також міститься інформація щодо судна відмінного від фактичного.
Разом з тим, суд зазначає, що матеріали не містять листа NIPPON JORDAN FERTILIZER датованого 21.07.2024 року, натомість в матеріалах справи наявний лист від 21.04.204 року.
Зі змісту листа NIPPON JORDAN FERTILIZER від 21.04.204 року вбачається, що він стосувався попередньої поставки товару та не містить жодних відомостей щодо вартості товару чи відомостей щодо складових митної вартості.
Як зазначено позивачем, зазначений лист поданий для підтвердження коду товару, а не митної вартості.
Щодо зауважень стосовно того, що згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216. З урахуванням викладеного надані копії банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати за оцінювані товари, не містить всіх відповідних відміток надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій за такими платіжними документами, а також відміток платника, суд зазначає наступне.
Відповідно до Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери); 2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами); 3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника; 4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста); 5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор); 6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється); 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг]; 9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника; 10) призначення платежу; 11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника); 12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова); 13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; 14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.
До митної декларації позивачем надані копії платіжні інструкції в іноземній валюті від 14.06.2024 року №305 та від 21.06.2024 року №306, які містять всі передбачені Постановою №216 обов'язкові реквізити.
При цьому, відповідач, посилаючись на нормативно-правові акти, конкретно не вказує, яких саме відповідних відміток надавача платіжних послуг про виконання платіжних операцій за такими платіжними документами, а також відміток платника не містять вказані платіжні інструкції.
Отже, доводи митного органу в цій частині також є безпідставними.
З викладеного вбачається, що жодних розбіжностей надані митному органу документи не містять.
Доводи відповідача про ненадання декларантом виписки з бухгалтерської документації суд не бере до уваги виходячи з наступного.
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Таким чином саме інвойс є первинним документом, оскільки у ньому відображено відомості про господарську операцію.
Згідно правил бухгалтерського обліку відображення товарів у регістрах обліку визначається лише за фактом переходу права власності на нього. Ця подія має бути документально оформлена. Для імпортних операцій таким документом є митна декларація, у якій міститься вичерпна інформація щодо ввезеного на митну територію України товару: фіксується ціна товару, кількість, загальна сума (ураховуючи курс).
З огляду на викладене, первинними документами, на підставі яких в обліку відображається придбання товару (ввезеного на митну територію України), є митна декларація, складена з дотриманням встановлених законодавством вимог та яка фіксує господарську операцію із взяття підприємством зобов'язання у сумі нарахованих митних платежів та інвойс, який входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів згідно ч.2 ст.53 МК України.
Тому виписка з бухгалтерської документації не є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Стосовно доводів відповідача про ненадання декларантом інших додатково витребуваних документів, то суд вважає їх безпідставними, так як по перше, позивачем не укладалися договори з третіми особами, а тому вимога надати документи (договори, рахунки), яких не існує, є неправомірною; по-друге, такі документи згідно ч.2 ст.53 МК України не є обов'язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими.
Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «АГРОСЕМ» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому, надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.
Натомість, декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та що треба усунути додатковими документами.
Такий підхід відповідача суперечить нормам діючого законодавства, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, при цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в Постанові від 28.10.2020р. року у справі №1.380.2019.00724.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та не стосувався визначення митної вартості товару.
Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.
Разом із тим, підставою для коригування відповідачем митної вартості товарів слугувала інформація з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби щодо митного оформлення подібних товарів з вищим рівнем митної вартості.
Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.
Відповідно до ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р., посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UA500420/2024/000001/2 від 22.07.2024 року відповідачем використано для коригування митної вартості товарів МД від 21.04.2024 року № UA500420/2024/000498.
В той же час приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, відповідач лише зазначив цю МД однак не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст.55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Аналогічна позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 р. у справі № 804/6243/14.
Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
З урахуванням викладеного, рішення про коригування митної вартості товарів № UA500420/2024/000001/2 від 22.07.2024 року не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 17308,06 грн.
Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 17308,06 грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави для висновку, що такі документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених стороною на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічних висновків також дійшла Велика Палата в додатковій постанові у справі №910/12876/19.
Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі №640/10548/19, від 18 травня 2022 року у справі №640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21.
Також, у постанові від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України та ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Так, Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі №160/15983/20, від 27 квітня 2023 року у справі №280/4115/20.
Така ж правова позиція була викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі №902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі №910/906/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:
1) договір про надання правової допомоги № 001-МВ від 06.09.2024 року, який укладено між адвокатським бюро «ПОВРАЗЮК ТА ПАРТНЕРИ» та ТОВ «АГРОСЕМ» (клієнт), відповідно до якого розмір гонорару є фіксованим та становить 15000,00 грн (п.4.5);
2) рахунок на оплату № 090 від 13.09.2024 року на суму 15000,00 грн за послуги: «Гонорар за підготовку та подання позовної заяви до Одеського ОАС про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці № UA500420/2024/000001/2 від 22.07.2024 р., а також ведення справи в суді першої інстанції.», договір № 001-МВ від 06.09.2024 року;
3) платіжна інструкція №23513А від 19.09.2024 року про сплату ТОВ «АГРОСЕМ» адвокатському бюро «ПОВРАЗЮК ТА ПАРТНЕРИ» 15000,00 грн за послуги, рахунок № 090 від 13.09.2024 року;
4) акт (звіт) прийому наданих послуг до договору №001-МВ від 06.09.2024 року.
Таким чином, заявник надав належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, письмових клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу із обґрунтуванням неспівмірності такого розміру відповідач до суду не подавав.
Суд зазначає, що за відсутності належного обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, не може оцінювати відповідність їх розміру критеріям, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
З огляду на викладене, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд зазначає, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн надану під час розгляду справи у суді підлягають відшкодуванню у повному обсязі.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕМ» (пр. Степана Бандери, 9В, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 37439465) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500420/2024/000001/2 від 22.07.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕМ» (пр. Степана Бандери, 9В, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 37439465) суму сплаченого судового збору в розмірі 17308 (сімнадцять тисяч триста вісім) грн 06 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОСЕМ» (пр. Степана Бандери, 9В, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 37439465) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 02.09.2025 року.
Суддя Г. В. Лебедєва