Справа № 420/40819/24
02 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» (надалі - позивач, ТОВ «БЛУМІ») до Одеської митниці (надалі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості рішення про коригування митної вартості №UA500500/2024/000534/2 від 24.10.2024 року;
- визнати протиправною та скасувати карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001091.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач імпортував на митну територію України товар картон, для виготовлення паперових виробів санітарно гігієнічного призначення на власному виробництві. Під час декларування товару позивачем відповідно до ст.ст.57, 58 МК України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано до митного органу повний пакет документів, передбачений ст.53 МК України. Проте, за результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товару за заявленою декларантом митною вартістю, у зв'язку з чим оформив картку відмови у митному оформленні випуску №UA500500/2024/001091 з причин винесення рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000534/2 від 24.10.2024 року, яким за резервним методом скориговано митну вартість товару. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням вимог МК України, так як воно не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. При цьому, позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. З огляду на викладене вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження ТОВ «БЛУМІ» числового значення складових митної вартості товару, заявленого за основним методом його визначення, є безпідставним, так як позивачем надано всі обов'язкові документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.
Ухвалою від 03.01.2025 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/40819/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
16.01.2025 року до суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач зазначив, що позивачем для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація(МД) №24UA500500036295U3 від 24.10.2024 року відповідно до якої за умовами поставки EXW на митну територію України надійшов товар ТОВ «БЛУМІ». Разом з митною декларацією позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.
Відповідач вказує, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. 24.10.2024 декларантом ТОВ "МЕТАЛІК" надіслано: прайс лист, лист ТОВ"БЛУМІ" № 241024 від 24.10.2024, Підтвердження замовлення N° SIT02EST2401118/1 від 04/10/24, лист «УкрПапір» від 24.09.2024 №218 та лист ТОВ "МЕТАЛІК" від 24.10.2024 №б/н, яким повідомлено що інших документів надано не буде. У наданому прайс листі міститься посилання на конкретного отримувача товару що не дає змогу визначити чи актуальна дана цінова пропозиція для інших учасників ринку. Також лист Асоціації українських підприємств целюлозно-паперової галузі «УкрПапір» має виключно інформативний характер та не можу бути прийнятий в якості цінової довідки через невідповідність вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, оскільки не містить: мети проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; переліку нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; викладу усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опису та аналізу зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновку щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об'єкта оцінки; викладу змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; додатків з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - іншими інформаційними джерелами, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ
Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №24UA500500036295U3 від 24.10.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Також відповідач зазначає, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ). За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО «Інспектор» встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару №1 - 0,95 Євро/кг ваги нетто (МД від 06.11.2023 №UA206060/2023/005301, ніж заявлено декларантом 0,5161Євро/кг ваги нетто товару.
Відповідач зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості № UA500500/2024/000534/2 від 24.10.2024 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмноінформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2024/000534/2 від 24.10.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/001091 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «БЛУМІ».
16.01.2025 року до суду від Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 13.02.2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
25.04.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю БЛУМІ (Покупець) та компанією INDUSTRIA CARTARIA PIERETTI SPA (Продавець) було укладено Контракт купівлі-продажу №250419 (далі - Контракт), за умовами якого протягом терміну дії Контракту, Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товари, які тут і далі називаються Товари, відповідно до викладених нижче умов. Якість Товару, що поставляється, має відповідати стандартам виробника, підтверджуватись Сертифікатами Продавця.
Згідно з п.2.1, 2.2, 2.3 Контракту, ціни на Товар встановлені в EURO та включають вартість упаковки, пакувальних матеріалів, маркування, навантаження та виконання експортних формальностей в країні Продавця. При цьому вважається, що ціни на Товар, що поставляється за цим контрактом, зазначені на умовах постачання згідно з пунктом 3.2. цього Контракту. Загальна вартість Товару, що поставляється за цим контрактом, складається із сум усіх Комерційних інвойсів Продавця. Валюта контракту EURO.
Відповідно до п. 3.1 Контракту, поставка Товару здійснюється в строк, узгоджений Сторонами у проформах-інвойсах на кожну партію товару, що поставляється. Датою поставки Товару вважається дата, зазначена у бортовому коносаменті або товарно-транспортній накладній.
Згідно з п.3.2 Контракту, умови поставки Товару відповідно до EXW Marlia di Capannori Лукка Італія (ІНКОТЕРМС - 2010), якщо інше не обумовлено в інвойсі або проформі-інвойсі.
Поставки здійснюються на підставі письмових заявок покупця та оформлюються проформами-інвойсами, де зазначається кількість і ціна товару, що поставляється (п.п. 3.3 Контракту від 25.04.2019 року №250419).
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Контракту, умови оплати - 100% передоплата до завантаження відповідно до проформи-інвойсу. Оплата здійснюється банківським переказом коштів на розрахунковий рахунок Продавця згідно з Проформою-інвойсом на кожну партію товару. Валюта контракту EURO. При виникненні різниці між Проформою-інвойсом та Комерційним інвойсом вона має бути оплачена Покупцем. Умови оплати зазначені в Проформі-інвойсі на відповідну партію Товару.
Умовами п.5.1 Контракту передбачено, що упаковка Товару повинна забезпечувати його збереження при перевезенні та зберіганні, за умови, якщо Товар перевозиться/обробляється/зберігається в оригінальній непорушеній упаковці Продавця у відповідності до правил, викладених у Листі безпеки продукту та відповідати експортним вимогам для даного виду Товару в країні Продавця. Товари повинні бути упаковані відповідно до стандартів якості та специфікацій INDUSTRIA CARTARIA PIERETTI SPA.
Згідно з п.6.1 Контракту, Продавець зобов'язаний:
надати Товар Покупцю у відповідності з умовами цього Контракту;
забезпечити упаковку та маркування Товару;
нести всі витрати з оплати митних зборів та мита, а також на виконання митних формальностей, належних при експорті Товару на території країни Продавця;
кожна поставка може супроводжуватись такими документами: проформа-інвойс, оригінал коносамента у 3-х примірниках, комерційний інвойс у 3-х примірниках, пакувальний лист у 3-х примірниках, сертифікат походження Товару, копія експортної декларації.
За умовами п.6.2 Контракту, Покупець зобов'язаний оплатити та прийняти Товар у відповідності до умов цього Контракту та додатків до нього.
29.12.2023 року сторонами укладено додаткову угоду №2 до контракту купівлі-продажу №250419 від 25.04.2019 року, згідно п.1 якої сторони погодили продовжити строк дії контракту до 31.12.2025 року.
Згідно із специфікацією поставки №43 від 30.09.2024 рокудо договору купівлі-продажу №250419 від 25.04.2019 року, сторонами узгоджено замовлення ТОВ «БЛУМІ» картону UNICORE 220Gr/sqm R/W=70 та UNICORE 220Gr/sqm R/W=75 на умовах поставки EXW Marlia di Capannori Лукка Італія, у загальній кількості 22 тонн, вартістю 450,00 Євро/тонна, знижка 2% - 198,00 Євро, загальна вартість замовлення 9702,00 Євро.
03.10.2024 року контрагентом позивача, на підставі Контракту купівлі-продажу №250419 від 25.04.19 року, складено Проформу-інвойс №1653.
Проформою-інвойсом від 03.10.2024 року №1653 узгоджено поставку Товару на таких умовах: EXW Marlia di Capannori Лукка Італія, умови оплати банківський переказ зі знижкою 2 відсотки у разі передоплати:
картон UNICORE 220 0070,0-0000-1200-076-105 у кількості 12 тонн, вартістю 450 Євро/тонна, загальною вартістю 5400,00 Євро, з урахуванням знижки 2% - 5292,00 Євро;
картон UNICORE 220 0075,0-0000-1200-076-097 у кількості 10 тонн, вартістю 450 Євро/тонна, загальною вартістю 4500,00 Євро, з урахуванням знижки 2% - 4410,00 Євро.
Загальна вартість Товару, що зазначена у Проформі-інвойсі від 03.10.2024 року №1653, складає 9900,00 Євро, з урахуванням знижки 2% - 198,00 Євро 9702,00 Євро, наявна переплата 292,12 Євро, усього за Проформою-інвойсом 9409,88 Євро.
Зазначена у Проформі-інвойсі від 03.10.2024 №1653 кількість та вартість Товару з урахуванням знижки 2% від вартості Товару за умови здійснення попередньої оплати у розмірі 100%, відповідає підтвердженням замовлення від 04.10.2024 року №SIT02EST2401118/1.
Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 16.10.2024 №1806, ТОВ «БЛУМІ» здійснило попередню оплату вартості Товару на підставі Контракту №250419 від 25.04.2019 року та Проформи-інвойсу від 03.10.2024 року №1653 на загальну суму 9409,88 Євро.
Згідно з рахунком-фактурою (Комерційний інвойс) №SIT02-24-VEX1250 від 18.10.2024, на адресу ТОВ «БЛУМІ» відвантажено на підставі транспортного документа - міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) RELATIVAL DDTIT0224-03911 від 18.10.2024 року ( НОМЕР_1 , ВХ4511ХF), такий товар:
картон Unicore GR.220 висота 70 діаметр 76 зовнішній діаметр =1200 у кількості 11,253 тонн, вартістю 450,00 Євро/тонна, знижка 2%, загальна сума 4962,57 Євро;
картон Unicore GR.220 висота 75 діаметр 76 зовнішній діаметр =1200 у кількості 10,038 тонн, вартістю 450,00 Євро/тонна, знижка 2%, загальна сума 4426,76 Євро.
загальна вага завантаженого товару нетто - 21,291 тонн, вага брутто - 21,885тонн.
Умови поставки: EXW Marlia di Capannori Лукка Італія
Загальна сума до сплати з урахуванням знижки 2% - 9389,33 Євро.
Рахунок-фактура (Комерційний інвойс) №SIT02-24-VEX1250 від 18.10.2024 року містить посилання на підтвердження замовлення №SIT02EST2401118 та специфікацію №43 до контракту №250419, що узгоджуються між собою.
Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) RELATIVAL DDTIT0224-03911 від 18.10.2024 року перевізник ТОВ «ДН ТРАНС».
Судом також встановлено, що 24.03.2021 року між позивачем та ТОВ «ДН ТРАНС» укладено Договір про перевезення вантажів №240321.
Зазначені дані про відправника (експортера) та одержувача, вартість, кількість та вагу, умови поставки товару, транспортні засоби перевізника повністю узгоджуються з даними митної декларації країни відправника №24ITQ3J010046938E9 від 19.10.2024 року.
Так, у зазначеній декларації вказано, що фактурна вартість картону на умовах поставки EXW загальною вагою нетто 21291 кг становить 9389,33 Євро.
Відповідно до довідки про транспортні витрати від 21.10.2024 року №2110/1, яка складена ТОВ «ДН ТРАНС», транспортні витрати згідно з договором №240321 від 24.03.2021 року про перевезення вантажів між ТОВ «ДН Транс» та ТОВ «БЛУМІ» на доставку вантажу з ІСР S.r.I., інвойс SIT02-24-VEX1250 від 18.10.2024, умови поставки EXW Marib di Capannori Lucca (Італія) для ТОВ «БЛУМІ» автомобілем з держ. номером НОМЕР_1 /ВХ4511ХF за маршрутом 55014 Marlia di Capannori (LU) Італія - Теплодар, Одеська область (Україна) згідно CMR №DDTIT0224-03911 від 18.10.2024 року складають 125427,15 грн, а саме:
транспортні послуги за міжнародне автомобільне перевезення по маршруту 55014 Marlia di Capannori (LU) Італія -до кордону України (п/п ЧОП), включаючи навантажувальні роботи в розмірі 500,00 грн 71049,09 грн;
транспортні послуги за міжнародне автомобільне перевезення по маршруту Кордон України (п/п ЧОП) - Теплодар, Одеська область (Україна) 54378,06 грн.
Вартість транспортних послуг, яка вказана у довідці про транспортні витрати від 21.10.2024 року №2110/1, відповідає рахунку на оплату від 21.10.2024 року № 559, який виставлений ТОВ «ДН ТРАНС» на адресу ТОВ «БЛУМІ».
24.10.2024 року декларантом позивача (ТОВ «МЕТАЛІК») подано митну декларацію (МД) №24UA500500036295U3, відповідно до якої за умовами поставки EXW на митну територію України надійшов товар ТОВ «БЛУМІ», а саме: « товар № 1 - Картон у рулонах , сірого кольору. Шириною 70-75мм., діаметр рулону- 1200мм., щільністю 220гр.1м2 некрейдований, одношаровий 100% волокон,одержаний механичним способом. 220гр/м2-11253 кг - шириною 70мм.,220гр/м2-10038 кг - шириною 75мм.,Торговельной марки "UNICORE". Виробник-"INDUSTRIA CARTARIA PIERETTI SPA"Країна виробництва-IT.».
Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Для підтвердження заявленої митної вартості, разом з митною декларацією, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України декларантом надано відповідні документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: Проформа інвойс №1653 від 03.10.2024; Коммерційний інвойс № SIT02-24-VEX1250 від 18.10.2024; CMR № DDTIT0224-03911 від 18.10.2024; Сертифікат про походження товару D/0263824 від 22.10.2024; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів UA305060/2024/000693 від 22.10.2024; Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах № 1806 від 16.10.2024; рахунок на послуги міжнародного автоперевезення №559 від 21.10.2024; довідка про транспорті витрати № 2110/1 від 21.10.2024; Додаткова угода №2 від 29.12.2023 року; Специфікація №43 від 30/09/2024 року; зовнішньоекономічний контракт №250419 від 25.04.2019; Копія митної декларації країни відправлення 24ITQ3J010046938E9 від 19.10.2024 року.
Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Крім того, повідомлено, що декларант також, за бажанням може надати інші документи, що підтверджують митну вартість.
На вимогу митного органу, декларант позивача направив до Одеської митниці лист з поясненнями №241024 від 24.10.2024 року та такими додатковими документами: прайс-лист виробника товару б/н від 30.09.2024 року; Інформаційний бюлетень від Асоціації українських підприємств целюлозно-паперової галузі УкрПапір (АУП УкрПапір) № 218 від 24.09.2024 року з додатками; договір №240321 від 24.03.2021 року про перевезення вантажів між ТОВ «ДН ТРАНС» та ТОВ «БЛУМІ»; підтвердження замовлення від 04.10.2024 року №SIT02EST2401118/1.
Розглянувши подані документи, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000534/2 від 24.10.2024 року, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом. Як вбачається з рішення митним органом було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено з урахуванням опису товару, крани походження, вагових характеристик, є більшим та становить: по товару №1 - 0,95 Євро/кг ваги нетто (МД від 06.11.2023 №UA206060/2023/005301), ніж заявлено декларантом 0,5161 дол. Євро/кг ваги нетто товару.
Так, у рішенні №UA500500/2024/000534/2 від 24.10.2024 року відповідачем було вказано, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) відповідно до п.п. в) п. 1 ч. 10 ст.58 Митного кодексу Украни при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 2.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.04.2019 № 250419 ціна за товар включає в себе пакування, пакувальних матеріалів, маркування, навантаження. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
2) У наданому до митного оформлення інвойсі від 18.10.2024 № SIT02-24-VEX1250 вказано про знижку у розмірі 2% на поставку товару але умовами контракту не передбачено надання знижки на товар;
3) Довідка про транспортні витрати посилається на договір 240321 від 24.03.2021 який не було надано до митного оформлення.
Також у рішенні вказано, що: 24.10.2024 року декларантом ТОВ «МЕТАЛІК» надіслано: прайс лист, лист ТОВ"БЛУМГ №241024 від 24.10.2024, Підтвердження замовлення № SIT02EST2401118/1 від 04.10.2024, лист «УкрПапір» від 24.09.2024 №218,, та лист ТОВ "МЕТАЛІК" від 24.10.2024 №б/н, яким повідомлено що інших документів надано не буде. У наданому прайс листі міститься посилання на конкретного отримувача товару що не дає змогу визначити чи актуальна дана цінова пропозиція для інших учасників ринку. Також лист Асоціації українських підприємств целюлозно-паперової галузі «УкрПапір», на думку митного органу, має виключно інформативний характер та не може бути прийнятий в якості цінової довідки через невідповідність вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, оскільки не містить; мети проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; переліку нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; викладу yсіx припущень, у межах яких проводилася оцінка; опису та аналізу зібраних і використаних вигідних даних та іншої інформації лід час проведення оцінки; висновку щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об'єкта оцінки; викладу змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; додатків з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - іншими інформаційними джерелами, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. З огляду на викладене, митний орган вважав, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001091.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № 24UA500500036364U8 від 24.10.2024 року за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 82 100,75 грн шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Вважаючи дані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовною заявою про їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .
Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.
Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають невідповідності та у них відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, з огляду на таке.
Надаючи оцінку доводам щодо ненадання до митного оформлення документів, що підтверджують вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням у відповідності до вимог п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Тобто, з огляду на положення ст. 58 МК України, витрати на пакування додаються до митної вартості товару лише у тому випадку, коли вони не включені до ціни товару.
Суд встановив, що поставка товару здійснюється на умовах EXW Marlia di Capannori Лукка Італія (ІНКОТЕРМС - 2010), якщо інше не обумовлено в інвойсі або проформі-інвойсі (п.3.2 Контракту від 25.04.2019 №250419 року).
Згідно з п.2.1, 2.2, 2.3 Контракту, ціни на Товар встановлені в EURO та включають вартість упаковки, пакувальних матеріалів, маркування, навантаження та виконання експортних формальностей в країні Продавця. При цьому вважається, що ціни на Товар, що поставляється за цим контрактом, зазначені на умовах постачання згідно з пунктом 3.2. цього Контракту.
Умовами п.5.1 Контракту передбачено, що упаковка Товару повинна забезпечувати його збереження при перевезенні та зберіганні, за умови, якщо Товар перевозиться/обробляється/зберігається в оригінальній непорушеній упаковці Продавця у відповідності до правил, викладених у Листі безпеки продукту та відповідати експортним вимогам для даного виду Товару в країні Продавця. Товари повинні бути упаковані відповідно до стандартів якості та специфікацій INDUSTRIA CARTARIA PIERETTI SPA.
Згідно з п.6.1 Контракту, Продавець зобов'язаний, зокрема забезпечити упаковку та маркування Товару.
Отже, відповідно до умов зазначеного контракту, обов'язок пакування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з пакування закладалися постачальником самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали.
Тобто, визначена у контракті ціна за товар включає у себе, у тому числі витрати, пов'язані із пакуванням товару, що означає, що витрати, пов'язані з пакуванням товару несе продавець, а не покупець, у зв'язку із чим, суд вважає безпідставними зауваження відповідача щодо ненадання позивачем до митного оформлення документів, що підтверджують вартість пакування.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22.01.2019 у справі № 815/6794/17, від 18.12.2019 у справі № 160/8775/18.
Суд також критично оцінює твердження відповідача про те, що у наданому до митного оформлення інвойсі від 18.10.2024 року№ SIT02-24-VEX1250 вказано про знижку у розмірі 2% на поставку товару, але у мовами контракту не передбачено надання знижки на товар, з огляду на таке.
Так, відповідно до п. 3.1 Контракту від 25.04.2019 року №250419, поставка Товару здійснюється в строк, узгоджений Сторонами у проформах-інвойсах на кожну партію товару, що поставляється. Датою поставки Товару вважається дата, зазначена у бортовому коносаменті або товарно-транспортній накладній.
Поставки здійснюються на підставі письмових заявок покупця та оформлюються проформами-інвойсами, де зазначається кількість і ціна товару, що поставляється (п.п. 3.3 Контракту від 25.04.2019 року №250419).
Відповідно до умов Контракту, умови оплати - 100% передоплата до завантаження відповідно до проформи-інвойсу. Оплата здійснюється банківським переказом коштів на розрахунковий рахунок Продавця згідно з Проформою-інвойсом на кожну партію товару. Умови оплати зазначені в Проформі-інвойсі на відповідну партію Товару. Валюта контракту EURO (п. 4.1, 4.2 Контракту).
Загальна вартість Товару, що поставляється за цим контрактом, складається із сум усіх Комерційних інвойсів Продавця. Валюта контракту EURO (п. 2.2 Контракту).
Згідно з п.6.1 Контракту, кожна поставка може супроводжуватись такими документами: проформа-інвойс, оригінал коносамента у 3-х примірниках, комерційний інвойс у 3-х примірниках, пакувальний лист у 3-х примірниках, сертифікат походження Товару, копія експортної декларації.
З огляду на зазначені умови контракту, сторони передбачили, що оплата товару здійснюється на підставі проформи-інвойсу, а відвантаження товару відбувається вже на підставі комерційного інвойсу (рахунку-фактури) на фактично відвантажену партію товару.
При цьому, сторони також передбачили наявність письмових заявок на поставку товару.
Як встановлено судом, що згідно із специфікацією поставки №43 від 30.09.2024 року до договору купівлі-продажу №250419 від 25.04.2019 року, сторонами узгоджено замовлення ТОВ «БЛУМІ» картону UNICORE 220Gr/sqm R/W=70 та UNICORE 220Gr/sqm R/W=75 на умовах поставки EXW Marlia di Capannori Лукка Італія, у загальній кількості 22 тонн, вартістю 450,00 Євро/тонна, знижка 2% - 198,00 Євро, загальна вартість замовлення 9702,00 Євро.
03.10.2024 року контрагентом позивача, на підставі Контракту купівлі-продажу №250419 від 25.04.19 року, складено Проформу-інвойс №1653, в якій передбачені умови оплати товару, як цього вимагає п.4.2 Контракту.
Проформою-інвойсом від 03.10.2024 року №1653 передбачено 2% знижки від вартості товару за умови здійснення 100% попередньої оплати вартості товару, що повністю узгоджується із п.4.2 Контракту та специфікацією поставки №43 від 30.09.2024.
Суд також встановив, що відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті від 16.10.2024 №1806, ТОВ «БЛУМІ» здійснило попередню оплату вартості Товару на підставі Контракту №250419 від 25.04.2019 року та Проформи-інвойсу від 03.10.2024 року №1653 на загальну суму 9409,88 Євро, з урахуванням знижки 2% від вартості товару.
Підтвердження замовлення від 04.10.2024 року №SIT02EST2401118/1. також містить умови оплати з урахуванням 2% знижки при здійсненні 100% попередньої оплати на підставі Проформи-інвойсу від 03.10.2024 року № 1653.
Згідно з рахунком-фактурою (Комерційний інвойс) від 18.10.2024 року № SIT02-24-VEX1250, на адресу ТОВ «БЛУМІ» фактично відвантажено 21,291 тонн товару на загальну суму 9389,33 Євро, який попередньо вже оплачений на підставі Проформи-інвойсу від 03.10.2024 року № 1653.
При цьому, рахунок-фактура (Комерційний інвойс) від 18.10.2024 року № SIT02-24-VEX1250 містить посилання на підтвердження замовлення SIT02EST2401118/1 та специфікацію № 43 до контракту № 250419, що узгоджуються між собою.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє твердження відповідача про те, що знижка на товар у розмірі 2% не передбачена умовами Контракту від 25.04.2019 року №250419, а наданими до митного оформлення документами вартість поставки товару на умовах EXW повністю підтверджується.
Суд також відхиляє за безпідставністю твердження відповідача про те, що довідка про транспортні витрати посилається на договір 240321 від 24.03.2021 року, який не було надано до митного оформлення, з огляду на те, що позивач надав відповідачу лист з поясненнями №241024 від 24.10.2024 року, до додатком до якого є, зокрема договір №240321 від 24.03.2021 року про перевезення вантажів між ТОВ «ДН ТРАНС» та ТОВ «БЛУМІ».
Стосовно зауважень до прай-листа, то суд вказує на те, що прайс-лист - це документ інформаційного характеру, який містить список цін та слугує способом для продавця розповсюджувати інформацію про товар, та за жодних умов не може бути первинним документом для визначення митної вартості товару.
В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одним із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).
При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка міститься в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.
Позивачем при митному оформленні товарів був поданий прайс-лист від 30.09.2024 року, в якому ціна товарів, пред'явлених до митного оформлення, повністю збігається з задекларованою позивачем ціною товарів.
Прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товарів.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2020 р. у справі № 810/690/17.
У постанові від 18.11.2022 р. у справі № 815/532/17 Верховний Суд зазначив, що "суд апеляційної інстанцій обґрунтовано визнав безпідставними доводи митного органу, що наданий позивачем прайс-лист виробника з умовами поставки (CIF Odessa) має суб'єктивну спрямованість та суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенціальних покупців, оскільки чинним законодавством не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, які, зважаючи на загальні засади цивільного законодавства щодо свободи підприємницької діяльності, можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд".
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі № 818/1186/17, від 17.04.2018 р. у справі № 815/329/17, від 12.03.2019 р. у справі № 817/604/17.
Щодо зауважень до листа Асоціації українських підприємств целюлозно-паперової галузі "УкрПапір", то суд зауважує, що вказаний лист згідно ч.2 ст.53 МК України не є обов'язковим документом, який підтверджує митну вартість товару, а наданий позивачем додатково до тих документів, які надавалися при митному оформленні.
За наведеного, суд дійшов висновку, що вказані документи не містять розбіжностей та у них відображені всі необхідні відомості щодо вартості товару.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «БЛУМІ» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому, надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724.
Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.
При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.
Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом за ціною контракту. Водночас, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п'ятого методів визначення митної вартості. Водночас, відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, зокрема митної декларації від 06.11.2023 року №UA206060/2023/005301.
З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС Держмитслужби України мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Крім того, згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статтей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номеру митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Враховуючи наведені висновки та обставини справи, суд вважає, що декларантом до митного органу подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість імпортованого товару визначену за ціною договору.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих до митниці документів було достатньо для прийняття рішення про розмитнення товару за ціною Договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.
Враховуючи все наведене, суд робить висновок, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар, та безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснив визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Вищевказане свідчить, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем було протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000534/2 від 24.10.2024 року, у зв'язку з чим воно належать до скасування.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000534/2 від 24.10.2024 року, то і прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001091 також є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії»). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за звернення до суду з даним позовом, сплачено судовий збір у загальному розмірі 6056,00 грн. за платіжними інструкціями № 37427, 37428 від 28.11.2024 року.
При визначенні ціни позову суд враховує, що базою для розрахунку суми судового збору є різниця між митними платежами, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою контролюючим органом у відповідному рішенні, а не безпосередньо різниця між заявленою та скоригованою митною вартістю товару.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 січня 2020 року по справі №480/966/19 зазначив, що саме по собі збільшення митної вартості товарів у порівнянні із заявленими декларантом відомостями, не впливає на майновий стан позивача, оскільки саме пропорційне збільшення митних платежів, які необхідно сплатити за випуск товарів у вільний обіг може негативно вплинути на майновий стан декларанта у вигляді додатково сплаченого мита та податку на додану вартість.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої у постанові від 16.03.2020 у справі № 1.380.2019.001962 «при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні під. 1 п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні».
Тобто, з викладеного вбачається, що ціною позову у зазначеній категорії справ є грошовий вираз майнових вимог позивача, що є різницею митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів.
Крім того, стосовно наявності у даних правовідносинах двох вимог: майнової вимоги (визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів) та немайнової вимоги (про визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення), суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно пункту 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Враховуючи те, що наслідком прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів є прийняття картки відмови у прийнятті митної декларації, вимого щодо скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації є однією вимогою майнового характеру, оскільки вони є похідними.
Зазначена позиція підтверджується судової практикою Верховного Суду, а саме в постанові від 10 квітня 2020 року по справі 520/1634/19 Верховний Суд висловив наступну правову позицію. «Вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов'язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.».
Враховуючи вищевикладене, саме сума 82100,75 грн., яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваних рішеннях, є ціною позову, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, встановлена ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, ставка судового збору за подання вказаного позову майнового характеру в даному випадку становить 3028,00 грн.
Враховуючи викладене, у зв'язку із задоволенням позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн. належить стягнути на його користь з відповідача.
З огляду на викладене, позивачем при подачі позову здійснено помилково сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Згідно з п. 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, встановлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Таким чином, суд роз'яснює позивачу про необхідність звернення до суду з клопотання про повернення помилково сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» (Київське шосе, 2, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 39215751) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості рішення про коригування митної вартості №UA500500/2024/000534/2 від 24.10.2024 року.
Визнати протиправною та скасувати карту відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001091.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» (Київське шосе, 2, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 39215751) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 02.09.2025 року.
Суддя Г. В. Лебедєва