Справа № 420/29254/25
01 вересня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення коштів,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд \
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як особі з інвалідністю II групи внаслідок війни у сумі 17 888,00 гривень відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 р. у справі №420/32619/24.
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошові кошти згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 р. у справі №420/32619/24 у сумі 17 888, 00 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень.
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 (десять тисяч) гривень.
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) моральну шкоду у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень.
- накласти штрафні санкції на керівника Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), яким не забезпечено виконання судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 р. у справі №420/32619/24 та який є відповідальним за діяльність очолюваного ним державного органу.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з матеріалів позовної рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 року по справі № 420/32619/24 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Отже, з наведеного вбачається, що не виконання у повному обсязі, на думку позивача, Військовою частиною НОМЕР_1 вказаного судового рішення, послугувало підставою для звернення до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
В рішенні від 27.11.2008 року у справі “Крутько проти України» (№2), Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження (див. “Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (no.1) (GC), no. 36813/97, п.197 ЄСПЛ 2006). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. “Джорж Естіма проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998*II, п.35, та “Сіка проти Словакії» (Sica v. Slovakia), №2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).
У справі “Горнсбі проти Греції (від 19.03.1997 року, заява №18357/91, п.40) Суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. У вказаній справі визначено, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важно уявити ситуацію, щоб п.1 ст.6 Конвенції докладно описував процедурні Гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення ст.6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду ї проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації несумісних із принципом верховенства права.
Так, суд зазначає, що усі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі врегульовано статтями 370-391 розділу ІV "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах" КАС України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку загального позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.
Приписами ч.1 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому ст.249 цього Кодексу.
Верховний Суд в постанові від 03 квітня 2019 року по справі № 820/4261/18 (№ К/9901/1062/19) вказав, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Верховний Суд в постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Також Верховний Суд вказав, що якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 382 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов. У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 06.02.2019 року по справі № 816/2016/17, від 30.03.2021 року по справі № 580/3376/20, 30.09.2020 року по справі № 420/5365/19.
Отже, з урахуванням наведеного, судом з'ясовано, що в даному випадку, позовні вимоги ОСОБА_1 слід розглядати не в порядку позовного провадження, а в порядку, визначеному положеннями ст.383 КАС України, тобто в особливому порядку судового контролю, оскільки в обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 посилається на протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , під час виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 року по справі № 420/32619/24.
Згідно з п.2 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення коштів, відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.170 КАС України, з вищенаведених підстав.
Керуючись п.2 ч.1 ст.170, ст.ст.243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення коштів.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду у строки визначені статтею 295 КАС України.
Суддя Ю.В. Харченко