Справа № 420/16989/25
01 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення
До Одеського окружного адміністративного суду 29.05.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просить суд:
1. Скасувати податкову вимогу від 20 лютого 2024 року № 0000916-1305-1532;
2. Скасувати Рішення про опис майна у податкову заставу від 27 лютого 2024 року №124/15-32-13-05-46;
3. Скасувати Акт опису майна від 03 липня 2024 року № 454/15-32-13-02-35, зобов'язавши Головне управління ДПС в Одеській області видалити запис про обтяження (реєстраційний номер 31440461 від 11 липня 2024 року) із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 20 лютого 2024 року Головне управління Державної податкової служби в Одеській області склало податкову вимогу (№ 0000916-1305- 1532), стверджуючи, що позивач має податковий борг у розмірі 311 044,47 грн станом на 19 лютого 2024 року за податком на нерухомість. Згодом, 27 лютого 2024 року відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу та 3 липня 2024 року було складено Акт опису майна (№ 454/15-32-13-02-35), який зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 11 липня 2024 року (реєстраційний номер 31440461). Податкові органи надіслали ці документи листом від 27 лютого 2024 № 6533/6/15-32- 13-05-06 за адресою в Одесі (вул. Новосельського, 32, кв. 56), яка не належить позивачу і де він не проживає з 2000 року, оскільки він з 2010 року мешкає в Португалії, а до цього мешкав у США, де він має громадянство. Документи повернулися поштовою службою 16 березня 2024 року та 1 серпня 2024 року з позначкою «термін зберігання сплинув». Позивач дізнався про існування Податкової вимоги та Опису його рухомого майна в Україні через адвокатський запит, поданий його представником, адвокатом Денисом Кешкентієм, 17 квітня 2025 року. Відповідь на цей запит була отримана 23- 24 квітня 2025 року двома електронними листами (№ 18279/6/15-32-13-05-06). У відповіді містилася інформація про збільшення суми боргу до 427 637,87 грн без надання детального розрахунку такої різниці. Адміністративну скаргу, подану в інтересах громадянина ОСОБА_3 , адвокатом Кешкентієм Д.В. 5 травня 2025 року, Державна податкова служба України відхилила 23 травня 2025 року (№ 14728/6/99-00-06-03-03-06), посилаючись на пропущення 10-денного строку подання, хоча скарга була подана в межах 10 робочих днів від 24 квітня 2025 року. Через порушення вимог змісту податкової вимоги, невідповідність ідентифікуючих особу даних у податкових документах, відсутність зазначення об'єкта оподаткування, належного розрахунку боргу, періоду нарахування та відсутність відповіді по суті на адміністративну скаргу, позивач досі не знає, за який об'єкт (об'єкти) нерухомості намагаються стягнути податки, на якій підставі, за яким розрахунком та за якими ставками, за який податковий період.
Ухвалою судді від 03.06.2025 постановлено відмовити у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Головного управління ДПС в Одеській області в частині позовних вимог щодо оскарження акту опису майна № 454/16-32-13-02-35 від 03.07.2024.
Ухвалою судді від 03.06.2025 позовну заяву залишено без руху, встановивши 10-дененний строк для усунення недоліків, шляхом надання доказів додатково сплаченого судового збору у розмірі 726,72 грн; надання доказів надсилання її копії та копій доданих документів відповідачу, з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
04.06.2025 від позивача надійшла заява (вх. №ЕС/55381/25) про долучення до матеріалів справи квитанцію ID:7873-0611-0640-6594 від 03.06.2025 про сплату судового збору у розмірі 726,72 грн.
Ухвалою судді від 09.06.2025 постановлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду відмовити; прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
25.06.2025 від представника відповідача надійшла заява (вх. ЕС/64638/25), в якій просить продовжити процесуальний строк для подання відзиву, покликаючись на необхідність додаткового часу.
Ухвалою суду від 27.06.2025 постановлено у задоволенні заяви (вх. №ЕС/64638/25 від 25.06.2025) представника відповідача Головного управління ДПС в Одеській області про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву - відмовити.
02.07.2025 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
15.07.2025 до суду від позивача надійшли заява (вх. №ЕС/71717/25), в якій просить зокрема не приймати до розгляду «Додаткові пояснення у справі» від 1 липня 2025 року, подані відповідачем, у зв'язку з порушенням процесуальних строків та відсутністю обґрунтованих підстав для їх поновлення.
22.07.2025 суд ухвалив у задоволенні заяви (вх. №ЕС/71717/25 від 15.07.2025) представника позивача неприйняття до розгляду додаткових пояснень представника відповідача - відмовити.
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.
Матеріали справи містять податкові повідомлення-рішення форми «Ф», прийняті Головним управлінням ДПС в Одеській області, яким визначені податкові зобов'язання ОСОБА_4 :
по податку на нерухоме майно, відмінне земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які с власниками об'єктів житлової нерухомості (к/б 18010200) становить - 5535,93 грн:
№2836198-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 167,96 грн (основний платіж);
№2836200-2407-1553UA51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 231,20 грн (основний платіж);
№2836217-2407-1553UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 347,14 грн (основний платіж);
№2836202-2407-1553UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 441,00 грн (основний платіж);
№2836214-2407-1553UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 345,25 грн (основний платіж);
№2836210-2407-1553UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 132,21 грн. (основний платіж);
№2836197-2407-1553UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 649,80 грн (основний платіж);
№2836213-2407-1553UA51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 511,50 грн (основний платіж);
№2836219-2407-1553UA51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 181,99 грн (основний платіж);
№2836187-2407-1553UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 703,95 грн (основний платіж);
№2836188-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 477,75 грн (основний платіж);
№2836189-2407-1553-UA51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 181,96 грн (основний платіж);
№2836191-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 250,47 грн (основний платіж);
№2836192-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 475,15 грн (основний платіж);
№2836206-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 438,60 грн (основний платіж).
по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які с власниками об'єктів нежитлової нерухомості (к/б 18010300) становить 305 508,47 грн:
№2836207-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 7866,00 грн (основний платіж);
№2836199-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 7272,00 грн (основний платіж);
№2836216-2407-1553-UA51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 26 885,68 грн (основний платіж);
№2836205-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 57 456,00 грн (основний платіж);
№2836220-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 5675,87 грн (основний платіж);
№2836190-2407-1553-UA51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 40 365,00 грн (основний платіж);
№2836204-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 37 260,00 грн (основний платіж);
№2836212-2407-1553-UA51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 41 458,49 грн (основний платіж);
№0973833-2407-1553 від 05.04.2023 на суму 8521,50 грн (основний платіж);
№0978002-2407-1553 від 05.04.2023 на суму 62 244,00 грн (основний платіж);
№0978003-2407-1553 від 05.04.2023 на суму 10 504,00 грн (основний платіж).
Відповідно до листа Суворовської ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області від 18.06.2025, відповідно до інформації з ЦБ ДРВО, податкова адреса платника податків ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 .
Зазначені податкові повідомлення-рішення були надіслані на адресу ОСОБА_4 та повернулись не врученими на адресу контролюючого органу із зазначенням причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень на момент прийняття спірних рішень матеріали справи не містять.
Головним управлінням ДПС в Одеській області складено податкову вимогу форми «Ф» від 20.02.2024 №0000916-1305-1532 (а.с.16), відповідно до якої повідомлено ОСОБА_4 про наявність у нього станом на 19.02.2024 податкового боргу у сумі 311044,47 грн; попереджено про те, що податковим органом буде здійснено опис майна в податкову заставу; вимога терміново сплатити суму податкового боргу; застереження, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу.
До вказаної податкової вимоги форми «Ф» від 20.02.2024 №0000916-1305-1532 додано детальний розрахунок суми податкового боргу до податкової вимоги (а.с.17), відповідно до якого сума податкового боргу у розмірі 311044,47 грн складається із податкового зобов'язання у розмірі 5535,93 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості та у розмірі 305508,54 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості.
Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 27.02.2024 №124/15-32-13-05-46 (а.с.18), яким податковий орган вирішив здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ОСОБА_4 .
Зазначені податкова вимога форми «Ф» від 20.02.2024 №0000916-1305-1532 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.02.2024 №124/15-32-13-05-46 були 27.02.2024 направлені на адресу ОСОБА_4 : АДРЕСА_1 (а.с.19) та поштове відправлення повернулось адресанту з причин «за закінченням терміну зберігання» (а.с.20).
На податкову вимогу форми «Ф» від 20.02.2024 №0000916-1305-1532 ОСОБА_4 до Державної податкової служби України подано скаргу від 05.05.2025 (а.с.29-31) за наслідками розгляду якої прийнято рішення від 21.05.2025 №14728/6/99-00-06-03-03-06 (а.с.31-32), яким у задоволенні скарги відмовлено.
Вважаючи спірні рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 2 ст. ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі також ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 ПК України).
За правилами, встановленими пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Отже, факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (в редакції Податкового кодексу України, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Суд зазначає, що узгодження податкового зобов'язання це процес, у якому визначається остаточна сума податку, яку платник повинен сплатити до бюджету. Тільки після узгодження податкове зобов'язання стає обов'язковим до виконання та починається відлік строків для добровільної сплати суми податку, а у разі несплати нарахування штрафів, пені та застосування інших санкцій.
За приписами п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що податкові-повідомлення рішення є не узгодженими, оскільки податкові повідомлення-рішення ним не отримані, з огляду на наступне.
Згідно п. 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.
Відповідно до п. 42.1, 42.2 ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Відповідно до ст. 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр). До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є, зокрема, громадянами України. До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (у разі внесення інформації про особу до Єдиного державного демографічного реєстру). До інформаційної бази Державного реєстру включаються такі дані про фізичних осіб: джерела отримання доходів; об'єкти оподаткування; сума нарахованих та/або отриманих доходів; сума нарахованих та/або сплачених податків; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі на підставі даних розпорядника такого реєстру, наданих у порядку інформаційної взаємодії відповідно до законодавства. Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі. Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року №822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2017 року за №1306/31174) (далі - Положення №822), розділом IX якого регламентовано порядок подання заяви про зміну даних, які вносяться до облікової картки та повідомлення.
Згідно п. 1 розділу IX Положення №822 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання заяви за формою №5ДР (додаток 12) або заяви за формою №5ДРП (додаток 13) відповідно.
Пунктом 4 розділу IX Положення №822 передбачено, що внесення змін до Державного реєстру та окремого реєстру Державного реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання фізичною особою заяви за формою №5ДР або заяви за формою №5ДРП до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання). У разі звернення до будь-якого контролюючого органу строк внесення змін до Державного реєстру може бути продовжено до п'яти робочих днів.
Верховний Суд в постанові від 29 січня 2024 року по справі № 200/1185/21-а зазначив, що процедура внесення змін до Державного реєстру та даних облікової картки пов'язується саме з виконанням фізичною особою як платником податків свого обов'язку щодо звернення до контролюючого органу із відповідною заявою за формою №5ДР. Наведене вище у сукупності дає підстави дійти висновку, що на платника податку (фізичну особу) покладено обов'язок із повідомлення контролюючого органу про зміну ним свого місця проживання/місцезнаходження (податкової адреси), а невиконання такого обов'язку позбавляє його можливості посилатися на обставини невручення йому відповідних документів, якщо такі документи були направлені на визначену при взятті на облік податкову адресу. Надіслані контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкові повідомлення-рішення та/або податкова вимога на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки, вважаються врученими також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли відповідні податкові документи були направлені контролюючим органом за адресою, яка не є адресою місця проживання (податковою адресою) фізичної особи, у тому числі повідомленою нею на виконання вимог пункту 70.7 статті 70 ПК України, або останнього відомого її місцезнаходження/перебування.
З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення надсилались на адресу позивача, яка станом на дату їх прийняття була зазначена в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків.
При цьому, податковий орган не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать. Відносини між оператором поштового зв'язку, який доставляє лист, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника.
За таких підстав, податкові повідомлення-рішення, з урахуванням приписів ПК України, вважаються врученими належним чином позивачу (за останнього відомою адресою місцезнаходження/перебування), а відтак податкові зобов'язання є узгодженими, що відповідно вказує на правомірність спірної податкової вимоги.
Водночас, до забезпечувальних заходів виконання податкового обов'язку належить податкова застава, право якої виникає згідно із Податковим кодексом України і не потребує письмового оформлення (пункти 88.1, 88.2 статті 88 ПК України).
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Абзац третій пункту 89.3 статті 83 ПК України передбачає, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Також слід звернути увагу на те, що згідно із пунктом 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:
- сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (пп. 60.1.1 п. 60.1 ст.60 ПК України);
- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу (пп. 60.1.2 п. 60.1 ст.60 ПК України);
- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп. 60.1.3 п. 60.1 ст.60 ПК України);
- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.4 п. 60.1 ст.60 ПК України);
- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.5 п. 60.1 ст.60 ПК України).
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту повного погашення за всіма видами податків і зборів.
Крім того, питання припинення податкової застави врегульовано статтею 93 Податкового кодексу України, відповідно до якої майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку (підпункт 93.1.1 пункту 93.1 статті 93 ПК України);
- визнання податкового боргу безнадійним (підпункт 93.1.2 пункту 93.1 статті 93 ПК України);
- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства (підпункт 93.1.3 пункту 93.1 статті 93 ПК України);
- отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання (підпункт 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 ПК України);
- отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу (підпункт 93.1.6 пункту 93.1 статті 93 ПК України).
Згідно із пунктом 93.2 статті 93 ПК України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.
Пунктом 93.3 статті 93 ПК України визначено, що порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 № 586, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 за № 859/30727, затверджено Порядок застосування податкової застави податковими органами (далі - Порядок).
Пунктами 8, 12 розділу І Порядку установлено, що день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкових органів відповідно до законодавства. Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу.
Згідно із пунктами 1, 2 розділу ІІ та пункту 1 розділу IV Порядку, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу, яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна. Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу.
Податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк з дня складення акта опису майна.
Пунктами 1, 2 розділу VI Порядку установлено, що у випадках, визначених пунктом 93.1 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення.
Звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення у встановлені законодавством строки з відповідних державних реєстрів здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 93.2 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу.
У зв'язку з викладеним суд також враховує, що у постанові від 27 жовтня 2022 року (справа №240/9395/20) Верховний Суд дійшов такого висновку: «Аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов'язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов'язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ Податкового кодексу України.
Слід зазначити, що виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов'язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов'язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження».
Поряд з цим передумовою прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є саме наявність податкового боргу. Натомість, податкова вимога не є тим рішенням, оскарження якого до суду саме по собі має наслідком визнання попередньо узгоджених грошових зобов'язань неузгодженими. Відсутні такі наслідки і у випадку скасування судом відповідної податкової вимоги.
Як видно з матеріалів справи, відповідачем прийнято податкову вимогу форми «Ф» від 20.02.2024 №0000916-1305-1532 (а.с.16), відповідно до якої повідомлено ОСОБА_4 про наявність у нього станом на 19.02.2024 податкового боргу у сумі 311044,47 грн; попереджено про те, що податковим органом буде здійснено опис майна в податкову заставу; вимога терміново сплатити суму податкового боргу; застереження, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу.
Тому відповідачем також на підставі статті 89 Податкового кодексу України прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 27.02.2024 №124/15-32-13-05-46.
Позивач не зазначає та не надає доказів сплати вище зазначеного боргу.
При цьому винесені Головним управлінням ДПС в Одеській області податкові повідомлення-рішення на момент прийняття спірних рішень в судовому чи адміністративному порядку не оскаржувались, позивач не заперечував проти цього.
Відповідно суд зазначає, що підстави припинення податкової застави згідно ст. 93 ПК України у даному спорі відсутні.
Окремо суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra- invalid). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
З огляду на недостатнє з'ясування обставин прийняття спірних рішень, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив істотне порушення процедури їх прийняття. Дефекти адміністративних актів, які призводять до їх протиправності, спірні рішення не містять також.
Відповідно до до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА
.