Справа № 640/32310/21
01 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк Костянтин Олександрович про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк Костянтин Олександрович (далі - третя особа), у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 3953/9 від 13.11.2020 «Про відновлення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондратюка Костянтина Олександровича».
Протиправність оскарженого наказу мотивує тим, що під час дії застосованого до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на 6 місяців, приватний виконавець Кондрюк К.О. між тим здійснював незаконні дії з майном позивача (описав майно та наклав на нього арешт, виставив його на прилюдні торги без повідомлення позивачу про поновлення виконавчого провадження, яке не передавалось іншому виконавцю та не поверталось стягувачу). При цьому рішення суду, яким визнано протиправним застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, набрало законної сили значно пізніше, ніж був прийнятий оскаржений наказ, а отже останній є протиправним. Також позивач вважає звернення до суду із цим позовом способом захисту своїх прав як боржника у виконавчому провадженні, яке знаходиться на виконанні у приватного виконавця Кондрюка К.О.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Відповідачем 06.01.2022 та 22.04.2025 подано відзиви. Відповідач не визнає позов та просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що оскаржений наказ прийнято правомірно та після набрання законної сили судовим рішенням про визнання протиправним і скасування наказу, яким застосовано до приватного виконавця дисциплінарне стягнення. Також покликається на те, що оскаржений наказ є актом індивідуальної дії, який прийнято стосовно конкретної особи - приватного виконавця Кондрюка К.О., а тому у позивача у спірних правовідносинах відсутнє порушене право або законний інтерес.
Третьою особою 11.01.2022 подано відзив, за змістом якого приватний виконавець просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржений наказ прийнято правомірно та після набрання законної сили судовим рішенням про визнання протиправним і скасування наказу, яким застосовано до приватного виконавця дисциплінарне стягнення.
Позивачем 08.02.2022 подано відповідь на відзиви, в якій повторені аргументи, Викладені у позовній заяві.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», визначено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
На підставі Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, акту приймання-передачі від 29.01.2025, розпорядження керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду №1 від 03.02.2025 «Про здійснення реєстрації та автоматизованого розподілу судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва» та протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 02.04.2025 головуючим суддею у справі № 640/32310/21 визначено суддю Пекного А.С.
Ухвалою від 07.04.2025 адміністративну справу прийнято до провадження Одеського окружного адміністративного суду, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 29.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви Міністерства юстиції України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
24.04.2025 третьою особою надано пояснення, в яких приватний виконавець просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на мотиви, аналогічні тим, які були викладені відповідачем у відзивах.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
Як встановлено судом, рішенням Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 12.06.2020, оформленим протоколом № 33, притягнуто приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка Костянтина Олександровича (далі також - приватний виконавець) до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення його діяльності строком на 6 місяців.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду №600/980/20-а від 13.08.2020 адміністративний позов приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка Костянтина Олександровича до Дисциплінарної комісії приватних виконавців та Міністерства юстиції України, про визнання протиправними та скасування рішень задоволено в повному обсязі.
Визнано оформлене протоколом № 33 від 12.06.2020 рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення його діяльності строком на 6 місяців.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 2198/5 від 25.06.2020 «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення».
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 у справі № 600/980/20-а, яка складена в повному обсязі 11.11.2020, апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду №600/980/20-а від 13.08.2020- залишено без змін.
09.11.2020 приватним виконавцем направлено до Міністерства юстиції України заяву за вихідним номером № 33121-33-20 з копіями рішення Чернівецького окружного адміністративного суду №600/980/20-а від 13.08.2020 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 у справі № 600/980/20-а.
Міністерством юстиції України 13.11.2020 видано наказ № 3953/5 «Про поновлення діяльності приватного виконавця Кондрюка К.О.».
Водночас, на примусовому виконанні приватного виконавця Кондрюка К.О. знаходилось виконавче провадження № 62385992 з примусового виконання виданого 14.02.2012 Шевченківським районним судом м. Чернівців виконавчого листа № 2-90/2011 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Промінвестбанк», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи», заборгованості за кредитним договором № 1031 від 03 травня 2006 року із змінами № 1607 від 24 вересня 2008 року у розмірі 54846,55 доларів США, що еквівалентно станом на 17.06.2020 року по курсу НБУ 1466728,38 грн. та 23665 гривень 78 копійок, а також стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чернівці» понесених судових витрат зі сплати судового збору 1700 грн. та зі сплати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн., та судових витрат 1820 гривен.
Виконавче провадження відкрито постановою від 19.06.2020, а 11.12.2020 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постановою від 22.12.2020 приватний виконавець призначив суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Уважаючи, що приватний виконавець протиправно вчиняв виконавчі дії у той час, як було чинним застосоване до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення його діяльності, а також що наказ Міністерства юстиції України № 3953/9 від 13.11.2020 «Про відновлення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондратюка Костянтина Олександровича» прийнятий передчасно, до набрання законної сили рішенням суду у справі №600/980/20-а, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.
Водночас таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №800/489/17 та від 16.10.2018 у справі № 9901/415/18).
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно з пунктами 18, 19 статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;
індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Так, правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.
Водночас правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Зміст вищенаведених норм свідчить, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або щодо прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.
Таким чином, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Наведені положення КАС України не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважать начебто певні дії (рішення) суб'єкта владних повноважень такими, які впливають на їх правове становище.
У постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 9901/801/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє ці акти від нормативних, є їх правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їх конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративних правовідносин, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 09 листопада 2023 року у справі № 9901/459/21, від 09 листопада 2023 року у справі № 990/41/23, від 01 вересня 2022 року у справі № 990/46/22 також звертала увагу, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку. Таким чином, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
В межах спірних правовідносин врахуванню підлягає те, що предметом позову у цій справі є наказ Міністерства юстиції України № 3953/9 від 13.11.2020 «Про відновлення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондратюка Костянтина Олександровича».
Оскаржений наказ є наслідком скасування у судовому порядку рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення його діяльності строком на 6 місяців.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (тут і надалі - у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) також установлювалось, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Згідно із статтею 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону. Забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень. Забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів виконавчого провадження, крім випадків, передбачених законом. Зазначена заборона не поширюється на випадки проведення перевірок органів державної виконавчої служби та діяльності приватних виконавців, а також проведення перевірок законності виконавчого провадження в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Частинами 1, 2 статті 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» установлено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Згідно із статтею 17 цього ж Закону, Міністерство юстиції України:
1) формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень;
2) забезпечує підготовку приватних виконавців та підвищення їхньої кваліфікації, для чого визначає:
порядок проходження навчання та стажування осіб, які виявили намір здійснювати діяльність приватного виконавця;
перелік документів, які подаються Кваліфікаційній комісії приватних виконавців особою, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, для підтвердження відповідності цієї особи вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 18 цього Закону;
порядок допуску таких осіб до складання кваліфікаційного іспиту;
порядок складання кваліфікаційного іспиту;
порядок підвищення кваліфікації приватними виконавцями;
3) видає посвідчення приватного виконавця;
4) визначає вимоги до офіса приватного виконавця;
5) забезпечує діяльність Кваліфікаційної комісії приватних виконавців та Дисциплінарної комісії приватних виконавців;
6) формує Єдиний реєстр приватних виконавців України, визначає порядок його ведення;
7) встановлює форму та порядок подання приватними виконавцями інформації про здійснення ними діяльності;
8) здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця;
9) подає Кабінету Міністрів України пропозицію про встановлення розміру основної винагороди приватного виконавця;
10) вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення;
11) зупиняє та припиняє право на здійснення діяльності приватного виконавця;
12) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
За змістом статей 36, 37 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із статтею 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків; 5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з'їзду приватних виконавців України.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 39 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків. Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України.
Дисциплінарна комісія: 1) розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 2) у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України; 3) приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
За змістом статті 41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.
Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.
Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. У разі якщо приватний виконавець протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення не вчинив нового дисциплінарного проступку, він вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.
Згідно із пунктами 1 - 6 частини 1 статті 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», діяльність приватного виконавця зупиняється у таких випадках:
1) за власним бажанням на підставі заяви приватного виконавця про зупинення діяльності;
2) у разі тимчасової відсутності приватного виконавця, що триває понад 10 календарних днів, - на строк такої тимчасової відсутності;
3) якщо приватний виконавець не уклав договору про страхування цивільно-правової відповідальності на належну страхову суму відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 24 цього Закону - на строк до укладення такого договору, але не більш як на один місяць з дня встановлення цих обставин;
4) у разі застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця - на строк, визначений у рішенні Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення;
5) у разі застосування до приватного виконавця як підозрюваного чи обвинуваченого у кримінальному провадженні запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово або у робочий час чи тримання під вартою - на час дії запобіжного заходу, у разі застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом - на час дії такого заходу;
6) у разі несплати приватним виконавцем членських внесків Асоціації приватних виконавців України - до сплати таких внесків.
Частинами 2, 3 та 4 статті 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» установлено, що про зупинення діяльності з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, приватний виконавець зобов'язаний повідомити Міністерство юстиції України не пізніш як за три робочі дні. Не допускається зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пункту 1 частини першої цієї статті приватним виконавцем, який має на виконанні виконавчі провадження. Зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пунктів 3 і 6 частини першої цієї статті здійснюється Міністерством юстиції України за поданням Ради приватних виконавців України, на підставі пункту 4 частини першої цієї статті - Міністерством юстиції України на підставі рішення Дисциплінарної комісії, на підставі пункту 5 частини першої цієї статті - Міністерством юстиції України на підставі судового рішення. Зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пункту 2 частини першої цієї статті здійснюється Міністерством юстиції України за зверненням приватного виконавця, а якщо після спливу 10-денного строку тимчасової відсутності приватного виконавця до Міністерства юстиції України не надійшло відповідне звернення, Міністерство юстиції України пропонує раді приватних виконавців регіону внести відповідне подання.
Зупинення діяльності приватного виконавця за наявності підстав та в порядку, визначеному цією статтею, здійснюється шляхом видання наказу Міністерством юстиції України.
З дня внесення інформації про зупинення діяльності приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України приватному виконавцю забороняється здійснювати діяльність приватного виконавця, крім дій, пов'язаних із передаванням виконавчих документів іншому приватному виконавцю або відповідному органу державної виконавчої служби.
За приписами статті 43 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», у разі зупинення діяльності приватного виконавця з підстав, передбачених пунктами 1-3, 5 частини першої статті 42 цього Закону, поновлення такої діяльності здійснюється на підставі відповідної заяви приватного виконавця.
Для поновлення діяльності приватного виконавця, зупиненої на підставі пункту 3 частини першої статті 42 цього Закону, до заяви приватного виконавця додається договір страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця.
Для поновлення діяльності приватного виконавця, зупиненої на підставі пункту 4 частини першої статті 42 цього Закону, приватний виконавець після закінчення строку зупинення його діяльності зобов'язаний скласти іспит у порядку, передбаченому статтею 33 цього Закону.
Для поновлення діяльності приватного виконавця, зупиненої на підставі пункту 5 частини першої статті 42 цього Закону, до заяви приватного виконавця додаються докази щодо зміни чи закінчення застосування запобіжних заходів.
Поновлення діяльності приватного виконавця, зупиненої на підставі пункту 6 частини першої статті 42 цього Закону, здійснюється на підставі відповідного подання Ради приватних виконавців України.
Діяльність приватного виконавця поновлюється на підставі наказу Міністерства юстиції України з дня внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
Міністерство юстиції України зобов'язане видати наказ про поновлення діяльності приватного виконавця протягом трьох робочих днів з дня встановлення обставин для її поновлення або припинення дії обставин, що були підставою для видання наказу про її зупинення.
Аналізуючи вказані правові норми у взаємозв'язку із установленими обставинами справи суд приходить до висновку, що позивач оскаржує наказ Міністерства юстиції України № 3953/9 від 13.11.2020 «Про відновлення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондратюка Костянтина Олександровича», який є актом індивідуальної дії і прийнятий стосовно конкретної особи - приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондратюка Костянтина Олександровича.
На підставі цього акту індивідуальної дії правовідносини виникли виключно між приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Кондратюком Костянтином Олександровичем та Міністерством юстиції України.
Позивач, як фізична особа та як учасник (сторона, боржник) виконавчого провадження, яке здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області Кондратюком Костянтином Олександровичем, не є і не може бути учасником правовідносин. Які виникли на підставі оскарженого наказу Міністерства юстиції України № 3953/9 від 13.11.2020.
З наведеного випливає, що цей наказ жодним чином не порушує прав, свобод та інтересів позивача.
Виходячи із змісту приписів статей 2, 5 КАС України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом у публічно-правових відносинах.
З цього висновується, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства.
Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість і безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 257-262 КАС України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк Костянтин Олександрович про визнання протиправним та скасування наказу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний