Справа № 420/9490/24
01 вересня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
До суду звернувся адвокат Бондаренко Ганна Євгенівна, діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 01.12.2019 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 82 % відповідних сум грошового забезпечення на 70 % від відповідних сум грошового забезпечення під час перерахунку;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та нарахування пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 82 % відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням здійснених раніше виплат.
Ухвалою суду від 13.11.2024 року позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025 р. ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції - для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 28.07.2025 року прийнято до розгляду дану справу, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали, а саме, надати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами з 01.12.2019 р. по 25.03.2024 р. із обов'язковим зазначенням інших обставин, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів ..
04.08.2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків позову, в якій представник позивача просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити його, обґрунтовуючи тим, що з моменту призначення пенсії позивачу ГУ ПФУ в Одеській області не надсилало йому лист-інформацію про складові грошового забезпечення ОСОБА_1 . Крім того, банківські повідомлення про перерахування пенсії позивача також не містять інформацію щодо складових грошового забезпечення, доплати та їх розмір. При цьому, Позивач був впевнений про те, що він отримує новий розмір пенсії у зв'язку із проведеним перерахунком пенсії на підставі рішення суду по справі № 420/5399/23, виходячи із 82 % його грошового забезпечення, як це було при виході на пенсію. Представник позивача вказує, що протиправна бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області по відношенню до ОСОБА_1 є триваючим порушенням законних прав Позивача та належне соціальне забезпечення та порушення законного інтересу на утримання належних сум. Позивач не має будь-яких можливостей дізнатися про належні йому суми пенсії у зв'язку із не проведенням будь-якого інформування ОСОБА_1 з боку Відповідача. Лише отримавши відповідь від ГУ ПФУ в Одеській області від 15.03.2024 р. за № 1500-0308-8/40571 ОСОБА_1 дізнався про порушення його прав та законних інтересів.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та наявності підстав для його поновлення з урахуванням вказаних доводів позивача, суд враховує наступне.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Як вже зазначалось, в ухвалі суду від 28.07.2025 р про залишення позову без руху, оскільки пенсія призначена на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що носить щомісячний характер (є регулярним платежем), то про порушення свого права позивач однозначно мав бути обізнаний щомісячно.
А відтак, звернувшись до суду з даним позовом 26.03.2024 р., позивач пропустив строк звернення до суду, який охоплює період з 01.12.2019 р. по 25.03.2024 р. включно.
Суд повторно звертає увагу позивача, що саме Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшла правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії, а саме, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Враховуючи, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.
Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
На теперішній час практика Верховного Суду з вказаного процесуального питання є сталою та підтримується в інших постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 08.08.2024 р. у справі № 460/19702/23, від 22.10.2024 р. у справі № 520/37664/23.
Отже, помилковою є позиція представника позивача щодо моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме після отримання відповіді від ГУ ПФУ в Одеській області від 15.03.2024 р. за № 1500-0308-8/40571.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Натомість, позивачем у наданій заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду не вказуються обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.
Щодо позиції представника позивача на необмеженість будь-якими строками звернення до суду з даними вимогами в силу статті 51 Закону України №2262-ХІІ, то суд не погоджується з даним доводом та вказує наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 51 Закону № 2262-ХІІ (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Оскільки предметом оскарження у даній справі є відмова відповідача у перерахунку пенсії позивача, а не щодо нарахованих та не виплачених пенсійним органом, то вказані норми Закону № 2262-ХІІ до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду 31.03.2021 року справа № 240/12017/19, адміністративне провадження № К/9901/15971/20 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі. ( постанова).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123, яка кореспондується з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими зокрема, передбачено, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на вищевказане та враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а заява про поновлення строку не містить обставин, які можуть бути визнані судом як поважні, суд дійшов висновку про повернення позивачеві позовної заяви в частині заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 122, 123, п. 9 ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,
ухвалила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, які охоплюють період з 01.12.2019 р. по 25.03.2024 р. повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна