Справа № 420/15243/25
01 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» (вул. Центральна, 1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, 68000, код ЄДРПОУ 33798852) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631), про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці; M/п «Чорноморськ», про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000060/1 від 25.04.2025 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.04.2025 року уповноважена Позивачем особа (ТОВ «ІНТЕРТРАНС») звернувся до митного посту «Чорноморськ» Одеської митниці з електронною митною декларацією (ЕМД) №25UA500110003130U6 та пакетом документів для митного оформлення товару.
Однак, в оформленні зазначеної електронної митної декларації Відповідачем Позивачу було відмовлено, в зв'язку із незгодою співробітників Відповідача із заявленим уповноваженою особою Позивача до оформлення вартістю товару, про що 25.04.2025 р. було складено картку відмови № UA500110/2025/000140 та ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000060/1. Митну вартість товару Відповідачем було визначено на підставі резервного методу.
Як зазначив позивач, коригування митної вартості товару призвело до збільшення митних платежів, які повинен сплатити Позивач за проведення процедури розмитнення зазначеного товару в розмірі 123 404,87 грн. про що зазначено в графі 47 митної декларації №25UA500110003181U8 від 25.04.2025 року.
Позивач звертає увагу на те, що відмінність у кількості місць товару, що вказані у цих документах жодним чином не може вплинути на визначення митної вартості товару та вказує, що вартість одиниці товару, що вказана у проформі інвойсі від 05.11.2024 № 102011 та в інвойсі від 09.04.2025 №1002370 є ідентичною і становить 4,1 дол. США за один кг товару. Крім того в процесі проведення процедури розмитнення разом із зазначеними документами також були надані платіжні інструкції які засвідчують проведення оплати за товар і в яких є посилання та інвойс та проформу інвойс зазначені вище а також експортна декларація країни відвантаження товару, де також вказана вартість товару, що збігається із іншими наданими до митного оформлення документами.
Щодо підтвердження витрат на транспортування позивач вказав, що згідно Правил Інкотермс 2020 FCA термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. В зв'язку з введенням дії воєнного стану на території України, порт міста Одеса не використовується, тому Постачальник організовує поставку використовуючи змішані види перевезень, відповідно в інвойсі вказано FСА Клайпеда, Литва, це означає, що товар вважається поставленим Постачальником за місцем знаходження його складських приміщень у м. Клайпеда, Литва. Це свідчить про те, що Покупець повинен був сплатити за доставку товару тільки із м. Клайпеда до м. Чорноморськ. На підтвердження вартості такої поставки при проведення процедури розмитнення було надано довідку від 18.04.2025р., що складена перевізником ТОВ «КИЙТРАНСЛАЙН». Також позивач зазначив, що законодавством не передбачено чіткий перелік документів на підставі яких декларант може визначати митну вартість товару і що довідка про вартість перевезення не може слугувати документом який підтверджує вартість перевезення вантажу, що включено Позивачем самостійно до складової митної вартості.
Позивач вказує, що у всіх наданих Позивачем документах всі числові значення зазначені однаково та немає жодних невідповідностей та розбіжностей між ними. Крім того, у всіх наданих до митного оформлення документах стоіть одна і та сама вартість товару і оплату проведено також за ціною, визначеною сторонами контракту та зазначеною в інвойсі та інших документах. Також Відповідач не довів які саме документи містять розбіжності та ознаки підробки. Посилання Відповідача на неправильне зазначення номеру проформи-інвойсу в платіжному документі жодним чином не доводить його твердження про підробку документів та не підтверджує його вимоги щодо підробки документів. Зазначене може бути лише помилкою співробітників Позивача при оформленні платіжних документів.
Дії та рішення Відповідача, на думку Позивача, були безпідставними та необґрунтованими, призвели до порушення прав Позивача.
Ухвалою судді від 21.05.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано в Одеської митниці належним чином засвідченні копії документів, які були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості № UA500110/2025/000060/1 від 25.04.2025 року.
03.06.2025 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 25UA500110003130U6 від 24.04.2025, відповідно до яких за умовами поставки FCA на митну територію України надійшов товар ТОВ «АКВАФРОСТ». Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією МД № 25UA500110003130U6 від 24.04.2025 року позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.
Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Декларантом надіслано лист від 25.04.2025, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.
Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №25UA500110003130U6 від 24.04.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Як зазначив відповідач, у відношенні товарів по митній декларації (МД) № 25UA500110003130U6 від 24.04.2025 року був застосований резервний метод (метод 2 ґ).
З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим. Митну вартість товару №1 за ЕМД від 24.04.2025 25UA500110003130U6 скориговано за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод відповідно до статті 64 Кодексу. Визначена мінімальна митна вартість оцінюваного товару ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг у найближчий до митного оформлення час за резервним методом за ЕМД від 24.02.2025 №25UA100430581278U2 на рівні 4,9 дол.США/кг.
При цьому, відповідач стверджує, що у рішенні про коригування митної вартості №UA500110/2025/000060/1 від 25.04.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500110/2025/000060/1 від 25.04.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «АКВАФРОСТ».
03.06.2025 року до суду від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
03.06.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач просить адміністративний позов задовільнити в повному обсязі та повторно зазначає, що ним було надано Відповідачу всі необхідні документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, надані документи не містять розбіжностей, а містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
05.06.2025 року до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого митниця не погоджується з аргументами, викладеними позивачем з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою суду від 18.06.2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справи за позовом Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.
Інших заяв по суті під час розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
У ході здійснення господарської діяльності позивача 27.06.2023 року між Компанією Global Floro AS (Алесунд, Норвегія, Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) було укладено зовнішньоекономічний договір № 27/06/23-7, відповідно до умов вказаного контракту постачальник зобов'язується передати покупцю товар, зазначений в інвойсі до цього контракту, а покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість, в термін і на умовах, передбачених цим Контрактом. Номенклатура, асортимент, кількість і вартість, а також інші необхідні характеристики Товару, попередньо узгоджені Сторонами, вказуються в Інвойсі, який є невід'ємною частиною даного Контракту (п.1.1. Контракту).
Відповідно до п. 3.2. Контракту № 27/06/23-7 від 27.06.2023 року поставка товарів за цим Договором повинна здійснюватися Покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС-2010») обумовлюються в інвойсах до цього Контракту.
Згідно із п. 4.2. Контракту № 27/06/23-7 від 27.06.2023 року загальна сума Контракту складається із сум поставок, зазначених в Інвойсі і / або додатку на кожну окрему поставку.
В межах Контракту № 27/06/23-7 від 27.06.2023 року ТОВ «Аквафрост» імпортовано на митну територію України товар, зазначений у інвойсі №10012370 від 09.04.2025 року, а саме: - Ікра оселедця заморожена (Clupeaharengus) очищена, без ястикової оболонки, для промислової переробки, для власного виробництва дата виготовлення 09.2024 р. термін придатності -36міс.Чиста вага нетто без первинної упаковки20000 кг.(+/- 10 % глазур) в картонних коробах.
24.04.2025 року уповноваженою позивачем особою (ТОВ «ІНТЕРТРАНС») з метою митного оформлення імпортованого товару до Одеської митниці подано електронну митну декларацію (ЕМД) №25UA500110003130U6 на:
Товар 1 - Ікра мойви заморожена (Mallotusvillosus) очищена, без ястикової оболонки, для промислової переробки, дата виготовлення 03.2023 р., термін придатності -24 міс. Чиста вага нетто 5500 кг без первинної упаковки. Упаковано в картонні коробоки (+/-10%глазур).
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:
- Сертифікат якості (Certificate of quality) б/н від 09.04.2025 року;
- Пакувальний лист (Packing List) б/н від 09.04.2025 року року;
- Рахунок-проформа (Proforma invoice) №102011 від 05.11.2024 року;
- Рахунок-фактура (Commercial invoice) № 10012370 від 09.04.2025 року;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №2211 від 15.04.2025 року;
- Супровідний документ Т1 (Dispatch note model T1) 25LTLU900005DD18K0 від 16.04.2025 року;
- Міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) №LT 0375824/ЕХР 25000848 від 15.04.2025 року;
- Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) A 430fсаа39а26 від 09.04.2025 року;
- Статус особи, яка подає митну декларацію № 2;
- Банківський платіжний документ № 220 від 14.04.2025 року;
- Банківський платіжний документ № 69 від 06.11.2024 року;
- Документ що підтверджує вартість перевезення №б/н від 18.04.2025 року;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, №27/06/23-7 від 27.06.2023 року;
- Договір про надання послуг митного брокера 2/25-БР від 01.01.2025 року;
- Договір про перевезення 24/06/2024 від 27.06.2024 року;
- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації № 12762963 від 18.04.2025 року;
- Сертифікат про відсутність маніпуляцій 25LTLU9000L9NS01126 від 23.04.2025 року;
- Декларація виробника від 09.04.2025 року;
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено розбіжності та невідповідповідності:
1) Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахування положень частини десятої ст. 58 МКУ. Якщо рахунок сплачено документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст. 53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують варість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до умов оплати згідно наданих документів: у проформі - інвойсі від 05.11.2024 №102011 на суму 820000 дол. США зазначено передоплата, у інвойсі від 09.04. 2025 №10012370 на суму 82000 дол. США зазначено передоплата 14 днів та 30% передоплати від проформі - інвойсі від 05.11.2024 №10201. При цьому, перераховані у проформі інвойсі від 05.11.2024 № 102011 замовлення, де вказуються вартість та кількість замовлення (84050 дол. США та 1025 місць) не відповідають інвойсу від 09.04.2025 №1002370 (82000 дол. США та 1000 місць). Тобто є невідповідність вартості та кількості продукції, умов оплати у поданих до митного оформлення документів, що викликає сумніви щодо дійсності заявленої митної вартості товарів.
2) Декларантом заявлені умови поставки товару FCA Klaipeda. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на за заявлених умовах поставки FCA покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов'язані з доставкою товару до місця призначення. Згідно з частиною другою статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни , що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включилися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов1язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. У підтвердження витрат на транспортування - 50 000 грн. надано до митному оформлення: договір перевезення від 24.06.2024 №24/06/2024 та виключно довідку ТОВ «Кийтранслайн» від 18.04.2025. У графі 1 СМR 22/1 від 15.04.2025 наявні відомості про Експедитора UAВ VPA LOGISTICS, Клайпеда. Відомості щодо числового значення витрат та їх включення як обов'язкової складової митної вартості, передбаченої п.1a ч.10 ст.58 МКУ не надано митному органу. Документальне підтвердження доставки оцінюваного товару від заявленого виробника GLOBAL FLORO AS (Норвегія) (Заявлений характер угоди з виробником (4104) до місця завантаження Клайпеда, Литва відсутнє. З моменту доставки товару від виробника до Клайпеди зберігався на складі із дотримання відповідного температурного режиму Відомості про зазначені витрати документально не підтверджено та не надано до митного оформлення. Заявка на транспортування як невід'ємна частина договору ТЕО від 24.062024 124052024 не надано до митного оформлення. Надання Заявки на перевезення передбачено вимогами пунктів l.1, 2.1, 22, 2.3,2.5,4: 312. 3.1;7, 31,1, 3.22, 6.1, 6.2, 6.3 договору TЕО від 24.06.2024 №24/06/2024. Передбачений пунктом 6.2 договору ТЕО від 24.06.2024 №24/06/2024 рахунок на перевезення не надано до митного оформлення. Відповідно до розрахунку, здійсненого декларантом транспортні та експедиційні витрати до ввезення на митну територію України включені до складових митної вартості товару виключно за довідкою експедитора, що не відповідає порядку заповнення декларації митної вартості (Наказ Міністерства фінансів України від 2405.2012 № 599) з положенням Митного та Податкового кодексів України. Надання довідки не передбачено умовами договору транспортного експедирування від 24.06.2024 №24/06/2024 п.6. Крім того, довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та на підставі довідки не може здійснюватися оплата за надані послуги. Не надано декларантом на розгляд Заявки та рахунку на транспортування (послуг), зазначених у пунктах Договору ТЕО, не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих транспортування (послуг), зазначених експедитором перевізником послуг, пов'язаних з перевезенням товарів або умовою їх перевезення, у тому числі додаткових, які відповідно до частини десятої статті 58 Кодексу повинні включатись до цини, що фактично сплачена за оцінюваний товар.
Враховуючи вищезязначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів спростувати розбіжності та надати (за наявності) такі додаткові документи: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документ, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або, бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; рахунки про сплату комісійних, посередницьких, послуг пов'язаних iз виконання умов договору; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення. Також декларанта було повідомлено вимоги п.6 ст. 53 Митного кодексу України, де зазначено, шо декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
Відповідно до ч.4 ст.57 МКУ було проведено консультацію між декларантом і митним органом з метою визначення основи митної вартості шляхом обміну електронними повідомленнями. Декларантом надіслано лист від 25.04.2025, в якому він повідомив, що подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.
25.04.2025 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000060/1, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, я було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим. Митну вартість товару №1 за ЕМД від 24.04.2025 25UA500110003130U6 скориговано за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод відповідно до статті 64 Кодексу. Визначена мінімальна митна вартість оцінюваного товару ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг у найближчий до митного оформлення час за резервним методом за ЕМД від 24.02.2025 № 25UA100430581278U2 на рівні 4,9 дол. США/кг.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 25.04.2025 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2025/000140.
Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).
Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що за результатом аналізу наданих декларантом документів митного оформлення встановлено розбіжності та невідповідності.
Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.
Митниця в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів вказує, що відповідно до умов оплати згідно наданих документів: у проформі - інвойсі від 05.11.2024 №102011 на суму 820000 дол. США зазначено передоплата, у інвойсі від 09.04.2025 №10012370 на суму 82000 дол. США зазначено передоплата 14 днів та 30% передоплати від проформі - інвойсі від 05.11.2024 №10201. При цьому, перераховані у проформі інвойсі від 05.11.2024 № 102011 замовлення, де вказуються вартість та кількість замовлення (84050 дол. США та 1025 місць) не відповідають інвойсу від 09.04.2025 №1002370 (82000 дол. США та 1000 місць). Тобто є невідповідність вартості та кількості продукції, умов оплати у поданих до митного оформлення документів, що викликає сумніви щодо дійсності заявленої митної вартості товарів.
Дійсно, проформа-інвойс від 05.11.2024 року №10201 та інвойс від 09.04.2025 року №10012370 містять різне значення вартості та кількості продукції, умов оплати, однак суд погоджується з позивачем, що деякі дані, наприклад, кількість одиниць, в проформі-інвойсі попередні, і можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення. Також можуть змінитися моделі або артикули деяких виробів, наприклад, ідентичні за змістом і формою, але різні за кольором. Отже, проформа-інвойс це попередній документ, який може містити неостаточні дані, а інвойс - це остаточний документ, який є кінцевим рахунком.
При цьому, суд зауважує, що в проформі-інвойсі від 05.11.2024 № 102011 вартість замовлення складає 820000 дол. США та 10000 місць, а не 84050 дол. США та 1025 місць, як вказує відповідач в оскаржуваному рішенні.
Не дивлячись на вказане, вартість одиниці товару, що вказана у проформі інвойсі від 05.11.2024 № 102011 та в інвойсі від 09.04.2025 №1002370 є ідентичною і становить 4,1 дол. США за один кг товару.
Відомості, які зазначені в інвойсі від 09.04.2025 року №10012370 підтверджуються, іншими документами наданими до митного оформлення, зокрема, платіжні інструкції № 69 від 06.11.2024 року та №220 від 14.04.2025 року засвідчують проведення оплати за товар та містять посилання на проформу-інвойс від 05.11.2024 року №10201 та інвойс від 09.04.2025 року №10012370, що дозволяє ідентифікувати дані платіжні інструкції з поставкою товару.
Відтак, наведені доводи митного органу суд визнає необґрунтованими і відхиляє.
Також в оскаржуваному рішенні митниця вказує на відсутніть документів на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрат на страхування цих товарів. З приводу вказаного суд зазначає таке.
Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась за умовами поставки FOB.
Умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін Інкотермс 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Продавець за умовами поставки FOB зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту, переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Вказане свідчить про те, що умови FOB (FREE ON BOARD) відповідно до правил Інкотермс, включають до обов'язків покупця укладення договору перевезення товару від названого порту відвантаження за власний рахунок. Отже, Покупець повинен був сплатити доставку товару тільки із м. Клайпеда до м. Чорноморськ. Судом встановлено, що позивачем для підтвердження витрат на транспортування при митному оформленні товару були надані Довідка від 18.04.2025 року, що складена перевізником ТОВ «КИЙТРАНСЛАЙН», що містить інформацію, щодо умов перевезення з Клайпеди до Чорноморська та її вартість. В довідці також зазначено, що вартість навантажувльних робіт проводиться за рахунок відправника товару і страхування товару не проводилось. Також митному органу було надано копію договору №24/06/2024 від 24.06.2024 року про перевезення вантажів авомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученні.
Суд вважає перелічені докази достатніми для підтвердження понесених позивачем витрат на транспортування.
Наявність перелічених документів у відповідача при прийнятті оскаржуваних рішень підтверджується їх зазначенням у рішенні про коригування митної вартості товарів та картці відмови у прийнятті митної декларації.
Суд зауважує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 дійшов правового висновку, що, оскільки МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Частина 2 ст. 53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказаною нормою не встановлено конкретних вимог щодо виду таких документів. Надані декларантом довідки є такими документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду у від 31 травня 2019 року справа №804/16553/14; від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 та від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, а від 21 листопада 2019 року у справі №804/9754/15 ; від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18. Постанова від 03 лютого 2021 у справі № 810/4441/16; від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14; Постанова від 13 січня 2022 справа № 520/11061/2020; така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017 року.
Посилання відповідача на наказ МФУ № 599 від 24.05.2012 року у даному випадку є безпідставним, оскільки такий наказ регулює правила заповнення декларації митної вартості та містить наступне формулювання: «Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:». З цього випливає, що наказ наводить можливі приклади документів в підтвердження вартості перевезення. Він не передбачає вичерпного переліку таких документів, а формулювання не містить обов'язкової вимоги.
Таким чином, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність можливості провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Аквафрост» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.
При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.
Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.
У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Суд зазначає, що копія митної декларації, що була підставою для коригування митної вартості товарів за ЕМД № 25UA500110003130U6 від 24.04.2025 року, до суду відповідачем не надано.
На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.
Суд зазначає, що дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «Аквафрост», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, знайшли своє вираження у прийнятті рішення про коригування митної вартості № UA500110/2025/000060/1 від 25.04.2025 року.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000060/1 від 25.04.2025 року, у зв'язку з чим воно належить до скасування.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно матеріалів справи, позивачем за звернення до суду з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у період з 21.07.2025 року по 22.08.2025 року включно у відпустці в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено після виходу з відпустки.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» (вул. Центральна, 1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, 68000, код ЄДРПОУ 33798852) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631), про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці; M/п «Чорноморськ», про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000060/1 від 25.04.2025 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» (вул. Центральна, 1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, 68000, код ЄДРПОУ 33798852) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.)
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук