Справа № 420/40739/24
01 вересня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання про витребування доказів у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.03.2019 по 26.02.2021 відповідно до абз. 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію 4463,15 грн. в місяць за період з 15.03.2019 по 26.02.2021 відповідно до абз. 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Ухвалою від 03.01.2025 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/40739/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
Ухвалою від 13.02.2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1 та 2 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1, 2 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду по справі №826/3403/16 суди не повинні обмежуватись лише тими доказами, які були надані позивачем під час розгляду справи.
Предметом розгляду цієї справи є індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.03.2019 по 26.02.2021 відповідно до абз. 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 у фіксованому розмірі 4463,15 грн. в місяць.
Згідно сталої практики Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах по справах №400/3826/21 від 23.03.2023р., №380/5493/21 від 29.03.2023р., №420/11424/21 від 06.04.2023р., при вирішенні аналогічних спорів судам необхідно з'ясовувати наступну інформацію:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
В матеріалах справи відсутні відомості про отримане позивачем грошове забезпечення у лютому-березні 2018 року, що не дає суду можливості встановити, чи було порушене право ОСОБА_1 на отримання індексації-різниці.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 з 15.03.2019 року, як такий, що прибув із військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).
З урахуванням наведеного та з метою правильного вирішення спору, суд вважає за необхідне з власної ініціативи витребувати від військової частини НОМЕР_2 докази, а саме: відомості чи проходив ОСОБА_1 військову службу у військовій частині НОМЕР_2 в лютому, березні 2018 року; якщо так, то надати документи (картку особового рахунку, довідку, тощо), які містять відомості щодо нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за період лютий-березень 2018 року із зазначенням усіх складових; якщо ні, то надати відомості з якої військової частини прибув ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до ч.6 ст. 80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Частиною 7 статті 80 КАС України визначено, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Згідно з ч.9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч.8 ст. 80 КАС України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 145 КАС України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.1 та ч.3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч.ч.1 та 2 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави, за наявності яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі та підстави.
Водночас у ч.3 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено умови, за наявності яких суд не може зупинити провадження у справі.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право зупинити провадження у справі в разі направлення судового доручення щодо збирання доказів - до надходження ухвали суду, який виконував доручення, про виконання доручення або неможливість виконання доручення.
Однак законодавцем не передбачено як підставу для зупинення провадження у справі витребування доказів. А тому, суд вважає, що в даному випадку слід застосувати правила аналогії закону.
Згідно з ч.6 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Відтак, враховуючи положення ч. 6 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність прямої заборони щодо зупинення провадження на час витребування доказів, з метою реалізації прав сторін щодо надання доказів на обґрунтування своїх вимог і заперечень та для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі.
Керуючись ст. ст.7, 44, 80, 94, 236, 243, 248 КАС України суд, -
Витребувати від військової частини НОМЕР_2 докази по справі № 420/40739/24, а саме:
- відомості чи проходив ОСОБА_1 військову службу у військовій частині НОМЕР_2 в лютому, березні 2018 року; якщо так, то надати документи (картку особового рахунку, довідку, тощо), які містять відомості щодо нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за період лютий-березень 2018 року із зазначенням усіх складових; якщо ні, то надати відомості з якої військової частини прибув ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 .
Витребувані докази надати суду протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали.
Провадження у справі зупинити до отримання витребуваних доказів.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України та підлягає оскарженню в частині зупинення провадження.
Суддя Г. В. Лебедєва