Справа № 420/29565/25
01 вересня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А, перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
До суду з позовом звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (далі - відповідач), у якому, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту з питань виконання кримінальних покарань щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- стягнути з Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.08.2024 по 31.07.2025 в межах шестимісячного строку у розмірі 155 740.40 грн
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.
Ознайомившись з адміністративним позовом та доданими до нього матеріалами, суддя вказує про таке.
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені ЗУ "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Положеннями абзацу 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2025 року у розмірі 3 028,00 гривні.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. ( частина 3 ст. 4 цього Закону).
Оскільки позивачем пред'явлено вимогу немайнового характеру в частині виплати середнього грошового забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, то сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання даної вимоги складає 968,96 грн. (3028,00*0,4*0,8).
Проте, матеріали позовної заяви не містять доказів сплати судового збору.
Щодо позиції позивача стосовно звільнення його від сплати судового збору згідно пункту 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, то суд не погоджується з такими твердженнями позивача та вказує про таке.
З огляду на зміст ст. 2 Закону України "Про оплату праці" (де визначено структуру заробітної плати) та рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 і від 22.02.2012 № 4-рп/2012 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні не може бути кваліфікований як заробітна плата, адже має зовсім іншу правову природу ніж винагорода за працю, позаяк є компенсаційною санкцією до роботодавця за несвоєчасний розрахунок.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 згадано, що за змістом норм ст. 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 сформульовано правову позицію, що середній заробіток за ст. 117 Кодексу законів про працю України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану робочу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати".
Наведений правовий висновок відображено і в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.07.2023 у справі №522/16890/20.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є правовим аналогом платежу з оплати праці (служби), тому відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.
Отже, наведене вище свідчить про недотримання вимог КАС України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 ст. 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовна заява відповідно до ч.1, ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 120, 123,160-162, 187, 169, 241-243, 248 КАС України,
ухвалила:
Залишити позовну заяву без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя В.А. Дубровна