Справа № 420/23036/25
01 вересня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про об'єднання справи №420/23036/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії та справ №420/22849/25, №420/23264/25, в одне провадження,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) сплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Ухвалою від 21.07.2025 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/23036/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
07.08.2025 року до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) надійшло клопотання, в якому заявник просить суд об'єднати в одне провадження справи №420/23036/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, справу № 420/23264/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії та справу № 420/22849/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування поданого клопотання відповідача вказує, що аналізуючи три зазначені судові справи, можна прийти до висновку, що вони подані одним і тим самим позивачем - ОСОБА_1 , до одного і того самого відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), і до того ж предмети позовів є взаємопов'язані та виникли під час проходження військової служби та стосуються не проведення, несвоєчасного проведення, на думку позивачки, розрахунку при звільненні. Докази подані позивачкою у трьох справах є однаковими, та підтверджують обставини, що мають значення в кожній із справ.
Таким чином, відповідач вважає, що об'єднання справ №420/22849/25, №420/23036/25 та № 420/23264/25 в одне провадження не тільки оптимізує судовий процес та забезпечить ефективний розгляд зазначених спорів, уникне дублювання дослідження доказів, а і буде захищати інтереси клінічного центру, як бюджетної установи, та не допустить зловживання правами позивачкою.
Оцінюючи подане клопотання, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Відповідно до частин першої, другої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
За правилами частини третьою статті 172 КАС України, об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Про об'єднання справ в одне провадження або роз'єднання позовних вимог, про відмову в об'єднанні справ в одне провадження, роз'єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу (частина 7 статті 172 КАС України).
Враховуючи, що в межах даної справи підлягає вирішенню питання щодо правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року, у справі №420/22849/25 - нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті індексації грошового забезпечення, у справі №420/23264/25 - нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб», та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які є різними виплатами за своєю правовою природою, суд з метою уникнення затягування розгляду справи не вбачає підстав для об'єднання в одне провадження справ №420/23036/25, №420/22849/25 та №420/23264/25.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону № 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
При цьому, положення ст. 172 КАС України не передбачає обов'язку об'єднання справ за позовними заявами одного й того ж позивача до того ж відповідача. З наведеного також вбачається, що об'єднання справ є правом, а не обов'язком суду, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства згідно з ст. 2 КАС України.
Отже, предметом даних позовних заяв є вимоги, які мають самостійні та значні предмети та обсяги доказування, що супроводжуються різними доказами. При цьому, для з'ясування правомірності кожного з окремих оскаржуваних рішень, дій та бездіяльності, є необхідним з'ясування значного обсягу обставин та дослідження кожного окремого документу відносно кожного звернення позивача, що вочевидь свідчить про індивідуальний предмет доказування у кожному конкретному випадку.
Крім того, в обґрунтування вказаного клопотання представником позивача не зазначено жодних належних доводів, які б свідчили, що спільний розгляд вказаних справ пришвидчить їх розгляд.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про об'єднання в одне провадження адміністративних справ №420/23036/25, №420/22849/25 та №420/23264/25, оскільки спільний розгляд вказаних справ ускладнить та сповільнить вирішення справи в цілому.
Керуючись ст.ст. 172, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про об'єднання справ №420/23036/25, №420/22849/25, №420/23264/25, в одне провадження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включено до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя Г. В. Лебедєва