02 вересня 2025 р. № 400/7724/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу,
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України з вимогами: визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення позивачу пільги на оплату житлово-комунальних послуг /придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива з 01.05.2025; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Миколаївській області поновити ОСОБА_1 нарахування пільг на оплату житлово-комунальних послуг/придбання скрапленого газу твердого та рідкого пічного побутового палива з 01.05.2025.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що є пенсіонером та ветераном військової служби. Відповідно до п.6 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» позивач має право на 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги). Зазначеною пільгою він користувався, але в травні дізнався про припинення надання субсидії. Позивач звернувся з цього приводу до відповідача, але той повідомив, що величина доходу у 2025 році, яка дає право на податкову соціальну пільгу становить 4240 гривень. А у позивача середньомісячний дохід на сім'ю становить 44395,91 гривень, що не дає право на податкову соціальну пільгу. Позивач вважає зазначене припинення субсидії протиправним, оскільки відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» він має на цю пільгу незалежно від розміру доходу.
Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію відповідач аргументував тим, що пільги на оплату житлово-комунальних послуг нараховуються відповідно до соціальних норм, які встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» (зі змінами) та за наявності документа, який підтверджує право на пільги, виходячи із відсотка знижки, який передбачений чинним законодавством. У разі коли середньомісячний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (у 2025 році - 4240,0 грн), пільговик має право на отримання пільг протягом 12 місяців із місяця визначення відповідного права, але не більше ніж до останнього дня календарного року визначення такого права. Після закінчення дванадцяти місяців уповноважений орган визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період. Отже, Пенсійним фондом України централізовано було здійснено визначення права пільговиків, в тому числі учасників війни, на отримання пільг з 1 січня 2025 року. Позивачу не було підтверджено право на отримання пільг на оплату житлово комунальних послуг, оскільки середньомісячний дохід його сім'ї в розрахунку на одну особу за період з 01.10.2024 року по 31.03.2025 року становить 44395,91 грн перевищив величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (4240,0 грн).
Під час розгляду справу судом здійснено запити до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо розмірів нарахованих доходів позивача за 2024 рік.
Суд розглянув справу в порядку в порядку скороченого письмового провадження без виклику сторін.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області як пенсіонер.
З 11.10.2003 ОСОБА_1 набув статус ветерана військової служби.
Протягом 2024 року, ОСОБА_1 користувався пільгами на 50-відсоткову знижку плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), передбаченою п.6 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
В 2005 році Головне управління Пенсійного фонду в Миколаївській області здійснило перевірку сукупного доходу сім'ї ОСОБА_1 та встановило, що середньомісячний сукупний дохід його сім'ї в розрахунку на одну особу за період з 01.10.2024 по 31.03.2025 становить 44395,91 гривень, та на цій підставі прийняло рішення про припинення надання пільги з 01.05.2025.
Відповідно до п.6 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, Національної поліції України, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються такі пільги: 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги), користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними, в жилих будинках усіх форм власності в межах норм, передбачених законодавством, або 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.
Відповідно до п.6 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України пункт 6 частини першої статті 6, стаття 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6, Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Відповідно до п.7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» встановлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені: пунктом 6 частини першої статті 6, статтею 7 в частині пільг, передбачених пунктом 6 частини першої статті 6, Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»
Відповідно до п.п1) п.1-1 постанови КМУ від 04.06.2015 №389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї» встановлено, що у 2025 році, пільги, передбачені передбачених пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» встановити з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць працездатних осіб - 3028 гривень.
Відповідно до п. 169.4.1. Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених підпунктом 169.1.2 та підпунктами "а" і "б" підпункту 169.1.3 пункту 169.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.
Таким чином, на 2025 рік величина доходу, який дає право податкову соціальна пільгу складає 4240,00 гривень (3028*1,4=4239,2=4240).
По цій справі позивач не заперечує визначений відповідачем середньомісячний сукупний дохід його сім'ї в розрахунку на одну особу в розмірі 44395,91 гривень.
За таких обставин, з врахуванням того, його середньомісячний сукупний дохід сім'ї позивача в розрахунку на одну особу перевищу 4240,00 гривень, відповідач правомірне припинив виплачувати йому субсидію на житлові послуги.
Суд звертає увагу, що зазначене рішення відповідача було прийняти на виконання п.п.6, 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» та постанови КМУ до п.п1) п.1-1 постанови КМУ від 04.06.2015 №389.
Закон України «Про Державний бюджет на 2025 рік» в цій частині неконституційним не прийнятий, а за таких обставин у відповідача не було підстав для не застосування цих норм.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у адміністративній справі №440/14216/23 вказала, що правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються ст.46 Конституції України, яка не передбачена в ч.2 ст.64 Конституції України, з чого можливо зробити висновок, відповідно право соціального захисту, гарантоване ст.46 Конституції України, може бути обмежено в умовах воєнного або надзвичайного стану. Приписами статті 46 Конституції України встановлено, що такі складові конституційного права громадян на соціальний захист, як забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (1); втрати годувальника (2); безробіття з незалежних від них обставин (3); старості (4), не можуть бути скасовані законом; водночас інші складові елементи права на соціальний захист, не конкретизовані в частині першій ст.46 Основного Закону України або в інших його статтях, визначає Верховна Рада України шляхом ухвалення законів.
З чого, Велика Палата Верховного Суду, робить висновок, що соціальні гарантії, які не основним грошовим забезпеченням, а є додатковими соціальними пільгами (виплатами), не належать до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у ст.46 Конституції України, та відповідно Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Суд враховує зазначену правову позиції Великої Палати Верховного Суду, та вважає, що Верховна Рада в умовах воєнного стану, мало право на встановлення обмежень щодо соціальних гарантій передбачених п.6 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», оскільки вони не є основним грошовим забезпечення та не належить до складових конституційних прав визначених ст.46 Конституції України.
Для застосування положень ч.4 ст.7 КАС України та не застосування положень Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», суд підстав не вбачає.
З урахуванням викладеного, рішення відповідача є правомірним, а в задоволенні позову належить відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) відмовити повністю.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 02.09.2025