про відмову у забезпеченні позову
01 вересня 2025 р. № 400/9390/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
прозаява про забезпечення позову до подання позовної заяви,
29 серпня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони командуванню військовій частини НОМЕР_1 видавати накази та/або вчиняти будь-які дії щодо направлення/переміщення/переведення солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження військової служби до іншого місця служби та/або іншої військової частини до набрання законної сили рішення суду у цій справі; заборони командуванню військової частини НОМЕР_1 направляти солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання бойових завдань.
Заяву подано до пред'явлення позову до суду.
Заява мотивована посиланням на те, що наразі заявник перебуває у військовій частині НОМЕР_1 і 15.08.2025 звернувся до безпосереднього командира із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю з інвалідністю. Оскільки військовою частиною НОМЕР_1 рапорт заявника не розглянуто, останній має намір звернутись до суду з позовом про визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 протиправною, зобов'язання звільнити заявника з військової служби. На думку заявника, зважаючи на його повну придатність до проходження військової служби і присвоєний йому ВОС та посаду - стрілець-снайпер, - більш ніж гарантовано по закінченню базової базової загальновійськової підготовки він буде направлений в зону ведення бойових дій. Це призведе до того, що заявника буде переведено до іншої військової частини і відповідно - у підпорядкування іншого командира. Заявник стверджує, що він може бути скерований до іншого місця проходження військової служби, не відомо до якого і чи матиме можливість контактувати з представником та судом.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з приписами ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Приписами ч.1 ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено шляхом, зокрема, забороною відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
З заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник має намір оскаржити бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо належного розгляду рапорту заявника про звільнення з військової служби .
Як вже зазначено вище, необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовував тим, що згодом він може бути переміщений до іншої військової частини.
Суд враховує, що відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (надалі також Закон № 548-XIV).
За приписами статті 28 Закону № 548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати віддавати накази;
- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Приписами статті 30 Закону № 548-XIV передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Суд зазначає, що направлення військовослужбовця для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або до іншого навчального центру здійснюється за наказом або розпорядженням командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
При цьому, пункт 10 частини 3 статті 151 КАС України не конкретизує, на які саме накази або розпорядження командира (начальника), віддані військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, поширюється заборона на зупинення як захід забезпечення позову.
Суд зауважує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони командуванню військовій частини НОМЕР_1 видавати накази та/або вчиняти будь-які дії щодо направлення/переміщення/переведення солдата ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби, до набрання законної сили рішенням суду у справі, фактично зводиться до зупинення дії наказу, який може бути прийнятий у майбутньому і є явно непропорційним обмеженням у компетенції військової частини в умовах воєнного стану.
Враховуючи вимоги п.10 ч.3 ст.151 КАС України у суду відсутні повноваження та підстави забороняти військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії у спосіб, який визначений заявником у заяві про забезпечення позову.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.150-154,156,248,256,294 КАС України, суддя,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набрала законної сили 01.09.25 .
Строк пред'явлення до виконання - протягом трьох років.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Дерев'янко Ліна Леонідівна