02 вересня 2025 рокусправа № 380/5623/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного розгляду та ненадання відповіді на заяву від 22.11.2024 ОСОБА_1 про надання відстрочки і зобов'язати його розглянути вказану заяву та надати обґрунтоване рішення у встановлений законом строк;
- визнати протиправною дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 25.01.2025 №25 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_3 від 25.01.2025 №26 щодо зарахування ОСОБА_1 до списку особового складу військової частини;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_3 виключити зі списків особового складу частини ОСОБА_1 та вчинити всі необхідні дії по звільненню ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_3 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (далі - позивач) здобуває вперше вищу освіту у Коледжі по туризму за спеціальністю - бізнес адміністрування на дуальній формі навчання. З метою отримання відстрочки від призову під час мобілізації позивач скерував заяву на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з трекінгом поштового відправлення номер 790660019826 вказана заява була отримана ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте, позивач не отримав відповіді на заяву про надання відстрочки від ІНФОРМАЦІЯ_2 . 23.01.2025 позивача затримали працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинили дії щодо його мобілізації та наполягли на проходженні військово-лікарської комісії. Під впливом психологічного тиску позивача скеровано для проходження військово-лікарської комісії, а згодом мобілізовано та видано наказ про направлення його у військову частину НОМЕР_3 . При цьому позивач повідомляв працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що він є студентом та подав відповідну заяву на відстрочку до цього ж ІНФОРМАЦІЯ_4 . 03.02.2025 представник позивача подав адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 з проханням надати стосовно позивача інформацію, а саме: яке рішення було прийняте за результатами заяви про надання відстрочки та копії відповідних документів особової справи позивача, у тому числі копію наказу про призов та направлення ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, в особливий період. Відповіді на вказаний адвокатський запит отримано не було. Також 04.02.2025 представник позивача подав адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України з проханням надати стосовно ОСОБА_1 завірені відповідно до вимог законодавства копії документів з особової справи та копію наказу про призначення на посаду солдата військової частини НОМЕР_3 . Військова частина НОМЕР_3 надала відповідь на вказаний адвокатський запит, де додала копію Витягу із наказу №26 від 25.01.2025 (по стройовій частині). З вказаного Витягу вбачається, що солдат ОСОБА_1 зарахований до списку особового складу Військової частини НОМЕР_3 , який призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач вважає бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправною, що стало підставною звернення до суду із вказаною позовною заявою.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ( далі- відповідач 1) у встановлений судом строк відзив на позов не подав. Про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 24.03.25 у системі ЄСІТС.
Станом на момент розгляду цієї справи жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Військова частина НОМЕР_3 Міністерства оборони України (далі - Відповідач 2) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому повністю не погоджується з наведеними у ній обставинами та вимогами. У своєму відзиві Відповідач 2 зазначає, що відповідно до абзацу 2 пункту 2.8 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 26.05.2014 № 333 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12.06.2022 за № 611/25388, зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється на підставі іменних списків команд, приписів та документів, що посвідчують особу військовослужбовця. Так, відповідно до іменного списку військовозобов'язаних, направленого ІНФОРМАЦІЯ_6 ) 25.01.2025 № 1756, солдат ОСОБА_1 був направлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 . Згідно з наказом військової частини НОМЕР_3 від 25.01.2025 № 26 ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», був зарахований до списків особового складу, поставлений на усі види забезпечення та призначений на посаду курсанта (шпк солдат). Надалі, відповідно до наказу військової частини НОМЕР_3 від 20.03.2025 № 84 солдата ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини та направлено до військової частини НОМЕР_6 для подальшого проходження військової служби. Відповідач наголошує, що підставою для зарахування позивача до списків особового складу були документи, отримані від територіального центру комплектування, зокрема іменні списки. Військова частина НОМЕР_3 виходила з того, що під час направлення особи на військову службу всі передбачені законом заходи щодо перевірки наявності чи відсутності підстав для звільнення від призову були вжиті територіальним центром комплектування. Крім того, Відповідач зауважує, що навіть у разі визнання процедури призову протиправною, це саме по собі не є підставою для автоматичного звільнення особи з військової служби та не відновлює її попереднє становище. Також зазначається, що протягом проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 позивач із рапортом про звільнення не звертався.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
23.11.2024 позивач скерував на адресу відповідача 1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу. До зазначеної заяви позивач долучив копії наступних документів: засвідчений примірник паспортних даних з ідентифікаційним кодом; засвідчений та перекладений примірник договору з навчальним закладом; засвідчений та перекладений примірник довідки (уверение навчального закладу); засвідчений примірник студентського квитка; засвідчений примірник роз'яснення щодо правової природи Уверения (довідки), як офіційно визначений документ Міністерством освіти та Науки Республік Болгарія; засвідчений примірник Постанови про державні вимоги до змісту основних документів, які видаються закладами вищої освіти; засвідчений примірник атестату про повну загальну середню освіту; засвідчений примірник диплому про попередню освіту; засвідчений Витяг з РЕЗЕРВ+; засвідчена копія Довідки про здобувача освіти за даними єдиної державної електронної бази з питань освіти та Виписки з Реєстру документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про вищу освіту, сформованих 01.01.2024, виданої Коледжом Туризму м. Благоєвград (Республіка Болгарія) із перекладом; заява (Додаток 4).
Відповідно до трекінгу поштового відправлення № 790660019826 вказана заява була отримана ІНФОРМАЦІЯ_3 25.11.2024.
29.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 направив позивачу засобами поштового зв'язку повідомлення №23927. Зазначають про те що за результатами розгляду заяви та документів щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», протоколом від 28.11.2024 №26 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки. Причина відмови: відсутність довідки про здобувача освіти, сформованій в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відповідно до додатку №9 Постанови Кабінету Міністрів України №560.
Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610222886786 підтверджується отримання позивачем 23.01.2025 листа від ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до Витягу із наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.01.2025 №25 про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації у зв'язку із оголошенням загальної мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами), Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» солдат ОСОБА_1 вважається призваним на військову службу 25.01.2025.
Згідно з поіменним списком військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , направлених в склад команди НОМЕР_5 від 25.01.2025 №1756 солдат ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_5 .
Відповідно до Витягу із наказу військової частини НОМЕР_3 №26 від 25.01.2025 солдата ОСОБА_1 зарахували до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення за нормою № НОМЕР_7 (загальновійськова) та призначили на посаду курсанта навчального взводу відповідно до підготовки за вказаною військово-обліковою спеціальністю (ВОС).
Представник позивача 03.02.2025 подав адвокатський запит №03-02/25/АЗ-1 на адресу відповідача 1. У ньому просив надати інформацію стосовно ОСОБА_1 .
Відповідь на цей адвокатський запит відповідач 1 не надав.
04.02.2025 представник позивача подав адвокатський запит №04-02/25/АЗ до відповідача 2 з проханням надати стосовно солдата в/ч НОМЕР_3 , НОМЕР_8 навчального механізованого центру, 2 батальйону, 3 роти, 4 взводу ОСОБА_1 завірені у відповідності до вимог законодавства копії документів з особової справи та копію наказу про призначення на посаду солдату військової частини НОМЕР_3 .
11.02.2025 відповідач 2 дав відповідь на адвокатський запит №04-02/25/АЗ, де долучив копії запитуваних документів.
Згідно з Витягом із наказу військової частини НОМЕР_3 №84 від 20.03.2025 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення та направлено до військової частини НОМЕР_6 .
Відповідно до Витягу з наказу НОМЕР_8 ІНФОРМАЦІЯ_8 солдата ОСОБА_1 курсанта навчального взводу навчальної механізованої роти навчального механізованого батальйону звільнено із займаної посади та зараховано до зараховано у розпорядження командира НОМЕР_8 навчального механізованого полку у зв'язку із самовільним залишенням військової частини.
Позивач вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак звернувся з цим позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Згідно з ч.1 ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ч.2 ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон України № 3543-XII).
Згідно з абз. 4 ст. 1 Закону України № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст. 4 Закону України № 3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (пункт 1); мобілізацію провести, зокрема, на території Львівської області.
Статтею 23 Закону України № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, відповідно до абз.1 ч.3 ст.23 Закону України № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Згідно з ч. ч. 7, 8 ст. 23 Закону України № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у п. 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Процедуру надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560).
Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.
Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до п. 63 Порядку №560 військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Отже, відповідно до приписів Порядку №560 не направляються на ВЛК та не підлягають призову на військову службу особи, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з питання надання відстрочки, до розгляду по суті питання про надання відстрочки.
Суд зазначає, що за наявності у особи права на відстрочку від призову на військову службу, така відстрочка не надається автоматично і для реалізації відповідного права особа має звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у встановленому порядку.
У разі відсутності звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть за умови наявності права на отримання відстрочки від призову на військову службу, особа може бути призвана на військову службу на загальних підставах.
Згідно з матеріалами справи 22.11.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від мобілізації, до якої були додані всі необхідні документи, що підтверджують статус позивача як особи, яка здобуває вищу освіту у закладі освіти за кордоном, а саме: засвідчений примірник паспортних даних з ідентифікаційним кодом; засвідчений та перекладений примірник договору з навчальним закладом; засвідчений та перекладений примірник довідки (уверение навчального закладу); засвідчений примірник студентського квитка; засвідчений примірник роз'яснення щодо правової природи Уверения (довідки), як офіційно визначений документ Міністерством освіти та Науки Республік Болгарія; засвідчений примірник Постанови про державні вимоги до змісту основних документів, які видаються закладами вищої освіти; засвідчений примірник атестату про повну загальну середню освіту; засвідчений примірник диплому про попередню освіту; засвідчений Витяг з РЕЗЕРВ+; засвідчена копія Довідки про здобувача освіти за даними єдиної державної електронної бази з питань освіти та Виписки з Реєстру документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про вищу освіту, сформованих 01.01.2024, виданої Коледжом Туризму м. Благоєвград (Республіка Болгарія) із перекладом; заява (Додаток 4).
Заява про надання відстрочки від мобілізації була направлена засобами поштового зв'язку. Відповідно до трекінгу поштового відправлення № 790660019826, підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав заяву 25.11.2024.
Таким чином, позивач належним чином скористався правом на звернення щодо надання відстрочки від призову та виконав вимоги щодо форми і порядку подання відповідної заяви, що свідчить про дотримання ним процедури, передбаченої чинним законодавством.
Проте за результатом розгляду вказаної заяви протоколом від 28.11.2024 №26 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки.
29.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 направив позивачеві засобами поштового зв'язку повідомлення №23927, в якому зазначалося, що за результатами розгляду поданої заяви та доданих документів щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», комісією протоколом від 28.11.2024 №26 було ухвалено рішення про відмову в наданні відстрочки. Підставою для відмови стала відсутність довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відповідно до додатку № 9 до Постанови Кабінету Міністрів України №560. Факт отримання позивачем зазначеного листа підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610222886786 від 23.01.2025.
Відтак заява ОСОБА_1 від 22.11.2024 була розглянута у встановленому законом порядку, а про результати її розгляду позивача належним чином повідомлено.
Суд наголошує, що позивач не оскаржує правомірність рішення, ухваленого комісією за результатами розгляду заяви та документів щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до протоколу від 28.11.2024 № 26, комісія ухвалила рішення про відмову у наданні такої відстрочки.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проявилася у неналежному розгляді заяви від 22.11.2024 про надання відстрочки від мобілізації, та зобов'язання вчинити дії - розглянути заяву та надати обґрунтоване рішення у встановлений законом строк, є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.01.2025 №25 про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Як було зазначено судом раніше, рішення про відмову в наданні відстрочки позивачу було прийнято комісією та оформлено протоколом від 28.11.2024 №26.
Про прийняте комісією рішення позивача було повідомлено засобами поштового зв'язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0610222886786, яке було отримано позивачем 23.01.2025.
Суд звертає увагу, що процес надання відстрочки від мобілізації регулюється Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і здійснюється до призову військовозобов'язаної особи на військову службу. У зв'язку з цим існує чітко визначений порядок дій, який має бути виконаний заздалегідь особою, що вважає, що вона має право на таку відстрочку.
За таких обставин, на момент виникнення спірних правовідносин у ІНФОРМАЦІЯ_2 не було підстав для визнання позивача таким, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_3 від 25.01.2025 №26, зобов'язання військової частини НОМЕР_3 виключити зі списків особового складу частини ОСОБА_1 та вчинити всі необхідні дії по звільненню ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_3 суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі - Закон України №2232-XII).
Відповідно до ч. 2, 3 статті 2 Закону України №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України № 2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до ч.3 ст. 24 Закону України №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до Закону України № 2232-XII Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008).
Пунктом 7 Положення №1153/2008 встановлено, що військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Відповідно до п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, звільнення з військової служби) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Після видання наказу військової частини НОМЕР_3 від 25.01.2025 №26 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України № 2232-XII та Положенням №1153/2008. Вказаними актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Цей наказ вже реалізовано, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Суд наголошує, що аналіз наведених вище законодавчих і підзаконних актів свідчить про те, що військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов'язків матеріального, та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов'язків та інше.
Згідно з п. 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення).
Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Інструкція №170).
Відповідно до абз.13 пункту 14.10 Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Отже, звільнення з військової відбувається шляхом подання військовослужбовцем відповідного рапорту до безпосереднього начальника з долученням належних документів на підтвердження наявності таких обставин.
Суд зазначає, що у позивач не навів достатніх обґрунтувань щодо неправомірності наказу командира військової частини НОМЕР_3 №26 від 25.01.2025. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не конкретизовано, які саме норми законодавства були порушені під час видання вказаного наказу. Не надано жодних доказів, які б свідчили про порушення процедури оформлення або підстав для прийняття відповідного рішення командуванням військової частини.
Крім того, суд наголошує про те, що після видання цього наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. Вказаний наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позовній заяві.
У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).
Крім того, суд зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 виклав правову позицію, згідно з якою процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації має незворотний характер. Це означає, що після фактичного призову вона вважається такою, що відбулася, і не може бути скасована шляхом повернення особи до попереднього стану. Навіть якщо процедура призову визнається судом протиправною, це не веде до автоматичного поновлення особи у статусі, який вона мала до мобілізації, та не створює обов'язку щодо її звільнення з військової служби.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що наказ військової частини НОМЕР_3 №26 від 25.01.2025 про зарахування до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 був прийнятий правомірно та підстави для його скасування відсутні.
Стосовно позовної вимоги позивача про зобов'язання командира військової частини НОМЕР_3 виключити ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини НОМЕР_3 та вчинити всі необхідні дії по звільненню позивача з військової служби суд вказує наступне.
Звільнення військовослужбовців з військової служби регламентовано Законом України №2232-XII.
Вичерпні підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період передбачені ст. 26 Закону № 2232-XII.
Скасування наказу про призов особи на військову службу та наказу щодо проходження військової служби не належить до таких підстав.
Позивач із рапортом до командира військової частини НОМЕР_3 про його звільнення із зазначенням підстав, визначених ст. 26 Закону №2232-XII, за наслідками розгляду якого мало бути прийняте відповідне рішення, не звертався.
У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги у частині зобов'язання виключити позивача зі списків особового складу та вчинення дій щодо його звільнення з військової служби.
Відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволені позову слід відмовити повністю.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович