02 вересня 2025 рокусправа № 380/15871/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАЛПЛАСТ» (81500, Львівська область, Городоцький район, м. Городок, вул. Біласа, 35, ЄДРПОУ 39670260) до відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (80383, Львівська область, Львівський район, с. Малехів, вул. Володимира Івасюка, 8, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТАЛПЛАСТ» до відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у якій просить суд: визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ044914 від 16.07.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в Акті №ЕАР003397 від 13.06.2025 зазначено, що «під час перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - відсутні визначені законодавством України документи, ст. 49 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п.1.3 Наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010 - відсутня оформлена індивідуальна контрольна книжка водія». Стверджує, що постанова №ОПШ044914 від 16.07.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята Відповідачем всупереч вимог законодавства, тому є протиправною та підлягає скасуванню. Вважає, що посадові особи Відповідача повинні були зважати на вимоги Закону №2344-III про те, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен нести дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов'язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією. Відповідач зосередив свою увагу лише на відсутності оформленої індивідуально контрольної книжки водія, внаслідок чого застосував адміністративно-господарський штраф щодо Позивача, причетність якого до перевезення вантажу не підтверджена належними доказами. Вказує, що посадові особи Відповідача не зазначили, на підставі яких документально підтверджених доказів ними було вказано автомобільним перевізником саме Позивача та чи було їм надано в момент перевірки документи, що засвідчують використання водієм транспортного засобу на договірних умовах. Просив позов задовольнити.
Ухвалою судді від 6.08.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 13.08.2025 відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що у ході рейдової перевірки транспортного засобу було встановлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутні визначені законодавством документи ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» п. 1.3 Наказу МТЗ України №340 від 07.06.2010 - відсутня оформлена індивідуальна контрольна книжка водія, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз 3. За результатами рейдової перевірки 13.06.2025 складено Акт № ЕАР003397. Водій від ознайомлення зі змістом Акту № ЕАР003397 відмовився. 18.06.2025 Позивачу було направлено повідомлення про розгляд матеріалів справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та запрошено на розгляд матеріалів справи про порушення № 2347, який відбувся 16.07.2025 о 10:00 год., в приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, за адресою: Львівська обл., Львівський р-н., с. Малехів, вул. Івасюка 8. За результатом розгляду справи, було винесено Постанову про застосування адміністративного - господарського штрафу № ОПШ 044914 від 16.07.2025. Вважає, що Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті дотримано процедуру розгляду акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до даних Ліцензійного реєстру перевізників, який є складною ЄКІС, транспортний засіб марки FIAT, номерний знак НОМЕР_1 , заявлений Позивачем, як засіб провадження ним господарської діяльності з перевезення вантажів транспортними засобами. Відповідно до пункту 28 Ліцензійних умов № 1001 використання транспортного засобу одночасно декількома ліцензіатами заборонено. У позовній заяві Позивач, сам заявляє про відсутність документів, що засвідчують використання водієм транспортного засобу на договірних умовах. Доводи позовної заяви не знаходять свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача, дослідивши докази та матеріали відео-фіксації рейдової перевірки з портативних відео-реєстраторів посадових осіб Укртрансбезпеки, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Суд встановив, що 13 червня 2025 року на а/д М-06 Київ - Чоп 552 + 100М старший державний інспектор Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області зупинив транспортний засіб марки Fiat, державний номерний знак - НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
У ході рейдової перевірки транспортного засобу було встановлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутні визначені законодавством документи ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» п. 1.3 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від07.06.2010 - відсутня оформлена індивідуальна контрольна книжка водія, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено абз 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За результатами рейдової перевірки відповідач 13.06.2025 склав Акт № ЕАР003397 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Водій від ознайомлення зі змістом Акту № ЕАР003397 відмовився.
Позивачу було направлено повідомлення про розгляд матеріалів справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та запрошено на розгляд матеріалів справи про порушення № 2347, який відбувся 16.07.2025 о 10:00 год., в приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, за адресою: Львівська обл., Львівський р-н., с. Малехів, вул. Івасюка 8.
За результатом розгляду справи відповідач виніс Постанову про застосування адміністративного - господарського штрафу № ОПШ 044914 від 16.07.2025.
Позивач не погоджується з прийнятим рішенням відповідача, тому звернувся до суду з цим позовом.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався такими нормами законодавства.
Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Частиною першою статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ) встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Частиною 2 статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 1 Закону № 2344-Ш визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1001 (далі - Ліцензійні умови № 1001).
Пунктом 2 Ліцензійних умов № 1001 встановлено, що засоби провадження діяльності - транспортні засоби здобувачів ліцензії, ліцензіатів, відповідно заявлені та такі, що використовуються для провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з пунктом 7 Ліцензійних умов № 1001 до заяви на отримання ліцензії, крім документів, передбачених статтею 11 Закону, додаються за підписом здобувача ліцензії або уповноваженої ним особи такі підтвердні документи: відомості про транспортні засоби за формою згідно з додатком 3 та кольорові фотокопії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів і тимчасових реєстраційних талонів, якщо їх оформлення передбачено, що підтверджують дані, внесені у відомості про транспортні засоби.
Відповідно до пункту 2 Ліцензійних умов № 1001 Єдиний комплекс інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті - інформаційно-комунікаційна система Укртрансбезпеки, що становить сукупність автоматизованих систем, програмно-інформаційних комплексів, програмних, програмно-технічних та технічних засобів електронної комунікації, що забезпечують обробку та захист інформації, електронну взаємодію з метою надання послуг та забезпечення реалізації державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (далі - ЄКІС/система «Шлях»).
Згідно з пунктом 28 Ліцензійних умов № 1001 використання транспортного засобу одночасно декількома ліцензіатами заборонено.
Суд встановив, що під час перевірки посадовими особами відповідача було виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: п. 1.3 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від07.06.2010 - відсутня оформлена індивідуальна контрольна книжка водія та абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» -- перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, про що 13.06.2025 складено Акт № ЕАР003397 .
Відповідно до даних Ліцензійного реєстру перевізників, який є складною ЄКІС, транспортний засіб марки FIAT, номерний знак НОМЕР_1 , заявлений Позивачем, як засіб провадження ним господарської діяльності з перевезення вантажів транспортними засобами.
Щодо твердження позивача про те, що автомобільним перевізником був не ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» суд зазначає наступне.
Як було вище вказано, що статтею 1 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з статтею 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Частиною першою статті 34 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Згідно з частиною другою статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Цитуючи норми Закону № 2344-III та підзаконних нормативних актів щодо визначення автомобільного перевізника, а також постанови Верховного Суду, ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» зазначає, що відповідач зосередив свою увагу лише на відсутності оформленої індивідуально контрольної книжки водія, внаслідок чого застосував адміністративно-господарський штраф щодо Позивача, причетність якого до перевезення вантажу не підтверджена належними доказами.
Суд зазначає, що твердження позивача про те, що автомобільним перевізником був не ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» є голослівним та не підтверджено жодними доказами.
Такі докази про те, що ТзОВ «ІНСТАЛПЛАСТ» не є перевізником не були надані водієм ОСОБА_1 при проведенні перевірки, не були надані позивачем відповідачу при розгляді матеріалів справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а також не були надані суду позивачем при розгляді справи №380/15871/25.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (п.1.3. Положення № 340).
Пунктом 6.3 Положення № 340 встановлено, що водій, який керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
Згідно з частиною 2 пункту 6.4 Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності.
Суд встановив, що повна маса транспортного засобу Позивача відповідно до даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 складає 3.5 тонн.
Враховуючи вимоги статей 18, 34, 48 Закону №2344-ІІІ, а також пункту 6.3 Положення № 340, водій транспортного засобу з повною масою до 3,5 тонн включно, повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія, що не було зроблено.
Суд погоджується з твердженням відповідача, що відсутність оформленої індивідуальної контрольної книжки водія або бланка підтвердження діяльності водія (у разі не здійснення водієм перевезень або виконання ним іншої роботи), яка передбачена Положенням № 340, свідчить про те, що фіксування режиму праці та відпочинку водія Позивачем не здійснюється.
Суд зазначає, що вказані обставини, зазначені позивачем у позові, були спростовані відповідачем у відзиві.
Суд дослідив матеріали відео-фіксації рейдової перевірки з портативних відео-реєстраторів посадових осіб Укртрансбезпеки.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що посадові особи Укртрансбезпеки приймаючи оскаржувану постанову, діяли правомірно та на підставі діючих норм законодавства України.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач надав суду докази правомірності оскаржуваної постанови.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем були дотримані.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович