29 серпня 2025 рокусправа № 560/10664/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
24.07.2024 до Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 в задоволення рапорту щодо звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю II групи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на таке. Позивач проходить військову службу в Збройних силах України на посаді командира міномета 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у званні старшого сержанта. 08.05.2024 позивач подав рапорт, зареєстрований у військовій частині за вхідним № НОМЕР_5 від 31.05.2024, на звільнення зі служби на підставі п.п. «Г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №941551. Відповідно до довідки ЛКК за №961 від 02.07.2024 та висновку ЛКК №374 від 10.05.2024 за станом здоров'я дружина позивача потребує постійного стороннього догляду та їй рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Позивач подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 , до якого було надано всі необхідні документи. У відповідь на рапорт Військова частина НОМЕР_1 надіслала позивачу лист №5767 від 04.06.2024 та повідомила позивача про те, що ним не підтверджено наданими документами наявність сімейних обставин, які є підставою для звільнення з військової служби. Позивач вважає отриману відмову відповідача щодо звільнення його з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» протиправною. З цих підстав просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.07.2024 справу передано на розгляд Львівському окружному адміністративному суду.
Справа №560/10664/24 надійшла на адресу Львівського окружного адміністративного суду 20.08.2024.
Ухвалою від 26.08.2024 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою судді від 05.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Заявлені позовні вимоги відповідач не визнає в повному обсязі з огляду на їх безпідставність, перекручування позивачем обставин справи та введенням суду в оману щодо дійсних обставин спору. Відповідач у відзиві зазначає про відсутність у рапорті документів, які б підтверджували наявність зазначеної військовослужбовцем підстави для звільнення з військової служби. Також у зв'язку з тим, що набули чинності зміни до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ, підстава для звільнення з лав Збройних Сил України, яку вказав військовослужбовець (наявність дружини із числа осіб з ІІ групою інвалідності) змінилась, у зв'язку із чим йому належить підтвердити необхідність здійснення постійного догляду за дружиною. Відповідач вказує на те, що позивач зобов'язаний документально довести необхідність здійснення за дружиною постійного догляду. У висновку ЛКК з рекомендацією щодо соціальної послуги, яку на думку ЛКК має отримувати дружина позивача як особа з інвалідністю, не вказано про потребу його дружини у постійному догляді. Формулювання рекомендації ЛКК - отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи - свідчить про необхідність дружини позивача у сторонньому догляді, але не постійному. За таких умов, за відсутності інших документів, які б підтверджували необхідність постійного догляду за дружиною позивача як особи з інвалідністю ІІ групи, у відповідача не було правових підстав для прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби. Це, на думку відповідача, виключає визнання дій Військової частини НОМЕР_1 протиправними.
Крім цього відповідач у відзиві зазначає, що дійсною датою, вказаною позивачем в рапорті, є дата подання 29.05.2024. Саме рапорт з цією датою був поданий позивачем, зареєстрований та опрацьований юридичним підрозділом (юридичною службою) Військової частини НОМЕР_1 ; саме на підставі змісту рапорту та відомостей долучених документів було надано правову оцінку. За таких обставин дії Військової частини НОМЕР_1 при отриманні, реєстрації та розгляді рапорту позивача про звільнення з військової служби відповідач вважає правомірними та такими, що відповідали чинному законодавству, яким регулюється питання звільнення військовослужбовців з військової служби.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України на посаді командира міномета 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у званні старшого сержанта.
Згідно з долученою до позовної заяви копією рапорту від 08.05.2024, адресованого командиру 2 мінометної батареї, позивач просив звільнити його з військової служби згідно з п.п. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи - ОСОБА_2 .
До рапорту долучив копії: ідентифікаційних кодів та паспортів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_6 від 05.08.2020; довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12АГГ № 941551 від 02.05.2024.
Листом №5767 від 04.06.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено позивача про відсутність підстав для звільнення його з військової служби, оскільки ним не підтверджено відповідними документами сімейних обставин, які є підставою для звільнення з військової служби.
Додатком до листа долучено письмові обґрунтування правової оцінки наведених у рапорті обставин.
Відповідач повідомив позивача, що відповідно до ст.7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я. Висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою повинні видаватись медико-соціальними експертними комісіями відносно осіб з І групою інвалідності за результатами медико-соціальної експертизи, а лікарсько-консультативними комісіями - стосовно дітей з інвалідністю, а також відносно осіб з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу.
Позивач, вважаючи отриману відповідь-відмову відповідача щодо звільнення його з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» протиправною, звернувся з цим позовом до суду.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ ).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 цього Закону визначено такі види військової служби:
строкова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з ч.3 ст.24 Закону України № 2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент виникнення спірних правовідносин та розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, яка діяла до 18.05.2024) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
Отже, за цією нормою, основним критерієм для звільнення з військової служби був сам факт інвалідності у дружини або чоловіка, а не конкретна група інвалідності чи необхідність здійснювати догляд за такою особою.
Відповідно військовослужбовець, дружина якого має інвалідність, мав право на звільнення з лав ЗСУ на підставі абз.5 пп. «г» п.2 ч.4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ незалежно від групи інвалідності та наявності чи відсутності необхідності здійснення за нею постійного догляду.
З 18.05.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" №3633-IX.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції з 18.05.2024) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з частиною 12 статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції з 18.05.2024) військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану: у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Отже норма, що регулює підстави звільнення з військової служби, зазнала змін, зокрема така підстава для звільнення, як наявність інвалідності у дружини не залежно від групи змінилась, а тому для звільнення з військової служби військовослужбовець повинен довести необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з інвалідністю I чи II групи.
Таким чином станом на час розгляду військовою частиною рапорту позивача та прийняття рішення по його суті, законодавство чітко вимагало наявності такої умови для звільнення, як підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за дружиною.
Згідно з частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення № 1153/2008), яке визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту 12 Положення №1153 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. (далі - Інструкція).
Інструкція визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (п. 1.1 Інструкції).
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз. 13. п.14.10 Інструкції).
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до п.14.10 Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що звільнення військовослужбовців з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини, здійснюється військовослужбовцем, який не висловив бажання продовжувати військову службу, шляхом подання рапорту та документів, які підтверджують підстави для звільнення, а розгляд рапорту військовослужбовця про звільнення зі служби повинен відбуватися за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проведення розрахунку вислуги років військової служби.
Наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи надання обґрунтованої відмови у задоволенні рапорту.
З матеріалів справи випливає, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час загальної мобілізації.
Спір у даній справі виник у зв'язку з відмовою відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами.
Суд враховує, що предметом розгляду та вирішення відповідачем був рапорт позивача та долучені до нього документи, які за переліком відрізняються від тих, що долучені позивачем до позовної заяви.
Так, позивач до позовної заяви долучив копію рапорту від 08.05.2024, додатками до якого були лише копії паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів позивача та його дружини, свідоцтва про одруження та довідки до акта огляду МСЕК серії 12АГГ №94551 від 02.05.2024. Доказів надіслання та отримання відповідачем такого рапорту позивач суду не надав.
Водночас відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено копію рапорту позивача від 29.05.2024 з вхідним штампом реєстрації у військовій частині НОМЕР_1 №11497 від 31.05.2024. Крім зазначених позивачем додатків до цього рапорту долучено також витяг з реєстру територіальної громади (прописка); висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий ЛКК КНП «Центр медичної допомоги Хмельницького району» №374 від 10.05.2024.
За таких обставин оцінка спірних правовідносин проводиться судом з урахуванням законодавства, яке діяло станом на 29.05.2024, а не станом на 08.05.2024.
Тобто, до спірних правовідносин застосовується норма п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII в редакції після 18.05.2024, яка у взаємозв'язку з п.3 ч.12 ст.26 цього Закону передбачала, що підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби є необхідність здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
Отже, для звільнення з військової служби за вказаною підставою позивачу необхідно підтвердити необхідність здійснення постійного догляду за дружиною - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Позивач вважає, що підтвердженням цієї обставини є Висновок №374 від 10.05.2024 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форми 080-4/о), згідно з яким Лікарсько-консультативною комісією рекомендовано ОСОБА_2 отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Військовою частиною НОМЕР_1 за результатами розгляду рапорту надано відповідь від 04.06.2024 №5767, якою позивача повідомлено про те, що ним не підтверджено наданими документами сімейних обставин, які є підставою для звільнення з військової служби.
Зі змісту висновку №374 від 10.05.2024 суд встановив, що лікарсько-консультативною комісією КНП «Центр медичної допомоги Хмельницького району» рекомендовано надання ОСОБА_2 соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Цей висновок надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Тобто, цей висновок може бути підставою для оформлення та надання ОСОБА_2 рекомендованої комісією соціальної послуги відповідним надавачем соціальних послуг на непрофесійній основі.
Законом України «Про соціальні послуги» визначено основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Відповідно до ч.6 та ч.10 ст.1 Закону України «Про соціальні послуги» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) надавачами соціальних послуг є юридичні та фізичні особи, фізичні особи - підприємці, включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. Отримувачами соціальних послуг є особи/сім'ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги.
Згідно з ч.6 ст.13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є:
1) особами з інвалідністю I групи;
2) дітьми з інвалідністю;
3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями;
4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися;
5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до ч.6 ст.15 Закону України «Про соціальні послуги» формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг та надавачами соціальних послуг (крім фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності).
Внесення відомостей до Реєстру здійснюється протягом однієї доби з моменту настання відповідної події (надходження звернення/повідомлення про надання соціальних послуг, здійснення оцінювання потреб особи/сім'ї у соціальних послугах, прийняття рішення про надання/відмову у наданні соціальних послуг, надання соціальних послуг, у тому числі тих, що надаються одноразово, екстрено (кризово) тощо).
Позивач не надав доказів того, що на момент звернення до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби він був надавачем соціальної послуги на непрофесійній основі ОСОБА_2 .
Суд зауважує, що долучена позивачем до матеріалів справи довідка лікарсько-консультативної комісії №961 від 02.07.2024, згідно з якою ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, видана після подання рапорту позивачем та не була предметом дослідження відповідачем, а тому до уваги судом не береться.
За таких обставин суд дійшов висновку, що долучені позивачем до рапорту від 29.05.2024 документи не були достатніми для прийняття відповідачем рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан