про залишення позовної заяви без руху
01 вересня 2025 рокусправа № 380/17531/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Братичак Уляна Володимирівна, перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці, в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 26.02.2025 № UA209000/2025/000056/2 і Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.02.2025 №UA209190/2025/000085, прийняті Львівською митницею.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Положеннями ст.ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено форму та зміст позовної заяви, а також документи, що додаються до такої.
За змістом ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі - 3028,00 грн.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового - 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Згідно з підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з висновками Верховного Суду, сформульованими у постановах від 10.09.2020 року у справі №804/8259/16, від 24.12.2020 у справі №825/462/16, оскарження рішення про коригування митної вартості, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є вимогою майнового характеру, тоді як оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є вимогою немайнового характеру, а у разі об'єднання таких вимог судовий збір відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16 березня 2020 у справі № 1.380.2019.001962, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Виходячи з наведеного, суд звертає увагу, що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати одне рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до яких митна вартість товару була збільшена відповідачем та одну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Тобто, позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру та 1 вимогу немайнового характеру, за які не сплачено судового збору.
Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року (К/9901/30593/19) сформульовано правовий висновок, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Під час імпорту товару особа сплачує митні платежі, базою для нарахування яких є митна вартість товару.
Враховуючи, що прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про коригування митної вартості призводить до збільшення обов'язкових платежів до бюджету, судовий збір слід обчислювати, виходячи з різниці митних платежів, що підлягали сплаті згідної митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої контролюючим органом у відповідному рішенні.
Такі висновки суду узгоджуються зі змістом частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, якою встановлено порядок випуску товарів у вільний обіг у випадку прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.
Зокрема, положеннями вказаної статті передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Отже, наведене свідчить, що під час коригування контролюючим органом митної вартості товарів саме покладення на особу обов'язку сплати додаткових митних платежів становить втручання у майнові права такої особи, тому розмір таких додаткових митних платежів, а не безпосередньо різниця між заявленою та скоригованою митною вартістю, і є базою для розрахунку розміру судового збору.
Із змісту позовної заяви випливає, що позивач просить суд скасувати рішення про коригування митної вартості товару відповідно до яких митна вартість товару була збільшена відповідачем. Тобто, предметом спору зокрема є різниця між митною вартістю, визначеною позивачем, та митною вартістю, встановленою митницею внаслідок коригування, та згідно з приписами ст. 279 МК України становить базу оподаткування митом і ПДВ товарів, що переміщуються через митний кордон України, а отже є загальною сумою майнових вимог позивача.
Разом з тим, з рішення про коригування митної вартості товарів суддя не може встановити розмір платежів, які необхідно буде доплатити позивачу для випуску товару у вільний обіг.
Позивач також не надав до суду інформації щодо різниці митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні, що позбавляє суд можливості розрахувати суму судового збору, необхідного для сплати за вищезазначені вимоги майнового характеру.
Таким чином, з метою усунення даного недоліку позивачу необхідно самостійно обчислити (з урахуванням правових висновків даної ухвали) суму судового збору, сплатити таку, а також надати суду доказ його сплати.
Окрім цього, відповідно до приписів пункту 5 частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (частина 4 статті 161 КАС України).
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено згаданим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини 2 статті 94 КАС України).
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що з метою митного оформлення товарів позивач через уповноважену особу подав Львівській митниці (надалі також іменується «Відповідач») Митну декларацію від 26.02.2025 № 25UA209190005049U4, однак відповідач прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів.
Водночас, до позовної заяви позивач не надав відповідної копії декларації, за якою йому було відмовлено у випуску товарів.
Отже, на виконання вказаної норми позивачу необхідно подати до суду належним чином засвідчену копію митної декларації від 26.02.2025 № 25UA209190005049U4.
Крім цього, згідно частини 1 статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У відповідності до частини 1 статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють (частина третя статті 15 КАС України).
За приписами частини 4 статті 15 КАС України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Відповідно до статті 79 Закону України «Про нотаріат» нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Абзацом четвертим пункту 8 Розділу І Інструкції з діловодства в місцевих та адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.08.2019 №814, передбачено, що у діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені офіційним перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
Враховуючи вищенаведене, суддя зазначає, що при зверненні до суду із позовною заявою позивачем разом із документами, які виготовлені на іноземній мові, повинні бути подані належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну мову.
Як встановлено суддею, позивачем додано до позовної заяви копії документів, складені іноземною мовою. Разом з тим, матеріали позову не містять перекладу копій даних документів.
Таким чином, з метою усунення даного недоліку позивачу необхідно також надати суду належним чином завірений переклад документів, складених іноземною мовою.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, враховуючи наведене, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачам надати строк для усунення її недоліків відповідно до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови - залишити без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (м.Львів, вул.Чоловського,2, 79018) в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали:
- документа про сплату судового збору за подання позову, що має одночасно майновий і немайновий характер;
- належним чином засвідчену копію митної декларації від 26.02.2025 №25UA209190005049U4;
- належним чином засвідчений переклад долучених документів, складених іноземною мовою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна