Іменем України
02 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/26308/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» (далі також - позивач, ТОВ «Глуско Рітейл») з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також - відповідач, Укртрансбезпека), з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.12.2019 № 16576.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2020 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 09.12.2019 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 165476, якою до ТОВ «Глуско Рітейл» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн, передбачений абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивач вважає постанову про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу протиправною та, серед іншого, зазначає, що жодних посилань на належні і допустимі докази допущення позивачем порушення, за яке до нього застосовано адміністративно-господарський штраф, у вказаній постанові не наведено, а отже, згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такі докази відсутні.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 25.02.2020 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи таке.
08.11.2019 інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку № 000151 від 01.11.2019, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, співробітниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, був зупинений транспортний засіб марки SCANIA Р310, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .
Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу автомобіль SCANIA Р310, номерний знак НОМЕР_1 , належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл».
Разом з цим, відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Таким чином, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки SCANIA Р310, номерний знак НОМЕР_1 було встановлено, що навантаження на здвоєну вісь становить 18,06 т при нормативно допустимому - 16 т.
Щодо тверджень позивача щодо неможливості встановлення будь-яких характеристик зважувального обладнання, зазначено, що зважування відбувалось на вагах КП «КИЇВДОРСЕРВІС», у зв'язку з цим Укртрансбезпека не володіє такою інформацією.
Таким чином, відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку № 1007/1207 та на підставі талону про зважування від 08.11.2019, контролюючими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю.
На підставі пункту 6 Порядку № 422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 026698 від 08.11.2019.
Також відповідач зазначає, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Міністерством економічного розвитку, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення.
Отже, відповідач вважає, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2020 задоволено заяву позивача про забезпечення позову; зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 61430612 Солом'янського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального МУ Міністерства юстиції (м. Київ), відкритому на підставі постанови № 165476 від 09.12.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу, до розгляду по суті та набрання законної сили рішенням суду у даній справі № 640/26308/19.
На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/26308/19 передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду, яким прийнято справу до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також запропоновано учасникам справи надати суду письмові пояснення та/або заяву у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, а також в разі врегулювання спору на даний момент.
Пояснень або заяв щодо вказаних обставин від учасників справи до Луганського окружного адміністративного суду не надходило.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 витребувано у Державної служби України з безпеки на транспорті належним чином засвідчені копії: направлення на рейдову перевірку від 01.11.2019 № 000151 разом з додатками до нього за їх наявності, письмове повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» разом з доказами його направлення та вручення останньому, про дату та час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за наслідками якого винесено спірну у цій справі постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.12.2019 № 165476.
02.09.2025 від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшли пояснення, в яких вказано, що у зв'язку з тривалим розглядом справи в суді, веденням на території України з 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану строком на 30 діб, який у подальшому було продовжено та з огляду на наслідки військової агресії (ракетне чи інше ураження території де знаходиться Укртрансбезпека), паперові копії витребуваних документів не збереглися і не можуть бути надані до суду.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
08.11.2019 інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, в тому числі за місцем розташування майданчику для здійснення габаритно-вагового контролю на а/д М-05 Київ-Одеса км 7 Південне кладовище, на підставі направлення на рейдову перевірку від 01.11.2019 № 000151, що підтверджується поясненнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву.
Так, на вказаному пункті габаритно-вагового контролю посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки SCANIA Р310, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Глуско Рітейл».
Посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки виявлено, що при наданні послуг з перевезення вантажу (бензин) перевізник допустив порушення, а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, навантаження на здвоєну вісь становить 18,06 т, при нормі 16 т, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За результатами перевірки посадовими особами складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 08.11.2019, акт про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів від 08.11.2019 № 026698, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.11.2019 та розрахунок від 08.11.2019 № 026698 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, якими підтверджується вказане вище порушення.
09.12.2019 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 165476, якою за порушення абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20%, вирішено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При цьому слід вказати, що позивач не посилається на процедурні порушення під час безпосереднього розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, належного повідомлення позивача про розгляд такої справи та надіслання позивачу копії спірної постанови.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту, відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано положеннями Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону № 2344-III, серед іншого визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (частина 4 статті 6 Закону № 2344-III).
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, серед іншого віднесено здійснення: державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів (частини 6, 7 статті 6 Закону № 2344-III).
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення № 103, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Підпунктом 15 пункту 5 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В пункті 16 Порядку № 1567 серед іншого встановлено, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Так, з матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 08.11.2019, відповідно до якого під час перевірки виявлено при наданні послуг з перевезення вантажу транспортним засобом марки SCANIA Р310, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що використовувався перевізником ТОВ «Глуско Рітейл», перевізник допустив порушення, а саме навантаження на здвоєну вісь, що становить 18,06 тонн при нормі 16 тонн.
Суд зазначає, що відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону 2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Наявною в матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 08.11.2019 № КЛН-003820 підтверджується, що автомобільним перевізником є ТОВ «Глуско-Рітейл», а перевезення здійснювалося транспортним засобом SCANIA Р310, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є позивач, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, отже, останній є автомобільним перевізником в розумінні Закону № 2344-III та у разі недотримання законодавства про автомобільний транспорт буде нести адміністративно-господарську відповідальність.
Процедуру взаємодії посадових осіб Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - посадові особи Укртрансінспекції), працівників відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху (далі - відповідні підрозділи МВС), а також служб автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі та підприємств, визначених у встановленому законодавством порядку (далі - служби автомобільних доріг), під час організації та проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - транспортні засоби) під час проїзду автомобільними дорогами загального користування, визначено Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:
1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;
2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів;
3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422;
4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1);
5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю;
6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС;
7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2);
8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3);
9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку;
10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначається Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Власники (балансоутримувачі) пунктів габаритно-вагового контролю здійснюють фінансування робіт (послуг) з їх утримання, обслуговування та забезпечення функціонування.
Виходячи зі змісту пунктів 16, 18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила дорожнього руху, в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Суд зазначає, що до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Так, відповідно до акту про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів від 08.11.2019 № 026698, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.11.2019 та витягом з результатів зважування транспортного засобу, за результатами вимірювання вагових параметрів автомобіля марки транспортного засобу SCANIA Р310, реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, а саме: навантаження на здвоєну вісь ТЗ - 18,06 т.
Суд зазначає, що під час встановлення наявності або відсутності факту перевищення допустимого навантаження на одиничну вісь ТЗ ключовою обставиною, яка підлягає з'ясуванню, є саме віднесення такої осі до одиничних, здвоєних або строєних.
При цьому, як слідує зі змісту пункт 22.5 ПДР осі транспортного засобу є здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м, тобто одиничними є осі, якщо відстань між ними понад 2,5 м.
Суд зазначає, що посадовими особами контролюючого органу було проведено вимірювання відстані між осями транспортного засобу позивача, про що внесено відомості до акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 08.11.2019 № 026698, так, відстані між осями (метрів) 4, 1,3. Осьові навантаження (тонн): 7,18, 18,06; загальна маса - 25,24 тонни.
Отже, враховуючи показники відстаней між осями транспортного засобу позивача, які є меншими ніж 2,5 м, беззаперечним є той факт, що такі осі у розумінні п. 22.5 ПДР є здвоєними.
Враховуючи, що навантаження на здвоєнну вісь транспортного засобу позивача дорівнює 18,06 тонн при допустимих 16 тонн, суд вважає доведеним той факт, що позивачем допущено перевищення на здвоєну вісь транспортного засобу на 12,88% більше ніж допустимий ваговий показник (16 тонн), передбачений п. 22.5 ПДР України, за що позивача було притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності в порядку абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III.
Доводи позивача про відсутність доказів здійснення зважування транспортного засобу позивача є незмістовними та спростовуються матеріалами справи, в яких наявні всі необхідні докази такого зважування.
Щодо посилань позивача на невикористання методики посадовими особами Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, суд зазначає, що з 08.09.2017 пункт 19 Порядку № 879, який передбачав, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку, було виключено на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» від 30 серпня 2017 року № 671. Інші методики на момент виникнення спірних правовідносин не затверджувались.
Водночас, відсутність методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 у справі № 819/1381/16.
Крім того, оскільки за змістом статтей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.
Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879.
Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.04.2024 у справі № 300/3504/21.
До того ж слід вказати, що здійснюючи перевезення подільного вантажу, перевізником повинно враховуватись, що під час руху по дорозі можливе пересування вантажу та зміна ваги по осям, попри це перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати не тільки загального, а і осьового перевантаження.
Схожий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № П/320/513/20.
Також суд зауважує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт несправності вагового обладнання, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, істотних технічних дефектів приладу, що впливали на результати проведення такого контролю, або доказів зважування транспортного засобу неналежним зважувальним обладнанням.
Отже, суд вважає, що відповідач діяв в межах та на підставі чинного на той час законодавства.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність дій та рішень відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Щодо судових витрат в цій справі суд зазначає, що за правилами статті 139 КАС України у випадку відмови в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Відповідачем вимог щодо відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи не заявлено.
Також слід вказати, що у відповідності до частини 6 статті 157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Відтак, застосовані ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2020 заходи забезпечення позову, зберігають свою дію до набрання законної сили цим судовим рішенням.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 157, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско Рітейл» (ідентифікаційний код 24812228, місцезнаходження: м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11) до Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845, місцезнаходження: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51), про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Качанок