про повернення позовної заяви в частині
02 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5671/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно не нарахування та виплати грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_1 , стрільцю-санітару відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 в повному обсязі за період з 13.11.2024 року по 28.07.2025 року;
- зобов'язати Кропивницький районний територіальний центр нарахувати та виплатити старшому солдат ОСОБА_1 , стрільцю-санітару відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 за весь період з 13.11.2024 року по 28.07.2025 року грошове забезпечення.
Ухвалою суду від 21.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску; доказів перебування на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 05.11.2025.
28.08.2025 позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заяви про поновлення строку зазначає, що про відсутність внесення до ЄРДР відносно нього відомостей про вчинення кримінального провадження по факту самовільного залишення військової частини, передбачене частиною 5 статті 407 КК України дізнався лише 07.07.2025 після звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стверджує, що дія КЗпП України не розповсюджується на данні правовідносини, адже фактично відсутній трудовий спір, а предметом спору є оскарження дій суб'єкта владних повноважень.
Стосовно перебування на фінансовому забезпеченні відповідача посилається на змісти наказів про призначення на посаду, які наявні у матеріалах справи.
Вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду позивачем з вказаним позовом, суд враховує наступне.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом частин першої та другої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В межах спірних правовідносин позивач просить зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виплатити йому грошове забезпечення за період з 13.11.2024 по 28.07.2025.
Таким чином, даний спір стосується нарахування та виплати заробітної плати військовослужбовця.
Водночас положення КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно із частиною другою цієї статті в цій же редакції, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Згідно відомостей військового квитка серії НОМЕР_1 з 25.03.2024 по 12.11.2024 ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також наявний запис СЗЧ у період з 13.11.2024 по 07.07.2025. У період з 11.07.2025 по 26.07.2025 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . На даний час є діючим військовослужбовцем та з 28.07.2025 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .
При цьому з даним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач звернувся до суду 18.08.2025.
Суд вважає, що строк звернення до суду у межах спірних правовідносин визначений частиною 1 статті 233 КАС України і складає три місяці з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення права на оплату праці у належному розмірі.
Суд зазначає, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було припинено виплату грошового забезпечення. Відтак, з дня отримання виплати або дня, коли така виплата мала бути проведена особа, якій вона здійснюється, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що у межах даної справи позовні вимоги про виплату грошового забезпечення за період з 18.05.2025 по 26.07.2025 заявлені позивачем в межах строку звернення до суду. Поряд цим, позовні вимоги за період з 13.11.2024 по 17.05.2025 заявлені з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі “Перетяка та Шереметьев проти України» (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/20314/20 (постанова від 02.12.2021), досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд зазначає, що не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду отримання 07.07.2025 інформації від ІНФОРМАЦІЯ_2 про відсутність внесення до ЄРДР відносно нього відомостей про вчинення кримінального провадження по факту самовільного залишення військової частини у відповідь на його звернення, оскільки вказаний документ свідчать лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірному випадку. Адже при виявленні факту припинення виплати відповідачем грошового забезпечення у відповідному місяці, останній мав вчинити активні дії для встановлення відповідних причин.
Юридична необізнаність також не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 540/2097/18.
Законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Разом з тим, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
В ухвалі про залишення позову без руху суд роз'яснив позивачу про необхідність надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності причин та додати відповідні докази.
Однак, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не надав жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навела поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Керуючись статтями 12, 171, 248, 256, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині позовних вимог щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 13.11.2024 по 17.05.2025 повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 02 вересня 2025 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК