про відмову у відкритті провадження
02 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5925/25
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Савонюк М.Я., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення пенсійних виплат, -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо невиплати йому як позивачу заборгованості у розмірі 351483,53 грн, яка виникла за результатами виконання рішення суду від 25.07.2022 у справі №340/3187/22;
- зобов'язати відповідача виплатити/стягнути на його користь як позивача у справі № 340/3187/22 заборгованість у розмірі 351483,53 грн.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження з огляду на наступне.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї письмових доказів вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 по справі №340/3187/22.
Згідно програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 по справі 340/3187/22 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 13.07.2021 р. №9/3-217. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 13.07.2021 р. №9/3-217 “Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії» за аналогічною посадою, та виплатити різницю між фактично отриманими та належними до сплати сумами пенсії. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 20632802).
На виконання вказаного рішення суду відповідач провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Доплата за період з 01.04.2019 по 31.01.2023 складає 351483,53 грн.
Листом від 13.08.2025 №6599-7103/М-04/8-1100/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило позивача, що погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде проводитись виключно на умовах Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1, в межах відповідних планових асигнувань Державного бюджету України.
Відтак, при розгляді позову суд має фактично дослідити і перевірити порядок виконання вказаних вище рішень суду.
При цьому вимоги про "стягнення" заборгованості з виплати пенсії та "зобов'язання нарахувати та виплатити" пенсію є двома різними способами захисту порушеного права (що, окрім іншого, передбачає відмінний механізм їх виконання/реалізації), тобто є альтернативними варіантами вирішення спору .
Отже, вирішення судом спору між сторонами шляхом застосування такого способу захисту порушених прав як "зобов'язання нарахувати та виплатити" пенсію виключає в подальшому можливість особи звернутися до суду із позовом про "стягнення" заборгованості з виплати пенсії, адже фактично спір між сторонами вже вирішено.
Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
За частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та від 16.02.2019 у справі №816/2016/17.
Згідно частини другої статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382 - 382-3 і 383 цього Кодексу.
Частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Суд звертає увагу, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачами на виконання судового рішення позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від від 24.09.2020 у справі №640/15623/19 та від 28.02.2023 у справі №260/1898/22.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
У постанові від 22.03.2018 у справі №П/9901/135/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі №340/5925/25 за цією позовною заявою, враховуючи помилково обраний позивачем порядок звернення до суду щодо невиконання судового рішення.
Керуючись статтями 170, 243, 248 КАС України, суд
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №340/5925/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення пенсійних виплат.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повну ухвалу суду складено 02 вересня 2025 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК