02 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/18432/24
категорія 108120000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" до Державної аудиторської служби України Північний офіс Держаудитслужби Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Коростенський завод залізобетонних шпал" (далі - позивач, Товариство, ПРАТ "Коростенський завод ЗБШ") із позовом до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу від 20.06.2024 №260606-14/1653-2024 про усунення виявлених порушень.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем було проведено ревізію окремих. питань фінансово-господарської діяльності ПРАТ "Коростенський завод ЗБШ" за період з 01.07.2020 по 31.12.2023. За результатом проведеної перевірки був складений Акт від 10.05.2024 №260606-36/04, яким відповідачем зафіксовано порушення законодавства, яке під час ревізії не усунуто. Не погоджуючись із висновками, викладеними у Акті перевірки, позивачем було складено та направлено заперечення до акту перевірки від 21.05.2024 №497/14. Розглянувши дане заперечення, відповідач надав висновок від 14.06.2024, яким зміст акту залишено без змін.
28.06.2024 позивач отримав лист відповідача від 20.06.2024 №260606-14/1653-2024 з вимогою щодо усунення порушень законодавства та відшкодування матеріальної шкоди на користь Товариства. Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки від 10.05.2024 №260606-36/04, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а вимогу від 20.06.2024 №260606-14/1653-2024 незаконною, а тому просив позов задовольнити.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об'єктів, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Крім того, ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на підставі п.3.2.3.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на II квартал 2024 року, відповідно до направлення від 24.04.2024 №165 виданого начальником Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області Костюк Л.П., головним державним фінансовим інспектором відділу контролю у галузі промисловості, інфраструктури та ЖКГ Чудесніковою Н.М. проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ПРАТ "Коростенський завод ЗБШ" за період з 01.07.2020 по 31.12.2023.
Ревізія проведена з 25.04.2024 по 10.05.2024, за її результатами був складений Акт від 10.05.2024 №260606-36/04.
Зі змісту вказаного акту слідує, що за результатами проведеної ревізії встановлено факти реалізації готової продукції стороннім організаціям за цінами, які є нижчими виробничої собівартості, внаслідок чого ПРАТ "Коростенський завод ЗБШ" недоотримано фінансових ресурсів (доходів) на загальну суму 2394501,45 грн., чим завдано Товариству матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.
Не погоджуючись із висновками, викладеними у Акті перевірки, позивачем було складено та направлено заперечення до акту перевірки від 21.05.2024 №497/14. За результатами розгляду заперечення відповідач надав висновок від 14.06.2024, яким зміст акту залишено без змін.
Враховуючи встановлені порушення законодавства, Управлінням було направлено позивачу лист-вимогу від 20.06.2024 №260606-14/1653-2024, в якому Управління вимагало усунути виявлені порушення шляхом забезпечення відшкодування суб'єктами господарювання недержавної форми власності та фізичними особами на користь ПРАТ "Коростенський завод ЗБШ" матеріальної шкоди в сумі 2394501,45 грн, завданої Товариству внаслідок реалізації готової продукції за цінами, які є нижчими собівартості, відповідно до норм ст.216-229 ГК України, ст.22, 610-625 ЦК України шляхом проведення претензійної роботи та/або звернення до суду із позовними вимогами щодо стягнення з суб'єктів господарювання та фізичних осіб вказаної суми коштів та забезпечення відповідно до норм ст.ст.130-136 КЗпП відшкодування на користь ПРАТ "Коростенський завод ЗБШ" матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок реалізації готової продукції за цінами, які є нижчими виробничої собівартості.
Не погоджуючись із вказаною вимогою відповідача позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні регламентовано Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" №2939-XII від 26.01.1993 (далі - Закон №2939-XII).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до статті 2 Закону №2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
За приписами частини 1 статті 4 Закону №2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Крім того, підпунктом 3 пункту 4 Положення №43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.
Пунктом 6 Положення №43 передбачено, що Держаудитслужба має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 16); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 20); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 23).
Згідно з пунктом 7 Положення №43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Пунктом 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №550), визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Пунктами 4, 5 Порядку №550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку.
Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом.
Згідно із пунктами 7, 10, 13 статті 10 Закону № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
У частині 2 статті 15 Закону №2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Згідно із пунктом 50 Порядку №550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Суд зазначає, що аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Відтак, збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16.
За таких обставин у органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов'язаних із стягненням виявлених в ході перевірки збитків.
Відповідно до матеріалів справи позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу, викладену у листі від 20.06.2024 №260606-14/1653-2024 "Про усунення порушень законодавства", щодо:
- забезпечення відшкодування суб'єктами господарювання недержавної форми власності та фізичними особами на користь ПРАТ "Коростенський завод ЗБШ" матеріальної шкоди в сумі 2394501,45 грн, завданої Товариству внаслідок реалізації готової продукції за цінами, які є нижчими собівартості, відповідно до норм ст.216-229 ГК України, ст.22, 610-625 ЦК України шляхом проведення претензійної роботи та/або звернення до суду із позовними вимогами щодо стягнення з суб'єктів господарювання та фізичних осіб вказаної суми коштів;
- забезпечення відповідно до норм ст.ст.130-136 КЗпП відшкодування на користь ПРАТ "Коростенський завод ЗБШ" матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок реалізації готової продукції за цінами, які є нижчими виробничої собівартості.
Проаналізувавши зміст спірної вимоги, суд констатує, що така вимога Управління вказує на порушення позивачем вимог чинного законодавства, що призвели до заподіяння збитків, їхній розмір і необхідність усунення цих порушень шляхом відшкодування збитків.
Звертаючись до суду з позовом, ПРАТ "Коростенський завод ЗБШ" фактично не погодилось з висновками акта перевірки щодо допущених нею порушень та, як наслідок, з вимогами про відшкодування шкоди.
Водночас шкода, щодо наявності якої зроблено висновок Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, може бути відшкодована у судовому порядку за позовом цього органу. Наявність шкоди, правильність обчислення її розміру перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Зі змісту оскаржуваної вимоги вбачається, що її єдиною метою є спонукання позивача (підконтрольної установи) до добровільного відшкодування у визначений строк шкоди, виявленої останнім.
Таким чином, відповідно до сталої судової практики застосування законодавства у спірних правовідносинах оскаржувана вимога не породжує правові наслідки (зокрема обов'язки) для свого адресата - підконтрольної установи, і не може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства за позовом такої установи.
Вимога органу державного фінансового контролю в частині визначення характеру та обсягу збитків, як акт індивідуальної дії, вичерпала себе в момент її направлення підконтрольній установі, та самостійно не змінює обсяги прав та обов'язків позивача.
Також ж правового висновку за аналогічних фактичних обставин справи, дійшов Верховний Суд у своїх численних постановах, зокрема від 20 серпня 2019 року у справі №826/14258/18, від 21 лютого 2020 року у справа №804/6546/13-а, від 14 лютого 2020 року у справі №440/1242/19 і підстави не застосовувати цей правовий висновок відсутні.
У зв'язку з цим звернення ПРАТ "Коростенський завод ЗБШ" з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 20.06.2024 №260606-14/1653-2024 про усунення порушень, які за своїм змістом спрямовані на відшкодування шкоди (збитків), є неналежним способом захисту порушеного права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23.04.2019 у справі №820/339/17, від 11.02.2020 у справі №804/2282/16, від 17.06.2021 у справі №0440/6907/18 та від 22.07.2021 у справі № 520/1039/19.
Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом також враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п.26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
Доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.
З огляду на сукупність викладених обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ПРАТ "Коростенський завод ЗБШ" слід відмовити.
Відповідно до вимог ст.139-143 КАС України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" (вул.Маяковського, 78, м.Коростень, Житомирська область, 11501; код ЄДРПОУ 00282406) до Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області (пл.Корольова, 12, м.Житомир, 10014; код ЄДРПОУ 40479560) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович
02.09.25