01 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/15693/25
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попова О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 24.02.2021 за №Ф-198143-51 на суму 38 121,86 грн.;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом коригування суми податкового боргу на суму, визначену у вимозі про сплату боргу від 24.02.2021 за №Ф-198143-51.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не здійснював будь-якої підприємницької діяльності, не отримував дохід від такої діяльності, а увесь час працював і єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за нього нараховував та сплачував роботодавець.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
02.07.2025 через відділ документального забезпечення суду від Головного управління ДПС у Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що згідно даних інформаційної системи податкового органу та в інтегрованій картці платника податків обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску за 2017-2020 роки, внаслідок чого відповідачем винесена податкова вимога. За таких обставин вважає, що спірна вимога винесена правомірно і підстави для її скасування відсутні.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно реєстраційних даних картки особового рахунку автоматизованих інформаційних систем, ОСОБА_1 07.06.2010 було здійснено державну реєстрацію як фізичної особи-підприємця (загальна система оподаткування).
Відповідно до відомостей, одержаних від державного реєстратора в електронному вигляді, 06.05.2025 до Єдиного державного реєстру внесено запис про Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.
Відповідно до інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» обліковується заборгованість на загальну суму 38121,86 грн, яка виникла за рахунок нарахувань:
- борг в розмірі 333,12 грн, було передано з Пенсійного фонду України станом на 01.10.2013;
- за 2017 рік на суму 8448,00 грн по терміну сплати 09.02.2018;
- за січень - березень 2018 року на суму 2457,18 грн по терміну сплати 19.04.2018;
- за квітень - червень 2018 року на суму 2457,18 грн по терміну сплати 19.07.2018;
- за липень - вересень 2018 року на суму 2457,18 грн по терміну сплати 19.10.2018;
- за жовтень - грудень 2018 року на суму 2457,18 грн по терміну сплати 21.01.2019;
- за січень - березень 2019 року на суму 2754,18 грн по терміну сплати 19.04.2019;
- за квітень - червень 2019 року на суму 2754,18 грн по терміну сплати 19.07.2019;
- за липень - вересень 2019 року на суму 2754,18 грн по терміну сплати 21.10.2019;
- за жовтень - грудень 2019 року на суму 2754,18 грн по терміну сплати 20.01.2020.
Враховуючи зміни до Закону №2464, внесені Законами України від 17.03.2020 №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та від 13.05.2020 №591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», в частині звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за березень, квітень та травень 2020 року ФОП ОСОБА_1 було централізовано нараховано єдиний внесок:
- за січень - лютий 2020 року на суму 2078,12 грн по терміну сплати 21.04.2020;
- за червень 2020 року на суму 1039,06 грн по терміну сплати 20.07.2020;
- за липень-вересень 2020 року на суму 3178,12 грн по терміну сплати 19.10.2020;
- жовтень-листопад 2020 року на суму 2200,00 грн по терміну сплати 19.01.2021.
На підставі наявної у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, відповідачем винесено вимоги про сплату боргу, загальна сума якого складала 38 121,86 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірної вимоги, позивач звернулася з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
До вказаного Закону з 01.01.2017 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема:
роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п.1);
фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4).
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиному соціальному внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можна зробити висновок, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Таким чином, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2020 року (справа №620/2449/19), постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).
Як зазначив відповідач, відповідно до інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» обліковується заборгованість на загальну суму 38121,86 грн, яка виникла за рахунок нарахувань:
- борг в розмірі 333,12 грн, було передано з Пенсійного фонду України станом на 01.10.2013;
- за 2017 рік на суму 8448,00 грн по терміну сплати 09.02.2018;
- за січень - березень 2018 року на суму 2457,18 грн по терміну сплати 19.04.2018;
- за квітень - червень 2018 року на суму 2457,18 грн по терміну сплати 19.07.2018;
- за липень - вересень 2018 року на суму 2457,18 грн по терміну сплати 19.10.2018;
- за жовтень - грудень 2018 року на суму 2457,18 грн по терміну сплати 21.01.2019;
- за січень - березень 2019 року на суму 2754,18 грн по терміну сплати 19.04.2019;
- за квітень - червень 2019 року на суму 2754,18 грн по терміну сплати 19.07.2019;
- за липень - вересень 2019 року на суму 2754,18 грн по терміну сплати 21.10.2019;
- за жовтень - грудень 2019 року на суму 2754,18 грн по терміну сплати 20.01.2020.
Враховуючи зміни до Закону №2464, внесені Законами України від 17.03.2020 №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та від 13.05.2020 №591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», в частині звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за березень, квітень та травень 2020 року ФОП ОСОБА_1 було централізовано нараховано єдиного внеску:
- за січень - лютий 2020 року на суму 2078,12 грн по терміну сплати 21.04.2020;
- за червень 2020 року на суму 1039,06 грн по терміну сплати 20.07.2020;
- за липень-вересень 2020 року на суму 3178,12 грн по терміну сплати 19.10.2020;
- жовтень-листопад 2020 року на суму 2200,00 грн по терміну сплати 19.01.2021.
На підставі наявної у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску, відповідачем винесено вимоги про сплату боргу, загальна сума якого складала 38 121,86 грн.
При цьому, як свідчать матеріали справи, зі змісту вимоги №Ф-198143-51 від 24.02.2021, з єдиного внеску на загальну суму 38 121,86 грн. не можливо встановити період за який нараховано борг, що в свою чергу позбавляє можливості підтвердити чи спростувати факт сплати ЄСВ у певний період.
Відсутність у сформованому податковим органом документі обов'язкових вихідних даних свідчить про наявність протиправного характеру винесеної вимоги, що позбавляє платника податків встановити відповідність нарахованого боргу.
В свою чергу, в період з 2017-2020, за який позивачу був нарахований борг з єдиного внеску в розмірі 38 121,86 грн, він, як найманий працівник, був застрахованою особою, а тому обов'язок сплати єдиного внеску за нього виконував страхувальник.
Вказане підтверджується інформацію з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), наявних у матеріалах справи. Зокрема, вказані відомості містять інформацію про те, що протягом 2017-2020 роки страхувальником був Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "РІФ-1" (код ЄДРПОУ 14339624).
З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що вимога податкового органу сплатити єдиний внесок в розмірі 38 121,86 грн нарахований за період з 2017-2020 роки, коли позивач був застрахованою особою та обов'язок сплати за нього єдиного внеску був покладений на відповідного роботодавця, є необґрунтованим та суперечить вимогам законодавства.
Доказів ведення позивачем господарської діяльності та отримання від такої діяльності доходів у період, за який винесена оскаржувана вимога, відповідач до суду не надавав.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що податковий орган безпідставно нарахував позивачу єдиний внесок в розмірі 38 121,86 грн, внаслідок чого оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-198143-51 від 24.02.2021 є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом коригування суми податкового боргу на суму, визначену у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-198143-51 від 24.02.2021, суд зазначає наступне.
Відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.05.2016 за №751/28881 зазначено, що інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.
Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи (пункт 3 та 4 Порядку).
Тобто, до повноважень органів ДФС віднесено відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників.
Таким чином, суд вважає за можливе з метою обрання належного способу захисту порушеного права зобов"язати відповідача здійснити коригування в інтегрованій картці платника податків позивача шляхом виключення суми податкового боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 38 121,86 грн, визначеної у вимозі про сплату боргу №Ф-198143-51 від 24.02.2021.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Розглянувши справу на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781), про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного соціального внеску Головного управління ДПС у Житомирській області №Ф-198143-51 від 24.02.2021 в розмірі 38 121,86 грн.
Зобов"язати Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області здійснити коригування в інтегрованій картці платника податків - ОСОБА_1 , шляхом виключення суми податкового боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 38 121,86 грн, визначеної у вимозі про сплату боргу №Ф-198143-51 від 24.02.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
01 вересня 2025 р.
01.09.25