01 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/6744/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до із позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.03.2020 року по 13.02.2025 року включно.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.03.2020 року по 13.02.2025 року включно у сумі 482 758 гривень 22 копійки.
В обґрунтування позову вказано, що Позивач в період з 07.03.2019 року по 01.03.2020 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . За час проходження служби Відповідач не доплачував Позивачу грошове забезпечення, а при звільненні не проведено остаточного та повного розрахунку, а саме не була виплачена індексація грошового забезпечення в розмірі 46 392,37 грн.. На виконання судового рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 року у справі №360/922/24 така частина грошового забезпечення в сумі 46 392,37 грн. була виплачена лише 14.02.2025 року. В зв'язку з цим Позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 02.03.2020 року по день фактичної виплати 13.02.2025 року у сумі 482 758 гривень 22 копійки.
Ухвалою від 22.04.2025 року після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , направив до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечує. У відзиві підтверджується, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 року у справі №360/922/24 Позивачу здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення в сумі 48 837,07 грн. Разом з тим, як стверджує представник Відповідача, Позивач безпідставно обґрунтовує свої позовні вимоги положеннями статей 116 та 117 КЗпП України одночасно в редакції до 19.07.2022 року так і після 19.07.2022 року.
Більш того, представник Відповідача стверджує, що за несвоєчасно проведений розрахунок при звільненні Позивача зі служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.03.2020 року по 12.08.2021 року згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року у справі №240/27228/21 стягнено на користь Позивач середній заробіток на загальну суму 61 718,13 грн.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським, регулюються правовими нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII), що були чинні на день виникнення спору.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 і відповідним наказом Відповідача від 02.03.2020 року був звільнений зі служби у зв'язку із закінчення строку контракту.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач у вересні 2021 року звернувся до суду з позовом щодо протиправної бездіяльності Відповідача, яка виразился у не проведенні повного розрахунку при звільненні та стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на його користь середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні зі служби за період із 02.03.2020 по день фактичного розрахунку.
Вказаний спір між цими ж сторонами був предметом судового розгляду в адміністративній справі №240/27228/21. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 року у цій же справі №240/27228/21 позов було задоволено частково та стягнено на користь Позивача середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні зі служби за період із 02.03.2020 по 12.08.2021, в сумі 74 433,43 грн.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року за апеляційною скаргою Відповідача підтверджено право Позивача на середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні зі служби за період із 01.03.2020 по 12.08.2021, в сумі 61 718,13 грн.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач у серпні 2024 року звернувся до суду з позовом до Відповідача щодо протиправної бездіяльності, яка виразилася у невиплаті в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2019 по 01.03.2020, та зобов'язання таку індексацію нарахувати та виплатити в повному обсязі.
Вказаний спір між цими ж сторонами був предметом судового розгляду в адміністративній справі №360/922/24. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 року у цій же справі №360/922/24 позов було задоволено частково і зобовязано Відповідача нарахувати та вплатити Позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4 375,98 грн. в місяць за вказаний період.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 року за апеляційною скаргою Відповідача підтверджено право Позивача на таку індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4 426,48 грн. в місяць за вказаний період.
На виконання судових рішень у справі №360/922/24 Відповідачем 14.02.2025 року Позивачу виплачено 46 392,37 грн. індексації його грошового забезпечення.
Таким чином, суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав, для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, у вигляді виплати Позивачу середнього заробітку за затримку виплати вказаної суми індексації як частини його грошового забезпечення, що підлягала виплаті при звільненні згідно з судовим рішенням у справі №360/922/24.
Суд зазначає, що за змістом положень статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Разом з тим, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати індексації грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення військовослужбовців.
Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - Кодексом законів про працю України.
Безспірно, за приписами ст.117 КЗпП України ( в редакції на час спірних відносин) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
При вирішенні спору суд враховує, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
При вирішенні даного спору суд враховує принцип "non bis in idem", який закріплено в ч. 1 ст. 61 Конституції України: "Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення". Цією конституційною нормою встановлено заборону “подвійного» притягнення до відповідальності.
Аналізуючи правову норму статті 116 КЗпП України є очевидним, що закінчений склад такого порушення утворюється в день звільнення у випадку неповного розрахунку з працівником, в даному випадку - неповного розрахунку при звільнені зі служби. При цьому, для застосування ст. 117 КЗпП України є неважливим, які складові частини заробітної плати (грошового забезпечення) не були виплачені, та в якому розмірі. В свою чергу, процедура подальшого розрахунку не змінює склад такого порушення, не створює повторність правопорушення, а впливає лише на розмір відповідальності роботодавця - період, за який може бути стягнутий середній заробіток, яка, після 01.07.2022 (набрання чинності редакцією сттті 117 КЗпП України) складає 6 місяців.
Як вже зазначалося судом, при звільненні Позивача зі служби з 02.03.2020 року з Позивачем не був проведений повний розрахунок, що підтверджено судовим рішенням в адміністративній справі №360/922/24.
Як вже зазначалося судом, Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 року за апеляційною скаргою Відповідача підтверджено право Позивача на середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку при звільненні зі служби за період із 01.03.2020 по 12.08.2021, в сумі 61 718,13 грн.
Вказане судове рішення набуло законної сили.
Тобто, Відповідача, Військову частину НОМЕР_2 , визнано винним у не проведенні повного розрахунку при звільненні з 02.03.2020 року Позивача зі служби та притягнено до відповідальності за вказане правопорушення, передбачене положеннями статті 117 КЗпП України, у вигляді виплатити Позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас у вказаних відносинах Позивач як працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси Відповідача як роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні зі служби не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати (грошового забезпечення) іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Зазначене дає підстави зробити висновок, що порушене Відповідачем право Позивача на повий розрахунок при звільненні служби є поновлено судовими рішеннями та захищено шляхом стягнення з Відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а тому відсутні підстави для повторного притягнення Відповідача до аналогічної відповідальності за аналогічні дії, що мали місце в день звільнення Позивача зі служби.
Відповідно до вимог ст.ст. 139-143 КАС України відсутні підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
01.09.25