02 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/4948/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за віком Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 28.01.2025 за №063350031883;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу період роботи в кооперативі «Зоря» з 31.01.1989 до 04.05.1993, призначити та виплатити пенсію за віком з 20.02.2024.
В обґрунтування позову вказує, що 09 квітня 2024 року, після досягнення 60 років, звернувся до Головного управління ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 16.04.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області винесено рішення про відмову в призначенні пенсії за віком № 063350031883, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. 21.01.2025 повторно звернувся до Головного управління ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії до якої, окрім попередніх документів, додано копію наказу кооперативу «Зоря» від 30.04.1993. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про відмову в призначенні пенсії від 28.01.2025 № 063350031883 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. Вказано, що страховий стаж становить 27 років 10 місяців 03 дні, стаж для розрахунку права становить 29 років 02 місяці 07 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи за довідкою, виданою кооперативом «Зоря», оскільки звільнення з роботи з 04.05.1993 з посади голови кооперативу «Зоря» не завірено печаткою та відсутній вихідний номер.
Ухвалою судді відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що ОСОБА_1 09.04.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду документів, доданих до заяви від 09.04.2024 до страхового стажу не зараховано період роботи з 31.01.1989 по 04.05.1993 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.10.1987, оскільки відсутній запис про звільнення з кооперативу “Зоря». Позивач 21.01.2025 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. За результатами розгляду документів, доданих до заяви від 21.01.2025, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно довідки, виданої кооперативом «Зоря», оскільки не вказано номер наказу звільнення з роботи з 04.05.1993 з посади голови кооперативу «Зоря», не завірено печаткою підприємства, та відсутній вихідний номер. Отже, підтверджений належними документами страховий стаж становить 27 років 10 місяці 03 дні, для визначення права - 29 років 02 місяці 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що страховий стаж особи становить 27 років 10 місяців 3 дні, для визначення права 29 років 2 місяці 7 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи за довідкою, виданою коооперативом “Зоря», оскільки звільнення з роботи з 04.05.1993 з посади голови коооперативу “Зоря» не завірено печаткою та відсутній вихідний номер.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 09.04.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду заяви 16.04.2024 винесено рішення №063350031883 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви від 09.04.2024 до страхового стажу не зараховано період роботи з 31.01.1989 по 04.05.1993 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.10.1987, оскільки відсутній запис про звільнення з кооперативу “Зоря».
21.01.2025 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області, за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду заяви 28.01.2025 винесено рішення № 063350031883 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви від 21.01.2025, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно довідки, виданої кооперативом «Зоря», оскільки не вказано номер наказу звільнення з роботи з 04.05.1993 з посади голови кооперативу «Зоря», не завірено печаткою підприємства, та відсутній вихідний номер.
Підтверджений належними документами страховий стаж становить 27 років 10 місяці 03 дні, для визначення права - 29 років 02 місяці 07 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Позивач таке рішення вважає протиправним, тому звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IVпередбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням частини першої статті 9 Закону 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону № 1058 закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року - не менше 31 року; з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років; з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років; з 01.01.2027 по 31.12.2027 - не менше 34 років; починаючи з 01.01.2028 - не менше 35 років.
Однією із обов'язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.
Страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами статті 62 цього Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 4статті 24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637(далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком стала відсутність необхідного страхового стажу, оскільки відповідачем не враховано період роботи за записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 та довідкою, виданою кооперативом «Зоря».
Так, до страхового стажу не зараховано період роботи з 31.01.1989 по 04.05.1993, оскільки звільнення з 04.05.1993 з посади голови кооперативу «Зоря» не завірено печаткою та відсутній вихідний номер.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.
У п. 2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Постановою Держкомтруда СРСР від 02.06.1974 №162, яка діяла на момент внесення записів в трудовій книжці позивача, вказано, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведенні на іншу постійну роботу або звільненні, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижня, а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів та поставлення печаток є підприємство роботодавець.
Положеннями Закону №1058-ІVпідставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14989/15-а (адміністративне провадження №К/9901/11030/18).
Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених закономи випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Отже, позивач не може нести відповідальність за допущені роботодавцем помилки у трудовій книжці, в тому числі за відсутність запису про звільнення.
В той же час, відповідно до запису №5 в трудовій книжці серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 31.01.1989 прийнято на роботу на посаду голови кооперативу «Зоря».
Запис про прийняття на роботу містить посилання на відповідний наказ №1 від 31.02.1989.
Відповідно до запису №6 05.05.1993 переведений директором п/п «Марія».
У вказаних записах відсутній запис про звільнення. Однак, на думку суду, відсутність даного запису необхідно розглядати як формальний недолік, допущений особою відповідальною за внесення відповідних записів на підприємстві до трудової книжки працівників, який не може давати достатні підстави для незарахування такого періоду роботи позивача до трудового стажу.
Суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для незарахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.
Суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки виявлені відповідачем, такі як відсутність наказів на прийом та звільнення з роботи, не може вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача у тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
В той же час, суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки аналогічного характеру викладені в постановах Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №548/2056/16-а та від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.
Таким чином, твердження відповідача про наявність помилок у трудовій книжці не можуть спростовувати факт наявності у позивача страхового стажу у спірний період.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій врегульовано "Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому суд звертає увагу на те, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку запису у трудовій книжці про спірні періоди роботи позивача не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження стажу позивача.
Водночас, до суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
Отже, доводи відповідача про те, що розбіжності в записах трудової книжки мають наслідок не зарахування періоду роботи до страхового стажу визнаються судом безпідставними.
Суд також звертає увагу на те, що позивач вжив заходів для підтвердження спірного періоду трудової діяльності та надав копію наказу кооперативу «Зоря» від 30.04.1993, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади голови кооперативу «Зоря» у зв'язку з переводом на посаду директора п/п «Марія» з 04.05.1993.
Поряд із тим, ГУ ПФУ в Київській області не зараховано вказаний період роботи згідно довідки, виданої кооперативом «Зоря», оскільки не вказано номер наказу звільнення з роботи з 04.05.1993 з посади голови кооперативу «Зоря», не завірено печаткою підприємства, та відсутній вихідний номер.
Однак суд зауважує, що недоліки записів чи їх оформлення у довідці не можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту трудової діяльності, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні довідки.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.
Крім того вказані недоліки жодним чином не спростовують наявність факту роботи позивача в спірний період на посаді голови кооперативу «Зоря».
В цьому випадку суд вважає за необхідним зазначити, що окремі неточності в поданих позивачем документах або неповнота відображеної у них інформації не може бути перешкодою для реалізації особою своїх законних прав, в даному випадку - права на призначення пенсії.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що спірний період роботи в кооперативі «Зоря» є встановленим на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідки кооперативу «Зоря», а відтак позивач має право на врахування до його страхового стажу періоду роботи в кооперативі «Зоря» 31.01.1989 по 04.05.1993.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи з 31.01.1989 по 04.05.1993 згідно наданої копії трудової книжки.
При вирішенні вказаного спору суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Як уже зазначалося, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
При цьому, 30.03.2021 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова правління № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання призначити пенсію є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області, яке за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії.
Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.
Так, вище уже цитувалися приписи статті 26 Закону № 1058-IV, згідно з якими особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відтак необхідними умовами для призначення пенсії за віком позивачу є досягнення ним необхідного віку (60 років), а також наявність страхового стажу не менше 31 року.
Так, суд установив, що на момент подання заяви (21.01.2025) про призначення пенсії вік позивача склав 60 років (19.02.2024 позивачу виповнилось 60 років).
При цьому в ході судового розгляду встановлено, що періоди роботи позивача з 31.01.1989-04.05.1993 (4 роки 3 місяці 4 дні) безпідставно не зараховані до страхового стажу позивача.
Водночас в оскаржуваному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача, станом на дату розгляду поданої заяви про призначення пенсії, становив 27 років 10 місяців 3 дні, для визначення права - 29 років 2 місяці 7 днів.
Таким чином, зарахувавши до страхового стажу позивача згадувані вище періоди роботи, його страховий стаж буде становити більше 31 року, а оскільки цього стажу достатньо для призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, а тому, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області належить зобов'язати призначити позивачу пенсію за віком.
При цьому слід врахувати те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відтак, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити позивачу пенсію з дня звернення за пенсією, тобто з 21.01.2025, оскільки звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З огляду на це, суд приходить до висновку, що зобов'язати зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи з 31.01.1989 по 04.05.1993 та призначити пенсію належить саме Головному управлінню Пенсійного фонду України в Київській області, як суб'єкту владних повноважень, який відмовив у зарахуванні відповідного періоду роботи до страхового стажу позивача.
Тому, звернені позовні вимоги до іншого відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити, водночас обравши при цьому правильний і ефективний спосіб захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул. Андрія Саєнка, 10,м. Фастів, Київська обл., Фастівський р-н,08500. РНОКПП/ЄДРПОУ: 22933548) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 28.01.2025 №063350031883.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 31.01.1989 по 04.05.1993 та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 21.01.2025.
У задоволенні решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
02.09.25