01 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/114/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22.10.2024 №064050005791 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 14.10.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 17.09.1990 пo 01.06.1991, з 04.07.1991 по 01.04.1992, з 20.04.1992 по 22.02.1995, з 21.03.1995 пo 30.06.1996, з 01.07.1996 по 31.12.1997, з 10.02.2002 пo 20.08.2002, з 20.05.2009 по 14.10.2009.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є потерпілою особою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Наголошує, що звернувся до відповідача про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, пенсійним органом прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки документами не підтверджено достатній період проживання або праці у зоні гарантованого добровільного відселення для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". Проте позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, що і слугувало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачі - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, надіслали до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та 22.10.2024 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796, в зв'язку з непідтвердженим фактом проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років та відсутністю необхідного страхового стажу. Вважають дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області правомірними та вмотивованими, a позов - необґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без задоволення.
Розглянувши дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), а також дослідивши подані сторонами документи, суд встановив таке.
Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.10.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком.
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо пенсії за віком здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким прийнято рішення від 22.10.2024 № 064050005791 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796, оскільки не підтвердженого факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років та відсутній необхідний страховий стаж.
В рішенні зазначено, що до 01.01.1993 року за наданими документами заявник проживав в третій зоні - 0 роки 0 місяців 0 днів, всього термін проживання у вище зазначеній зоні до 31.12.2014 року становить 19 років 2 місяців 25 днів. Страховий стаж роботи заявника становить 21 рік 11 місяців 28 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу роботи заявника не зараховано дані трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки титульна сторінка завірена печаткою, непридатною для сприйняття, в посвідченні постраждалого від ЧАЕС третьої категорії розмито дату видачі посвідчення.
Заявник не має права на призначення пенсії за віком в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та терміну проживання в третій зоні потерпілих від ЧАЕС.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Частиною третьою статті 55 Закону № 796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 ст. 26 Закону наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
За змістом пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
У пункті 3 частини першої статті 14 Закону №796-XII визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені статтею 55 Закону №796-XII.
Згідно статті 65 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Судом встановлено, що позивач є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи, та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування.
Підпунктом «ґ» пункту 7 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком подаються посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на відповідних територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято рішення від 22.10.2024 № 064050005791 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796, оскільки не підтвердженого факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років та відсутній необхідний страховий стаж.
В обґрунтування прийнятого рішення пенсійний орган вказав, що до 01.01.1993 року за наданими документами заявник проживав в третій зоні - 0 роки 0 місяців 0 днів, всього термін проживання у вище зазначеній зоні до 31.12.2014 року становить 19 років 2 місяці 25 днів. Страховий стаж роботи заявника становить 21 рік 11 місяців 28 дні.
Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено таке.
Позивачем надано довідку №847 від 14.10.2024 року, видану старостинським округом Олевської міської ради Житомирської області, в якій зазначено, що гр. ОСОБА_1 постійно проживає та зареєстрований в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 18.03.1988, з 05.06.1990 по 01.06.1995 та з 20.07.2005 по даний час в с. Пояски Коростенського (Олевського) району Житомирської області.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 в період з 01.09.1984 по 01.03.1988 навчався в Київському геологорозвідувальному технікумі (диплом НОМЕР_3 від 01.03.1988); в період з 14.05.1987 по 31.07.1987 позивач проходив виробничу практику у ПГО Архангельскгеологія (російська федерація); в період з 07.06.1988 по 28.05.1990 проходив строкову військову службу (згідно військового квитка НОМЕР_4 від 07.06.1988 відсутня інформація щодо місця дислокації військової частини); з 17.09.1990 по 01.06.1991 працював на території російської федерації.
Отже, за доданими документами станом на 01.01.1993 підтверджений період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення з 02.03.1988 по 06.06.1988, з 29.05.1990 по 16.09.1990 та з 02.06.1991 по 31.12.1992, що становить 2 роки 1 місяць 24 дні та не дає права на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію відповідно до Закону №796-XII.
В свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що на виконання положень Закону № 1058-ІV постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).
Абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Для потерпілих від Чорнобильської катастрофи такими документами є:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Таким чином, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17, від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23.
Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Тобто, враховуючи викладене, в межах даної справи підлягає встановленню факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
В свою чергу, позивачем не надано інших доказів, які б підтверджували факт постійного проживання позивача в період з 26.04.1986 по 01.01.1993 у с. Пояски Коростенського (Олевського) району Житомирської області.
Отже, з огляду на викладене, оскільки наданими позивачем документами не підтверджується факт постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993, обґрунтованим є висновок пенсійного органу про відсутність підстав для застосування до особи положень ст. 55 Закону №796 щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 22.10.2024 №064050005791 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є правомірним та не підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 згаданого Кодексу).
Беручи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 241 - 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко