01 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/13548/25
категорія 102020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ДП "Ліси України"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Громадська організація "Проти придурків та ідіотів"про визнання відповідь протиправною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України (далі - відповідач, ДП «Ліси України»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», в якій просить:
- визнати відповідь ДП «Ліси України» на запит ОСОБА_1 від 05.03.2025 за №229 «05.03.25 ДАЛУ запит ОСОБА_2 » яка викладена в листі №1544/19-2025 від 12.03.2025 протиправною.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що метою отримання інформації про джерела та помісяні суми виплаченої оплати праці винагороди, додаткового блага Генеральному директору ДП «Ліси України» ОСОБА_3 у 2023, 2024 роках, являється намір заявника, здійснення громадського контролю за недопущенням розкрадання державного майна та контролю за його використанням. Тому, запитувана інформація явяється суспільно необхідно. У відповіді №1544/19-2025 від 12.03.2025 відповідач відповідь по суті не надав, зокрема «про джерела та помісячні суми виплаченої оплати праці», вказавши лише річну суму виплаченої заробітної плати у 2023, 2024 роках. Тим самим, відповідач порушує право позивача на доступ до публічної інформації.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві відповідач вказує про безпідставність та необгрунтованіть позовних вимог. Представник відповідача зазначає, що інформація про джерела виплаченої оплати праці, як це зазначено у запиті ОСОБА_1 , то підприємтсво не визначено її розпорядником в розумінні ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Щодо інформації про «помісячні суми виплаченої оплати праці, винагороди, додаткового блага Генеральному директору ДП «Ліси України» ОСОБА_3 », то вона є публічною, але набувачем такої інформації, відповідно до ст. 30 Закону України «Про оплату праці» є саме працівник, якому підприємтво повідомляє про виплату заробітної плати за відповідні періоди та з розшифровкою по видам виплат, а не треті особи.
Позивач у відповіді на відзив просить вимоги відзиву відхилити.
У період з 30.06.2025 по 18.07.2025 та, з 06.08.2025 по 26.08.2025 головуюча у справі судя перебувала у відпустці.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 05.03.2025 звернувся до ДП «Ліси України» з запитом на інформацію за №229, який надійшов на електронну пошту. У запиті про надання публічної інформації, ОСОБА_1 просив надати інформацію про джерела та помісячні суми виплаченої оплати праці, винагороди, додаткового блага Генеральному директору ДП «Ліси України» ОСОБА_3 у 2022,2023, 2024 роках.
Листом №1544/19-2025 від 12.03.2025 відповідач повідомив про загальний розмір нарахованої заробітної плати Генеральному директору ДП «Ліси України» ОСОБА_3 за 2023, який складає 1 023 452,06 грн, за 2024 рік - 6 649 506,84 грн.
Вважаючи, що відповідач у відповідь на запит не надав інормацію, зокрема «про джерела та помісячні суми виплаченої оплати праці», вказавши лише річну суму виплаченої заробітної плати у 2023, 2024 роках, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно із преамбулою Закону №2939-VI цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Частиною першою статті 1 Закону №2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
За приписами частин першої - п'ятої статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», в частині п'ятій якої встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
За правилами статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
В силу статті 16 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.
Пунктом 2 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.
Так, зі змісту запиту позивача вбачається, що він стосувався інформації про джерела та помісяні суми виплаченої оплати праці, винагороди, додаткового блага Генеральному директору ДП «Ліси України» Болоховцю Юрію Віталійовичу у 2022, 2023, 2024 роках.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних ociб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач є державною установою, у зв'язку з чим в розумінні Закону, відповідач є розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів, а також інформації, що становить суспільний інтерес.
Використання бюджетних коштів на виплату заробітної плати працівникам відповідача відноситься до публічної інформації, а відповідач є розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів, тому зобов'язане надавати відповідь на інформаційний запит, в тому числі (в розрізі помісячних сум та складових заробітної плати) за 2023 та 2024 роки.
Аналогічний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №815/1216/16.
Частиною 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України «Про доступ до публічної інформації» визначено види інформації з обмеженим доступом та підстави, за якими розпорядник інформації може обмежити доступ до інформації.
Інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація (частина перша статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Зокрема, частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у разі, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону (пункт 2 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
З огляду на вказане вище відмова у наданні інформації є обґрунтованою, у разі якщо розпорядник у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. В іншому випадку, така відмова надати запитувану інформацію є необґрунтованою та такою, що суперечить Закону.
При цьому, відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, зокрема, таких як використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача).
Частина перша статті 10 Закону України «Про захист персональних даних» встановлює, що використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними даними, що здійснюється за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до закону.
Аналогічні положення передбачено і частиною першою статті 16 Закону України «Про захист персональних даних», згідно з якою порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які знаходяться у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Аналіз вказаних вище положень свідчить, що обробка персональних даних може здійснюватися відповідно до закону або за згодою особи.
З метою забезпечення балансу між інтересом особи у обмеженні доступу до інформації про себе та правом суспільства знати суспільно-необхідну інформацію, низкою законів передбачено випадки, коли поширення персональних даних особи може здійснюватися без згоди особи.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Таке положення кореспондується з другим абзацом частини третьої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних», згідно якого не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Таким чином, доступ до інформації щодо володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, про використання, розпорядження бюджетними коштами, джерала виплаченої оплати праці, та прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які отримали ці кошти або майно не може бути обмежено відповідно до закону. Обмеження доступу до такої інформації можливе лише в інтересах національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину з дотриманням частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
З огляду на викладене вище вбачається, що обробка персональних даних таких осіб, зокрема, їх поширення здійснюється відповідно до закону і, відповідно, не вимагає на це згоди суб'єкта персональних даних.
Таким чином, інформація про джерерало, помісячний розмір виплаченої у 2023 та 2024 роках заробітної плати Генеральному директору ДП «Ліси України» ОСОБА_3 за рахунок бюджетних коштів, є відкритою, а доступ до неї може бути обмежено лише в інтересах національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину з дотриманням пунктів 2 та 3 частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Крім цього, наявність в документі інформації з обмеженим доступом не є підставою для відмови у його наданні або його оприлюдненні.
Так, частиною 7 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачається, що обмеженню підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
У такому випадку копія документа повинна надаватись у звичайному порядку, при цьому інформація, доступ до якої обмежено (наприклад, реєстраційний номер облікової картки платника податків), вилучається будь-яким способом на вибір розпорядника інформації.
При цьому, у відповіді на запит відповідачем не було наведено жодного обґрунтування обмеження доступу до інформації в інтересах національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину з дотриманням пунктів 2 та 3 частини другої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
З огляду на викладене вище вбачається, що відмова в наданні інформації, зокрема про джерела та помісяні суми виплаченої оплати праці, винагороди, додаткового блага Генеральному директору ДП «Ліси України» ОСОБА_3 у 2023, 2024 роках є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації».
За наведених обставин, враховуючи, що відповідач володів інформацією про яку запитував позивач та мав змогу її надати, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності Державного спеціалізованого господарського підприємтва «Ліси України» щодо не надання позивачу інформації про джерела та помісяні суми виплаченої оплати праці, винагороди, додаткового блага Генеральному директору ДП «Ліси України» Болоховцю Юрію Віталійовичу у 2023, 2024 роках.
Отже, для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов'язати Державне спеціалізоване господарське підприємтво «Ліси України» надати ОСОБА_1 інформацію про джерела та помісяні суми виплаченої оплати праці, винагороди, додаткового блага Генеральному директору ДП «Ліси України» Болоховцю Юрію Віталійовичу у 2023, 2024 роках.
В розумінні положень ч. 1, 2 ст. 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2)відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у спосіб визначений судом.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ,01001, ЄДРПОУ: 44768034), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Громадська організація "Проти придурків та ідіотів" (вул. Святкова, буд.48, м.Коростишів, Житомирський район, Житомирська область, 12504, ЄДРПОУ: 41029047), про визнання відповідь протиправною, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати такою, що не відповідає вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації" відмову Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 05.03.2025 за №229 щодо джерела та помісячних сум виплаченої оплати праці, винагороди, додаткового блага Генеральному директору Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ОСОБА_3 у 2023 році та, у 2024 році.
Зобов'язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» надати ОСОБА_1 інформацію, на запит від 05.03.2025 за №229, про джерела та помісячні суми виплаченої оплати праці, винагороди, додаткового блага Генеральному директору Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ОСОБА_3 у 2023 році та, у 2024 році.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
01.09.25