02 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/10997/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати їй грошової компенсації у вигляді сум податку на доходи фізичних осіб утриманих з перерахованого грошового забезпечення за період проходження служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити їй грошову компенсацію у розмірі сум податку на доходи фізичних осіб утриманого з перерахованого грошового забезпечення за період проходження служби у розмірі 20163,33 грн безпідставно невиплачених коштів на виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення постанови Кабінету Міністрів України №44 "Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу" відповідачем не виплачено компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що відраховано з суми перерахованого та виплаченого грошового забезпечення, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач надав до суду відзив, з позовними вимогами не погоджується, просив відмовити в задоволені позовних вимог.
23.05.2025, 29.05.2025 та 13.06.2025 головуюча суддя перебувала на періодичному навчанні, з 07.07.2025 по 25.07.2025, 05.08.2025 по 25.08.2025 перебувала у відпустці.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що позивач проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №240/14437/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задоволено. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 27.03.2021 грошового забезпечення та належних у вказаних період виплат без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-IX станом на 01.01.2020 та без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року №1082-IX станом на 01.01.2021. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 27.03.2021 перерахунок грошового забезпечення (основних та додаткових його складових), грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 50% грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вищезазначеного рішення суду відповідач 13.06.2024 нарахував та виплатив позивачу грошове забезпечення у розмірі 90133,84 грн.
Сума перерахованого до сплати грошового забезпечення становило 112029,61 грн, з якої відповідачем фактично сплачено позивачу 90133,84 грн, утримано та перераховано до бюджету 1680,44 грн військового збору, утримано та перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб 20165,33 грн.
Позивач вважає, що відповідач протиправно недоплатив грошового забезпечення на виконання судового рішення та утримав із нарахованого грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб та не здійснив виплату позивачу рівноцінної компенсації такого податку, тому звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
За статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч.1-2 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44), який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2-3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, аналізуючи наведені положення, можна дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Пунктом 168.5. статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.
Під час судового розгляду даної справи, встановлено, що позивачу на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 240/14437/23 відповідачем здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача в період з 29.01.2020 по 27.03.2021, яке згідно з довідкою, наданою військовою частиною НОМЕР_1 становило 112029,61 грн, з якої відповідачем фактично сплачено позивачу 90133,84 грн, утримано та перераховано до бюджету 1680,44 грн військового збору, утримано та перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб 20165,33 грн.
Отже, під час виплати військовою частиною утримано із нарахованого позивачу грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб та безпідставно не здійснено виплату рівноцінної компенсації такого податку, передбаченої положеннями Порядку №44.
Як підсумок, суд вважає, що при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань та виплаті позивачу грошового забезпечення, грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена йому одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Подібна правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі №814/142/17.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо протиправності бездіяльності відповідача по невиплаті грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення позивача та наявності підстав для зобов'язання нарахувати та виплатити недоотриману суму грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при проведенні доплати грошового забезпечення.
Однак суд зазначає, що питання нарахування конкретних сум позивачу є дискреційними повноваженнями відповідача, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб утриманого із грошового забезпечення нарахованого за період з 29.01.2020 по 27.03.2021 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №240/14437/23.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб утриманого із грошового забезпечення (в тому числі щомісячного та усіх одноразових додаткових видів грошового забезпечення) нарахованого за період з 29.01.2020 по 27.03.2021 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №240/14437/23.
В іншій частині позову відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
02.09.25