Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 вересня 2025 року Справа№200/2548/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Миколаївській області про визнання протиправним і скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить: - визнати протиправним і скасувати рішення від 05.03.2025 № 050650005431 про відмову у призначенні пенсії за віком; - зобов'язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 25.02.2025, зарахувавши до її загального страхового стажу періоди роботи з 25.03.1983 по 23.05.1999.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на безпідставну відмову в призначенні пенсії, у зв'язку з не зарахуванням спірного періоду до пільгового стажу.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що до страхового стажу позивачки не було зараховано період роботи в колгоспі ім. Леніна протягом з 25.03.1983 по 23.05.1999 (до дати реорганізації в КСП ім. Леніна), згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.05.1984, оскільки відсутні дані щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів). Цей період частково зараховано періодами догляду за дітьми, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 , до досягнення ними 3-річного віку. Страховий стаж позивачки становить 18 років 06 місяців 25 днів. Тому позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком за заявою від 25.02.2025 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу .
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року суддею прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. витребувано докази.
Ухвалою суду від 14.05.2025 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою суду від 02.09.2025 розгляд справи продовжено.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 , виданого 24.03.1998.
Рішенням ГУ ПФУ від 05.03.2025 № 050650005431 позивачці відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 21 рік. У цьому рішенні зазначено, що страховий стаж позивачки становить 18 років 06 місяців 25 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі ім. Леніна протягом з 25.03.1983 по 23.05.1999 (до дати реорганізації в КСП ім. Леніна), згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.05.1984, оскільки відсутні дані щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів). Указаний період частково зараховано періодами догляду за дітьми, 04.02.1982; 08.01.1985; 17.05.1989 року народження, до досягнення ними 3-річного віку.
Відповідачем до суду надана копія виданої ОСОБА_1 трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , яка заповнена 10.05.1984. На другій сторінці цієї трудової книжки наявні запис № 1 про прийняття позивачки в члени колгоспу з 25.03.1983 КСП ім. Леніна і запис № 2 про вихід з членів колгоспу 19.12.2001. Крім того, на сторінках 20 - 21 трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 наявні записи №№ 15 - 18 про трудову участь позивачки за 1998 - 2001 роки. За 1998 рік не виконано мінімальної трудової участі в господарстві (підстава - не працювала), за 1999 рік наявні відомості про виконання мінімальної трудової участі в господарстві - 14, прийнятий колгоспом мінімум 220.
Інших сторінок про трудову участь позивачки (із записами №№ 1 - 14) указана копія трудової книжки не містить.
Відповідно до Форми РС-право щодо позивачки страховий стаж усього становить 18 років 6 місяців 25 днів. До страхового стажу зараховані періоди з 04.02.1982 до 07.01.1988 включно (догляд за дитиною) та з 17.05.1989 до 16.05.1992 включно (догляд за дитиною), інша частина спірного періоду не зарахована до трудового стажу. Суд також звертає увагу на те, що частина страхового періоду з 24.05.1999 зарахована до трудового стажу.
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності не зарахуванням спірного періоду роботи до загального страхового стажу під час вирішення питання про призначення пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) установлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Відповідно до ч. 1 і ч 2 ст. 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Верховний Суд у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 120/2366/21-а зазначив, що Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).
Згідно із пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних положень).
Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Верховний суд у вказаній постанові виснував, що зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що не зарахував спірний період, оскільки відсутні дані щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання
Водночас, позивача додала до позовної заяви копію трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 без сторінок про її трудову участь.
З урахуванням того, що в наданій відповідачем копії трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 (сторінки 21 - 22) за 1988 рік підставою невиконання трудового мінімуму зазначено «не працювала», у суду відсутні підстави вважати, що ця трудова книжка за спірний період має певні недоліки, які не впливають на необхідність зарахування цього періоду до страхового стажу.
Водночас ухвалою суду від 14.05.2025 позивачці запропоновано надати копію всієї трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , зокрема сторінок з 1 до 21.
Проте, разом із заявою від 22.08.2025 була надана трудова книжка колгоспника НОМЕР_1 без сторінок про трудову участь у господарстві.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачка не надала жодних доказів про свою трудову участь у господарстві за спірний період.
Тому у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати цей період до страхового стажу.
Наведене відповідає практиці Верховного Суду, яка викладена в постанові від 12 червня 2024 року у справі № 120/2366/21-а.
Відтак оскаржуване рішення є правомірним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалою суду від відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову: немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору встановлюється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2025 року установлено в розмірі 3028 гривень, про що зазначено в ст. 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява подана через систему «Електронний суд», тому позивачка мала сплатити 968,96 грн судового збору.
Ураховуючи те, що позивачці було відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви, а в задоволенні позову відмовлено, судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню на користь Державного бюджету України з позивачки.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; 87123, Україна, Донецька область, с. Старомарівка) до Головного управління Пенсійного фонду України Миколаївській області (ідентифікаційний код: 13844159; 54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1) про визнання протиправним і скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повінстю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок.
Повне рішення суду складено 2 вересня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков