Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 серпня 2025 року Справа №200/3980/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивача з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) позивачу за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по дату фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2025 року визначено, що за наданими суду матеріалами позивачем не пропущений строк звернення до суду із даним позовом; відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
19 червня 2025 року до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому міститься клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Клопотання обґрунтовано наступним.
Позивач проходив військову службу у військової частині НОМЕР_1 у період з 3 липня 2017 року по 24 березня 2025 року, кожного місяця отримуючи грошове забезпечення. Отже, мав реальну можливість дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Позивач не надано жодних доказів (заяв, запитів), що ним вчинялись будь-які активні дії з метою отримання інформації про складові його грошового забезпечення. Посилання позивача на те, що він дізнався про порушення нарахування йому грошового забезпечення за період з 2020-2023 роки з довідки відповідача від 25 квітня 2025 року є необґрунтованим, оскільки про розмір виплаченого йому грошового забезпечення він був обізнаний щомісячно і не був позбавлений права під час проходження служби на звернення до відповідача про надання йому роз'яснень щодо складових виплаченого йому грошового забезпечення. Із даними вимогами позивач звернувся до суду у травні 2025 року, тобто більш ніж через два роки після того, як повинен був дізнатися про порушення свого права. Доказів на підтвердження існування об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду раніше, тобто дійсно поважних обставин, що перешкоджали звернутися до суду в межах встановленого строку, позивачем не наведено.
Розглядаючи клопотання відповідача про залишення позовної заяви позивача без розгляду, суд виходить з наступного.
Як зазначено в ухвалі суду від 9 червня 2025 року про відкриття провадження у справі, згідно зі ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом а б о іншими законами. Враховуючи, що приписи КАС України не містять норм, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати/грошового забезпечення у разі порушення працедавцем законодавства про оплату праці, строк для звернення до суду із даним позовом регулюється ст. 233 Кодексу законів України про працю (далі - КЗпП України).
Відповідно до ч. 2 зазначеної статті в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, право позивача на звернення до адміністративного суду з приводу нарахування та виплати всіх складових заробітної плати/грошового забезпечення за періоди до 19 липня 2022 року не було обмежено будь-яким строком.
Згідно зі ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Таким чином, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати/грошового забезпечення, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
У постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, зазначив, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії ст. 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії ст. 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положеннями ст. 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми ст. 233 КЗпП України у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин». З урахуванням п. 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними ст. 233 КЗпП України, почався 1 липня 2023 року.
Також у наведеній постанові Верховний Суд зазначив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач н а б у в достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (що в межах спірних у справі № 460/21394/23 правовідносин відбулося шляхом вручення позивачу грошового атестату (тобто, письмового документа, у якому д е т а л ь н о зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Беручи до уваги відсутність в наданих позивачем суду разом із позовом матеріалах доказів на підтвердження того, що відомості про складові грошового забезпечення останнім були отримані раніше, ніж 13 квітня 2025 року, судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі було зроблено висновок про не порушення позивачем строку звернення до суду із даним позовом (в т.ч. і в частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за період після 19 липня 2022 року).
У постанові від 18 квітня 2025 року у справі № 260/1955/24 Верховний Суд зазначив, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 20 липня 2022 року [щодо розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб при обрахунку грошового забезпечення] слід з'ясувати наявність/відсутність у в і д п о в і д а ч а документального підтвердження ознайомлення позивача до дати звернення позивача до суду із позовом з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то: докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
Доказів на підтвердження о т р и м а н н я позивачем відомостей про детальні складові грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року раніше, ніж у квітні 2025 року, - відповідачем суду не надано.
Отже, суд висновує про відсутність підстав для залишення позовної заяви позивача без розгляду (з підстав пропуску строку звернення до суду із цим позовом).
Як наслідок, клопотання відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 122, 240, 242, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає; заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
3. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Н.П. Волгіна