Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 серпня 2025 року Справа№200/3328/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 через свого представника, Дзундзи Юрія Романовича, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 5 березня 2022 року по 26 серпня 2023 року, в тому числі одноразових видів грошового забезпечення: грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, - без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (на 1 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, на 1 січня 2023 року у розмірі 2 684,00 грн);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 5 березня 2022 року по 26 серпня 2023 року, в тому числі одноразових видів грошового забезпечення: грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, - з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 1 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, на 1 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум (а.с. 1-5).
Ухвалою суду від 12 травня 2025 року визначено, що позивачем не пропущений строк звернення до суду із даним позовом; адміністративний позов прийнято до провадження та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву та докази на підтвердження зазначеного у відзиві; зобов'язано відповідача надати суду додаткові докази по справі (а.с. 16-18).
15 травня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов (а.с. 22-27).
Ухвалою суду від 29 серпня 2025 року відмовлено відповідачу у залишенні позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26 серпня 2023 року № 238 позивача було виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення військової частини.
29 квітня 2025 року від військової частини НОМЕР_1 було отримано відомості про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення.
Виходячи з отриманих відомостей, позивачу стало відомо, що відповідач в період з 5 березня 2022 року по 26 серпня 2023 року здійснював нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення у заниженому розмірі, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням та інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з місячного грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2022, 2023 років) - замість цього відповідач застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року (у розмірі 1762,00 грн), а також сталу величину в розмірі 1762,00 грн, що по суті є тим самим прожитковим мінімумом для працездатних осіб, встановленим законом на 1 січня 2018 року.
Посилається на рішення Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у зразковій адміністративній справі № 160/8324/19.
Позивач вважає протиправним не здійснення відповідачем нарахування йому грошового забезпечення за спірні періоди із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а тому просить позов задовольнити (а.с. 1-6).
У відзиві на позов Військова частина НОМЕР_1 заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи заперечення наступним.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Постанова № 704), якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (набрала чинності з 1 березня 2018 року).
Пунктом 4 зазначеної постанови (в первісній редакції) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Водночас, пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, який набрав чинності 1 січня 2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року (Постанова № 103), до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких п. 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14". Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни у п. 4 Постанови № 704.
Оскільки п. 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ не втратив чинності, а Постанова № 704 є підзаконним актом, не вбачається правових підстав для обчислення розміру грошового забезпечення із складовими окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року.
Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі (а.с. 22-27).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_3 від 21 грудня 2011 року, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 1, 8).
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (а.с. 29-30).
Як встановлено судом, наказом командира в/ч НОМЕР_1 , полковника ОСОБА_2 , від 5 березня 2022 року № 64 (по стройовій частині), відповідно до Указу Президента України від 22 лютого 2022 року «Про призов резервістів на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період», старшого сержанта ОСОБА_1 (резервіста), номера обслуги 7 мінометного розрахунку 2 мінометного взводу 3 мінометної батареї НОМЕР_5 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 ; який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВОС-143533А, наказано вважати таким, що 5 березня 2022 року прибув для проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 та зарахувати на продовольче забезпечення з 6 березня 2022 року (а.с. 9).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 , полковника ОСОБА_2 , від 26 серпня 2023 року № 238 (по стройовій частині), старшого сержанта ОСОБА_1 , колишнього номера обслуги 7 мінометного розрахунку 2 мінометного взводу 3 мінометної батареї НОМЕР_5 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 17 серпня 2023 року № 171-РС на посаду водія механіка аеродромно-експлуатаційного відділення аеродромно-технічного взводу в/ч НОМЕР_6 , ВОС-790037А/256, наказано: з 26 серпня 2023 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення - з 27 серпня 2023 року; вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби; […] виплатити надбавку в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 1 по 26 серпня 2023 року; щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана; щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана; грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік отримав; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260, не отримав (а.с. 10).
За поясненням відповідача, при розрахунку грошового забезпечення позивача протягом спірного періоду застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 1 січня 2018 року (а.с. 22-27).
Зазначене підтверджується наявними у справі копіями карток особового рахунку працівника за 2022 рік та за 2023 рік щодо ОСОБА_1 , таб.номер НОМЕР_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , складених в/ч НОМЕР_1 (а.с. 11-12).
Будучи не згодним із тим, що при нарахуванні йому грошового забезпечення за період з 5 березня 2022 року по 26 серпня 2023 року відповідачем не враховувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2022 року та на 1 січня 2023 року, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.ст. 1 - 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військово-службовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослуж-бовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 1 березня 2018 року (далі - Постанова № 704), затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Відповідно до п. 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно із п. 4 Постанови № 704 (в первісній редакції) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, до Постанови № 704 внесено зміни, зокрема пункт 4 Постанови № 704 викладено в наступній редакції:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
При цьому зміст приміток до додатків 1 та 14 Постанови № 704 змін не зазнав.
Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Відтак, зміни до п. 4 Постанови № 704, внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню.
Таким чином, відповідно до п. 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін пунктом 6 Постанови № 103, та вимог п. 1 Приміток до додатку 1 та Примітки до додатку 14 до Постанови № 704, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 5 червня 2024 року у справі № 420/18318/23, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24 та інших, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до п. 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція п. 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року».
У постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21 Верховний Суд, зокрема, сформулював наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 1 січня 2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п. 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через збільшення на відповідний рік);
(3) встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір м і н і м а л ь н о ї з а р о б і т н о ї п л а т и не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-IX установлено з 1 січня 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року № 2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн.
Саме наведені розміри прожиткового мінімуму на відповідний рік (2022 та 2023) мали бути застосовані відповідачем при розрахунку розміру грошового забезпечення позивача у період з 5 березня 2022 року по 19 травня 2023 року (включно).
Щодо періоду нарахування грошового забезпечення з 20 травня 2023 року по 26 серпня 2023 року суд зазначає настпуне.
20 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 (далі - Постанова № 481) «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», пунктом 2 якої внесені зміни до п. 4 Постанови № 704, якими викладено абзац 1 цього пункту в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 20 травня 2023 року рішенням Уряду встановлена нова розрахункова величина для розрахунку грошового забезпечення (розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями) військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, - фіксована величина у розмірі "1762 грн" (замість показника «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)»).
Суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, а також визнано протиправним та нечинним п. 2постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481стосовно внесення змін до п. 4постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Тобто, з 18 червня 2025 року відновилася попередня редакція п. 4 Постанови № 704, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
У постанові від 30 червня 2025 року у справі № 280/8605/24 Верховний Суд зазначив: «Окремо варто зауважити, що посилання в касаційній скарзі на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24 є необґрунтованим, адже, згідно з частиною другою статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відтак, визнання у судовому порядку пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними.».
Таким чином, з 20 травня 2023 року по 26 серпня 2023 року правові підстави для розрахунку грошового забезпечення військовослужбовців із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, були відсутні.
Враховуючи наведене, суд висновує, що у період з 5 березня 2022 року по 19 травня 2023 року відповідач при обрахунку грошового забезпечення позивача мав враховувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2022 року (2481,00 грн) та на 1 січня 2023 року (2684,00 грн), а у період з 20 травня 2023 року до 26 серпня 2023 року - мав враховувати розрахункову величину у сталому розмірі - у розмірі 1762,00 грн.
Як наслідок, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 5 березня 2022 року по 19 травня 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року та позовні вимоги про зобов'язання в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 5 березня 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2022 року та 2023 року) на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум - підлягають задоволенню, а аналогічні позовні вимоги стосовно періоду з 20 травня 2023 року по 26 серпня 2023 року - задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог позивача в частині визначення конкретних видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік) та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 1 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн, на 1 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн), суд виходить з такого.
Як вже зазначалось судом, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п. 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, в редакції, чинній протягом спірних правовідносин (далі - Порядок № 260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту).
Згідно із п. 1 розділу XXIII Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Отже, термін «грошове забезпечення» за нормативним визначенням включає в себе і складові, які позивачем зазначені у прохальній частині позову (грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, які належать до одноразових додаткових видів грошового забезпечення), а тому суд не вбачає підстав для їх перелічування.
Щодо зазначення у рішенні конкретного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (2481,00 грн та 2684,00 грн), суд зазначає, що вказаний розмір визначений відповідними законами (Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-IX та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року № 2710-IX) та не потребує додаткового уточнення.
Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Таким чином, адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору.
Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем інших судових витрат.
Враховуючи наведене, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 5 березня 2022 року по 19 травня 2023 року із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет України на 2022 рік, 2023 рік - станом на 1 січня відповідного року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення), нарахованого та сплаченого останньому за період з 5 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести виплату перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення), нарахованого та сплаченого останньому за період з 1 січня 2023 року по 19 травня 2023 року (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести виплату перерахованого грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна