Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 вересня 2025 року Справа№200/2899/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення № 46050021850 від 20.08.2024;
зобов'язати зарахувати стаж роботи, зазначений в трудовій книжці від 07.07.1982 серії НОМЕР_1 ;
зобов'язати зарахувати стаж роботи з 30.08.1984 по 01.09.1985 як пільговий за Списком № 2, а стаж роботи з 02.09.1985 по 21.07.1986 як пільговий за Списком № 1;
відшкодувати витрати на правову допомогу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що звернулась до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, проте отримала відмову в зв'язку з відсутністю необхідного стажу. Відповідачем не враховано до страхового та пільгового стажу певні періоди роботи які підтверджені записами трудової книжки та відповідними довідками. Позивач зазначає про протиправність прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії на підставі чого просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 28 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 19 травня 2025 року поновлено строк звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадження по справі без виклику сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у відзиві на позовну заяву повідомило, що рішення про відмову у призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного стажу є обґрунтованим та прийнято відповідно до вимог чинного законодавства. До страхового та пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з жаними трудової книжки від 07.07.1982 НОМЕР_2 , оскільки зміна прізвища на титульній сторінці не завірена у встановленому порядку, а також довідка на підтвердження пільгового стажу видана на прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним позивача, а свідоцтво про шлюб заявниця не надала.
Ухвалою суду від 20 серпня 2025 року у позивача витребувані докази: копія свідоцтва про шлюб із зміною прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 або інші документи, що підтверджують зміну прізвища.
На виконання ухвали суду про витребування доказів позивачем надана заява про втрату свідоцтва про реєстрацію шлюбу. Позивач посилається на те, що записи у трудовій книжці збігаються з відомостями реєстру соціального страхування за прізвищем ОСОБА_3 .
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад судочинства відноситься, зокрема, розумний строк розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до наведених норм, враховуючи здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України та період відпустки судді, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), є громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_4 .
Позивач 12.08.2024 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою № 541 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву з доданими документами щодо призначення пенсії за віком розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення № 46050021850 від 20.08.2024 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи 31 рік, передбаченого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскарженим рішенням встановлено:
вік позивача 60 років.
Страховий стаж становить 06 років 08 місяців.
За доданими документами до заяви позивача не зараховано:
періоди роботи згідно з трудової книжки від 07.07.1982 НОМЕР_2 , оскільки зміна прізвища на титульній сторінці не завірена у встановленому порядку;
періоди роботи згідно з довідкою від 27.05.2024 № 55-892, виданою ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг» за період роботи 30.08.1984 по 21.07.1986, оскільки прізвище зазначено ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним, а свідоцтво про шлюб заявниця не надала.
Періоди роботи з 01.02.1999 зараховано згідно з даними, наявними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судом досліджена копія трудової книжки серії НОМЕР_2 від 07.07.1982, виписана на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У наданій трудовій книжці міститься записи про роботу на Комбінаті «Криворіжсталь» ім. В.І. Леніна з 29.08.1984 по 26.07.1986 в цеху блумінгу сортувальником-здавачем металу та машиністом крану (записи №№ 4-6).
Водночас, титульний аркуш трудової книжки містить виправлення прізвища власника на ОСОБА_3 . Рукописний запис про зміну прізвища на ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 30.04.1987 не містить зазначення прізвища та посади особи, яка зробила такий запис. Надана до суду трудова книжка не містить назви підприємства, яке вчинило запис про зміну прізвища власника. Запис не засвідчений печаткою.
На підтвердження пільгової роботи позивачем надана довідка від 27.05.2024 № 55-892, видана ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг», про роботу ОСОБА_4 в період з 30.08.1984 по 01.09.1985 за списком № 2, а з 02.09.1985 по 21.07.1986 як пільговий за Списком № 1.
Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV, набув чинності 01.01.2004) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 вказаного Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до приписів частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1, частини 1, статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Днем зверненням за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Відповідно до абзацу першого та другого частини першої статті 26 Закону № 1058-IV - особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року- не менше 31 років.
При обчисленні страхового стажу позивача, до складу якого входять періоди роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-ІV, а саме положеннями Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Відповідно до статті 62 Закон № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.7, 1.8 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Розділом 2 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Враховуючи наведене, суд констатує, що трудова книжка є основним документом для підтвердження трудової діяльності, уточнююча довідка може бути основним доказом підтвердження стажу коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці.
Відповідно до “Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях», затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162) та підпункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно пункту 2.11 розділу 2 Інструкції 162, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або зміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.12 розділу 2 Інструкції 162, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).
Отже, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Відповідно, недотримання правил ведення трудової книжки не може бути підставою для не зарахування періодів роботи, відображених у записах трудової книжки, до страхового стажу особи.
Вирішуючи справу, суд враховує, що відомості про укладення шлюбу, зазначені у трудовій книжці позивача відповідають відомостям, вказаним у паспорті позивача серії НОМЕР_4 у формі паспортної книжки, виданому 20.02.2007.
Також у наданій трудовій книжці співпадають відомості про дату народження позивача та трудовий стаж з 01.02.1999 згідно з даними, наявними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тому суд дійшов висновку, що трудова книжка серії НОМЕР_2 від 07.07.1982 містить достатні дані для висновку про її належність саме ОСОБА_1 з урахуванням зміни прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 та посиланням на свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 від 30.04.1987.
За вказаних обставин відповідач повинен врахувати відповідні записи про роботу для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
З цих же підстав підлягає прийняття до розгляду довідка від 27.05.2024 № 55-892, видана ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг», на підтвердження пільгового періоду роботи ОСОБА_1 з 30.08.1984 по 21.07.1986, як така, що підтверджена також записом в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 07.07.1982.
Наведені висновки обумовлюють скасування оскарженого рішення.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 46050021850 від 20.08.2024 та зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду про зарахування стажу роботи, зазначеного в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 07.07.1982 та наданої довідки від 27.05.2024 № 55-892, виданої ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг».
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що позивачем до складу судових витрат заявлено відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До матеріалів справи не додано будь-яких документів, що підтверджують звернення позивача за правовою допомогою, що виключає можливість відшкодування зазначених витрат.
За приписами статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому сплачений позивачем судовий збір в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) № 46050021850 від 20.08.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії з урахуванням висновків суду про зарахування стажу роботи, зазначеного в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 07.07.1982 та наданої довідки ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг» від 27.05.2024 № 55-892, а саме з 30.08.1984 по 01.09.1985 як пільговий за Списком № 2, стаж роботи з 02.09.1985 по 21.07.1986 як пільговий за Списком № 1
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов