Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 вересня 2025 року Справа №200/6071/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. У вказаній заяві позивач просить суд:
визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 суми заборгованості по пенсії за період з 01.10.2022 по 31.05.2025 в розмірі 654 364, 64 грн. протиправною.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що на виконання рішення суду по справі № 200/6071/24 йому нарахована, проте не виплачена заборгованість з пенсійних виплат, що і зумовило звернення його до суду.
У вказаній заяві позивач також просить суд відстрочити сплату судового збору та поновити строк звернення до суду із заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Щодо відстрочення сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Статтею 8 Закону України “Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. При цьому, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Суд зазначає, що позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, відповідь на запит в електронному вигляді, відповідно до яких у період з липня 2024 року по липень 2025 року у позивача був відсутній дохід. Крім того, даний спір стосується порушення соціальних прав позивача, а тому суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із заявою, суд зазначає наступне.
Так, заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Суд зазначає, що про порушення свої прав ОСОБА_1 дізнався у липні 2025 року, отримавши лист від пенсійного органу.
Суд звертає увагу, що десятиденний строк звернення особою-позивачем з відповідною заявою передбачає, що така особа має право подати заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності на стадії виконання судового рішення упродовж цього відтинку, щойно дізнається або не могла не дізнатися, що суб'єкт владних повноважень діє відносно неї протиправно (видає не ті рішення або не видає відповідних рішень, займає пасивну позицію щодо виконання рішення суду, вдається до інших подібних дій).
Для визнання моменту відліку строку подання заяви має значення також обставина чи були дії, бездіяльність, рішення відповідача протиправними і чи особа-позивач мала реальну можливість (повинна була) дізнатися про юридичну природу такої поведінки (рішення, дії, бездіяльності), тобто коли вона насправді стала суб'єктом відповідних правовідносин, зумовлених протиправною поведінкою відповідача на стадії виконання рішення.
Важливо, що не будь-яка інформація, що стосується виконання судового рішення, може бути свідченням неналежного (протиправного) виконання рішення суду, а лише та, зі змісту якої можна визначити її протиправність.
Отже, день (явище, фактор), з якого починається перебіг строку оскарження, не є статичним, він є мінливим, ситуативним, динамічним, залежить від конкретних умов виконання судового рішення, послідовності та ролі дій суб'єктів виконавчого провадження.
Видається правильним, що визначення цього дня має провадитися не стільки від якоїсь певної разової зовнішньої події, скільки від сукупності факторів, приміром таких, що залежать від ролі, характеру та ступеня участі як стягувача, так і боржника. Власне зі співвідношення змісту дій суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, з одного боку, і дієвого ставлення стягувача до таких дій, з другого, можна визначити правову природу цих дій, час, з якого вони виникли й упродовж якого вони тривають, а звідси визначити, чи знав про них позивач, і якщо реально знав (не міг не знати) і через якийсь проміжок часу звернувся за захистом від них, то тоді можна уяснити правову природу цього звернення й визначити, чи воно було вчасним або відбулося з пропуском строку.
Суд не повинен тлумачити положення частини четвертої статті 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, і має бути в одній системі координат із принципом обов'язковості судового рішення.
Суд зауважує, що у поданій позивачем заяві в порядку статті 383 КАС України оскаржується бездіяльність відповідача щодо невиконання судового рішення, яка носить триваючий характер.
За таких обставин, зважаючи на поведінку позивача, спрямовану на виконання судового рішення, а також враховуючи сформовану практику Верховного Суду, суд вважає за доцільне клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду задовольнити, визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду та поновити позивачу строк на звернення до суду з даною заявою.
По суті вказаної заяви суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Нормами частини третьої зазначеної статті передбачено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 200/6071/24, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії починаючи з 01.10.2022.
Судом встановлено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду відповідачем поновлено виплату пенсії з червня 2025 року. Також на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2024 у справі № 200/6071/24 утворилася заборгованість за період з 01.10.2022 по 31.05.2025 на загальну суму 654 364, 64 грн.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість з пенсійних виплат позивачу не виплачена.
На переконання суду, суб'єкт владних повноважень вчинив певні залежні від нього дії для виконання судового рішення, проте таке рішення не виконано у повному обсязі.
У рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП «Фея» та інші проти України" (якими встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) звернута увага на те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення; виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою, є головною стадією правосуддя. Це повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 6 цієї Конвенції, ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 14, 370 КАС України.
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року в частині виплати заборгованості з пенсійних виплат є невиконаним.
З цього приводу суд зазначає, що згідно зі статтями 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2 затверджено Порядок розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 розділу ІІ цього Порядку визначено, що кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. У структурі доходів бюджету Пенсійного фонду до складу коштів Державного бюджету України входять асигнування державного бюджету у плановому періоді, зокрема, на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Відповідно до п. 7 розділу ІІ Порядку за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюються видатки, фінансування яких згідно із законодавством забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - рішення суду), плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Згідно з пунктом 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 21 грудня 2022 року № 28-2) (далі Положення № 28-2), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до пункту 4 Положення № 28-2, Головне управління Пенсійного фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; (підпункт 2); організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства (підпункт 3); забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат (підпункт 4).
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 4 Положення № 280 Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат і соціальних послуг, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України (підпункт 4); організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо: забезпечення своєчасної та у повному обсязі виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 6).
Отже, з наведеного вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасну та у повному обсязі виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат. Своєчасне та у повному обсязі фінансування таких виплат здійснює Пенсійний Фонд України.
Водночас суд зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу за судовим рішення, не є власністю пенсійного органу та не знаходяться на його рахунках. Тому виконання судового рішення у повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року № 1165.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що в даному випадку відсутня протиправна бездіяльність пенсійного органу, а тому у задоволенні заяви позивача слід відмовити.
Поряд з цим, зі змісту заяви позивача вбачається, що ОСОБА_1 також просить суд змінити спосіб захисту порушеного права, а саме просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на його користь суму заборгованості по пенсії за період з 01.10.2022 по 31.05.2025 в розмірі 654 364, 64 грн.
Частиною 3 статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, процесуальний закон не надає суду розсуду щодо задоволення/відмови у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду відносно обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, невиконання суб'єктом владних повноважень такого рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Суд зазначає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду у цій справі стосується виплати заборгованості з пенсійних виплат та не виконується.
Нарахована на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року заборгованість становить 654 364, 64 грн та не є спірною.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав зміни способу виконання цього рішення в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити позивачу нарахування та виплату пенсії починаючи з 01.10.2022, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача заборгованості з пенсії за період з 01.10.2022 по 31.05.2025 у розмірі 654 364, 64 грн
Керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 295, 297, 382, 382-3, 383 КАС України, суд, -
Клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, - задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку, - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку та поновити позивачу строк для подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по справі.
У задоволенні заяви позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Заяву позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 18 листопада 2024 року у справі № 200/6071/24, - задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 200/6071/24, встановивши новий спосіб виконання судового рішення в частині виплати заборгованості з щомісячних страхових виплат:
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.10.2022 по 31.05.2025 у розмірі 654 364, 64 грн.
Повний текст ухвали складений та підписаний 01 вересня 2025 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справа була розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Голуб В.А.