Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 вересня 2025 року Справа№200/4890/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі-відповідач), в якому просить суд з урахуванням уточнених позовних вимог від 18 липня 2025 року:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.04.2025 № 932190104819 про відмову у перерахунку пенсії позивачу із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести з 01 січня 2025 року перерахунок та виплату пенсії позивачу із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії за наявності у позивача законних підстав, протиправною та такою, що суперечить приписам ч. 2 ст. 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», висновкам, викладеним Конституційним Судом України у п. 6 рішення від 17.07.2018 № 6-рп/2018; рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005; рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002; постанові Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 300/3435/21, що надає право позивачу вимагати збільшення пенсії на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років з урахуванням проведених платежів.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк 10 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
18 липня 2025 року до суду надійшла від позивача уточнена позовна заява.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Представник відповідача подав до суду відзив, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що ОСОБА_1 з 01.10.2017 отримує пенсію призначену згідно ст. 26 Закону № 1058 та обчислену згідно ч. 1 ст. 27 та ст.28 зазначено Закону.
Зазначив, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 49 років 11 місяців 22 дні. На підставі ч. 2 ст. 28 Закону № 1058 до пенсії призначено доплату за понаднормовий стаж за 29 років (за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років), тобто у розмірі 29% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Оскільки, Законом № 1058 не передбачено проведення перерахунку пенсії із збільшенням на 1% за кожен рік роботи понад стаж 15 років у відповідності до положень ч. 2 ст. 56 Закону № 796 без застосування двоскладової формули при обчисленні пенсії, а розрахунок пенсії за двоскладовою формулою є недоцільним, так як призводить до зменшення розміру пенсії, то пенсійним органом правомірно прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Таким чином, за висновком відповідача, пенсію ОСОБА_1 обчислено відповідно до чинного законодавства.
У відповіді на відзив позивачка наголошувала, що аргументи пенсійного органу є безпідставними та протиправними.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області з 01.10.2017, як отримувач пенсії за віком, пенсію призначено з 09.08.2000. З 01.10.2017 отримує пенсію призначену згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 та обчислену згідно ч. 1 ст. 27 та ст. 28 зазначено Закону.
17.04.2025 ОСОБА_1 звернулася з заявою № 868 про перерахунок пенсії, зокрема, з проханням провести перерахунок пенсії збільшивши пенсію на 1% за кожен рік роботи понад 15 років відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України від 28.02.1991 № 796-Х11 “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За результатами опрацювання заяви ОСОБА_1 пенсійним органом було винесено рішення від 24.04.2025 №932190104819 про відмову в проведенні перерахунку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України і, складається, в тому числі, з цього закону і Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).
Згідно із статтею 1 Закону № 796-ХІІ цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним, до категорій, 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 56 Закону № 796-ХІІ передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.
Так, згідно із п. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ в редакції, чинній на час призначення позивачки пенсії, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки 10 років і більше, жінки 7 років 6 місяців і більше не вище 85 процентів заробітку.
У зв'язку з набранням 11.10.2017 чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» частину 2 доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною першою статті 27 Закону № 1058-IV визначено формулу розрахунку розміру пенсії за віком, а частиною другою цієї статті передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, відповідно до цього Закону. При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
У той же час для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена у п. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ, як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.
Отже, особам, яким призначена пенсія з урахуванням Закону № 796-XII, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років для жінок і 20 років для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21 та є обов'язковою для застосування в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином, оскільки позивачка є особою, евакуйованою у 1986 році із зони відчуження, категорія 2 (посвідчення серії НОМЕР_2 від 09.11.1992), на неї розповсюджується дія статті 56 Закону № 796-XII, а тому перерахунок її пенсії повинен здійснюватися за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
З огляду на викладене суд вважає, що позивачка має право на перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, згідно із п. 2 ст. 56 Закону № 796-XII.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про неможливість застосування до позивачки п. 2 ст. 56 Закону № 796-XII у зв'язку з непризначенням їй пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV (двохскладова формула).
Так, пенсія позивачці призначена до внесення до закону змін, які передбачили дану умову (тобто до 11.10.2017), а попередня редакція вказаної статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без умови призначення пенсії на підставі ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-IV. Зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення відповідних змін.
Таким чином, оскільки у цьому випадку пенсія позивачці не призначається вперше, а підлягає перерахунку, на неї не може поширюватися вищевказана умова.
Зазначений висновок підтверджується застосованою вище постановою Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21, в якій судова палата констатувала, що оскільки пенсія за віком призначена позивачці до внесення змін до п. 2 ст. 56 Закону № 796-XII, то згідно з вимогами ст.58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивачку права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право він набув значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким було внесено зміни до п. 2 ст. 56 Закону № 796-XII.
Крім того, як видно з матеріалів справи, підставою для відмови позивачці у здійсненні перерахунку пенсії також слугував умовний розрахунок її пенсії, з якого відповідач зробив висновок про недоцільність проведення перерахунку, оскільки розмір пенсії підлягатиме зменшенню.
Втім, Закон № 796-XII не містить жодних норм щодо обмеження частини пенсії, обчисленої відповідно до його положень за період роботи особи на територіях радіоактивного забруднення максимальною величиною.
Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 09.04.2020 у справі №560/869/17 та від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21.
Незастосування двоскладової процедури автоматично усуває й обмеження, оскільки воно є невід'ємною частиною цієї процедури. При цьому, слід наголосити на тому, що пенсія позивачки повинна розраховуватись виключно за нормами відповідно до п.2 ст.56 Закону № 796-XII у редакції до 11.10.2017, яка не передбачає жодних обмежень, ідентичних тим, що вводяться двоскладовою процедурою.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Оскільки позивачка звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 17.04.2025, то порушене право позивача належним чином буде відновлене шляхом зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії зі збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 01.05.2025.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги наведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Зважаючи на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак судові витрати в порядку ст. 139 КАС України не підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.04.2025 № 932190104819 про відмову в перерахунку пенсії позивачу із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести з 01 травня 2025 року перерахунок та виплату пенсії позивачу із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова