02 вересня 2025 року Справа № 160/19708/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/19708/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ПРОЦЕДУРА
07.07.2025р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 046050024546 від 30 квітня 2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 18.01.2008 по 02.03.2008, з 03.03.2008 по 18.06.2012, з 01.04.2014 по 18.10.2024 згідно довідки № 370 від 17.10.2024 року;
та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області:
- зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 18.01.2008 по 02.03.2008, з 03.03.2008 по 18.06.2012, з 01.04.2014 по 18.10.2024;
- з 23 квітня 2025 року призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року на підставі заяви про призначення пенсії №574 від 23.04.2025.
Ухвалою суду від 08.07.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/19708/25, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 08.07.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- пенсійної справи позивача;
- звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №046050024546 від 30 квітня 2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії;
- відомості щодо зарахування/незарахування спірного періоду роботи позивача;
- листи/відмови Пенсійного органу у перерахунку пенсії та всі наявні докази щодо суті спору.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 02.09.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії Пенсійного органу порушують право позивача на достатній рівень пенсійного забезпечення.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Ухвалою суду від 08.07.2025 року відкрито провадження в цій адміністративній справі, та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ухвалою суду від 08.07.2025 року, відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву позивача по справі №160/19708/25.
Відповідачем отримано вказану вище ухвалу суду, що також підтверджується матеріалами справи.
Згідно із ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
ІV. ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, згідно положень ст. 262КАС України.
Ухвалою суду від 08.07.2025 року, третій особі було запропоновано надати пояснення по справі.
Станом на 02.09.2025 року від третьої особи письмові пояснення по справі не надали, хоча третя особа повідомлялася судом належним чином згідно з положень КАС України, що також підтверджується матеріалами справи.
V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії встановленого зразка, через портал Пенсійного фонду України.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області №046050024546 від 30 квітня 2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та повідомлено: «Відповідно до п.2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають жінки, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць. Вік заявниці - 52 роки 03 місяці 20 днів.
У рішенні вказано про те, що страховий стаж особи становить - 33 роки 09 місяців 29 днів.
Пільговий стаж за списком № 2 - 16 років 04 місяці 15 днів
Результати розгляду документів, доданих до заяви: до загального страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи з урахуванням наказів про проведення атестації робочих місць.
Враховуючи вищезазначене, вирішено: відмовити ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як такій, що не досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право на отримання пенсійної виплати з 04.01.2028 року.
Працює.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Позивач вважає протиправним рішення Відповідача № 046050024546 від 30 квітня 2025 року, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю пенсійного віку та яким відмовлено у зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 18.01.2008 по 02.03.2008, з 03.03.2008 по 18.06.2012, з 01.04.2014 по 18.10.2024 згідно довідки № 370 від 17.10.2024 року, тому звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до набрання чинності Закону № 213-VІІІ, право на пенсію за віком пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до набрання чинності Закону № 213-VІІІ, право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
У свою чергу Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року (далі Закон №2148-VIII), Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Зокрема, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають зазначеного вище стажу робіт з шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої робота.
Разом з цим Законом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
VІІ. ОЦІНКА СУДУ
Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Отже, з 23.01.2020 року правила призначення пенсій за Списком №1 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Відносно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який складає 50 років за пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Як слідує з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.04.2025 року, відмовляючи позивачці у призначенні пенсії, відповідач покликається, зокрема, на те, що позивач не досягла віку 55 років, що відповідно до вимог статті 114 Закону №1058-IV унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року, вказав, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За таких обставин та правового регулювання суд вважає, що відповідач не застосував більш сприятливий закон, який передбачає право позивача на обумовлену попередньою роботою пільгову пенсію, проте застосував закон, який позбавляє зазначеного права, отже діяв всупереч вимог верховенства права.
Враховуючи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України при вирішенні цієї типової справи вищевикладені висновки Верховного Суду, наведені у рішенні від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку за обставин, коли є діючими одночасно дві правових норми, які містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу, найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років, відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «б» частини першої статті13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача для обчислення пенсії подвійному розмірі, згідно у ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періодів роботи позивача з 18.01.2008 по 02.03.2008, з 03.03.2008 по 18.06.2012, з 01.04.2014 по 18.10.2024 р.р. згідно довідки № 370 від 17.10.2024 в КЗ «Криворізький психоневрологічний інтернат» ДОР» згідно довідки № 370 від 17.10.2024 року.
Згідно матеріалів справи, 23 квітня 2025 року позивач звернулася до відповідача через портал електронних послуг Пенсійного фонду України (з метою досудового врегулювання спору)із заявою, зареєстрованою за № ВЕБ-04001-Ф-С-25-073775, щодо призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.
У зазначеній заяві щодо призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, позивач просила, зокрема: «…Зарахувати у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком та для визначення права на пенсію за віком згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи ОСОБА_1 з 18.01.2008 по 02.03.2008, з 03.03.2008 по 18.06.2012, з 01.04.2014 по 18.10.2024 згідно довідки № 370 від 17.10.2024, виданої КЗ «Криворізький психоневрологічний інтернат» ДОР»…».
У відповіді третьої особи, головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 23358-15786/Ф-01/8-00400/25 від 21 травня 2025 року зазначено: «…Період трудової діяльності на роботах, передбачених статтею 60 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», по 31 грудня 2003 року включно зараховуються до страхового стажу в подвійному розмірі, а з 01 січня 2004 року в одинарному розмірі. Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 24 Закону № 1058 пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років…».
Слід вказати про те, що у спірному рішенні відповідач не вказує про відмову у зарахуванні у подвійному розмірі для обчислення пенсії періодів роботи позивача.
Однак, при вирішенні питання щодо призначення/відмови у призначенні пенсії передують дії відповідача щодо розрахунку стажу позивача на визначення права на пенсію та для обчислення пенсії за віком. Внаслідок таких дій відповідач формує дві виписки про періоди страхового стажу пенсіонера, а саме: для визначення права на пенсію та для обчислення пенсії (містяться у матеріалах пенсійної справи позивача, додані до позовної заяви). Отже будь-яке рішення приймається саме на підставі розрахунків стажу пенсіонера.
Виписка про періоди страхового стажу для визначення права на пенсію містить зазначення біля прізвища «стаж для розрахунку права» та наступні складові (графи у таблиці):-періоди (зараховано, звільнено);-трудова діяльність;- код ЄДРПОУ;- форма власності;- особливості території;- стаж на право (роки, міс., дні, кількість).
Виписка про періоди страхового стажу для обчислення пенсії містить зазначення біля прізвища «стаж для розрахунку» та наступні складові:-періоди (зараховано, звільнено);-особливості трудової діяльності;- особливості території;- страх.стаж в одинар. (роки, міс., дні);- кратність;- страх.стаж з урах.кратності (роки, міс., дні).
Тобто, суттєвою різницею цих виписок є те, що у першій виписці (для визначення права на пенсію) містяться відомості про стаж на право на пенсію, а у другій (для обчислення пенсії) містяться відомості про страж обчислений в одинарному розмірі та з урахуванням кратності.
Виписка про періоди страхового стажу для визначення права на пенсію (у цій виписці перед прізвищем позивача зазначено «стаж для розрахунку права ») містить відомості про те, що періоди роботи позивача з 18.01.2008 по 31.01.2012, з 19.06.2012 по 31.03.2014 та з 01.04.2014 по 18.10.2024 зараховані відповідачем до пільгового стажу за Списком №2.
Виписка про періоди страхового стажу для обчислення пенсії (у цій виписці перед прізвищем позивача зазначено «стаж для розрахунку ») також містить відомості про те, що періоди роботи позивача з 18.01.2008 по 31.01.2012, з 19.06.2012 по 31.03.2014 та з 01.04.2014 по 18.10.2024зараховані відповідачем до пільгового стажу за Списком №2, однак, у графі «кратність» навпроти зазначених періодів роботи стоїть цифра «1», що говорить про те, що періоди роботи з 18.01.2008 по 02.03.2008, з 03.03.2008 по 18.06.2012, з 01.04.2014 по 18.10.2024зараховані в одинарному розмірі для обчислення пенсії, оскільки навпроти зазначених періодів роботи стоїть цифра «1», замість цифри «2».
Таким чином, випискою про періоди страхового стажу для обчислення пенсії «стаж для розрахунку» підтверджується, що відповідачем при розрахунку стажу, що передує прийняттю рішення про призначення/відмову у призначенні пенсії, періоди роботи позивача з 18.01.2008 по 02.03.2008, з 03.03.2008 по 18.06.2012, з 01.04.2014 по 18.10.2024не зараховані у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для обчислення (розрахунку) пенсії.
Тобто, рішенням № 046050024546 від 30 квітня 2025 року, випискою про періоди страхового стажу для обчислення пенсії та відповіддю третьої особи № 23358-15786/ Ф-01/8-00400/25 від 21 травня 2025 року підтверджується порушене право позивача на зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно зі статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 18.01.2008 по 02.03.2008, з 03.03.2008 по 18.06.2012, з 01.04.2014 по 18.10.2024в КЗ «Криворізький психоневрологічний інтернат» ДОР» згідно довідки № 370 від 17.10.2024 року.
Так, відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Записами трудової книжки НОМЕР_2 підтверджується, що позивач працювала з 18.01.2008 по теперішній час - молодшою медичною сестрою банщицею, молодшою медичною сестрою санітаркою, молодшою медичною сестрою - санітарка-палатна в КЗ «Криворізький психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради».
Довідкою № 370 від 17.10.2024, виданою КЗ «Криворізький психоневрологічний інтернат» ДОР» підтверджується, що ОСОБА_1 , працювала повний робочий день в Криворізькому психоневрологічному будинку інтернаті, (перейменований у Комунальний заклад «Криворізький психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради» Рішенням Дніпропетровської обласної ради № 562-19/V від 10.06.2009 року): і за період з 18.01.2008 по 02.03.2008 з 03.03.2008 по 18.06.2012 з 01.04.2014 по 18.10.2024р.р.
Відповідно до ст.60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та ст. 1 ЗУ «Про психіатричну допомогу» на посаді молодша медична сестра банщиця, молодша медична сестра санітарка, молодша медична сестра (санітарка-палатна) зараховуєтьсядо стажу роботи у подвійному розмірі.
Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно до ст. 1 ЗУ «Про психіатричну допомогу»: психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги.
Згідно ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається закладами з надання психіатричної допомоги всіх форм власності, а також лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства. Психіатрична допомога особам віком до 18 років у закладах з надання психіатричної допомоги надається окремо від повнолітніх осіб. Медичні працівники, інші фахівці для допуску до роботи з особами, які страждають на психічні розлади, повинні пройти спеціальну підготовку та підтвердити свою кваліфікацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних працівників, інших фахівців, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюються відповідно до законодавства.
Частиною першою ст. 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» професійні права, обов'язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров'я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які . беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.
Переліком закладів охорони здоров'я, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385, визначено, що закладами охорони здоров'я є: 1. Лікувально-профілактичні заклади. 1.1. Лікарняні заклади1.1.1. Багатопрофільні:Заклад з надання психіатричної допомоги. 6. Установи/заклади системи соціального захисту населення. У Поясненні до Переліку закладів охорони здоров'я визначено, що: 20. Установи/заклади системи соціального захисту населення - структурні підрозділи установ/закладів соціального захисту та/або їх відокремлені структурні підрозділи, які надають медичну допомогу громадянам похилого віку або особам з інвалідністю. 22. Заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Таким чином з переліку закладів охорони здоров'я слідує, що такими закладами є заклади з надання психіатричної допомоги, у тому числі і установи/заклади системи соціального захисту населення.
КЗ «Криворізький психоневрологічний інтернат» ДОР» має подвійний статус, а саме є закладом системи соціального захисту населення, який надає хворим психіатричну допомогу, тобто є закладом охорони здоров'я системи соціального захисту населення з надання психіатричної допомоги.
Відповідно до Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 957, психоневрологічний інтернат є стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, що утворюється для тимчасового або постійного проживання/перебування осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря-психіатра не протипоказане перебування в інтернаті. Інтернат утворюється, реорганізується та ліквідується за рішенням місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У своїй діяльності інтернат керується Конституцією та законами України, Конвенцією про права осіб з інвалідністю, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Мінсоцполітики, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням (пункти 1-3 положення).
Відповідно до пунктів 5-7 положення основними завданнями інтернату є: 1) забезпечення прав та інтересів підопічних, створення належних умов для проживання/перебування, соціально-побутового обслуговування, денної зайнятості (заняття творчістю, дозвілля, навчання, добровільна праця тощо) та надання медичної допомоги підопічним; 2) надання соціальних послуг підопічним (стаціонарний догляд, соціальна реабілітація, представництво інтересів). Інтернат може надавати послуги з підтриманого проживання, паліативного/хоспісного та денного догляду, соціальної адаптації, кризового та екстреного втручання, консультування. Інтернат може надавати безоплатні та платні соціальні послуги (в межах наявних можливостей) відповідно до законодавства. Тарифи на платні соціальні послуги встановлюються інтернатом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2005 р. № 268 Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги (Офіційний вісник України, 2005 р., № 15, ст. 759) і затверджуються засновником; 3) проведення комплексу реабілітаційних заходів відповідно до індивідуального плану реабілітації, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Підопічним гарантується, зокрема, надання медичної допомоги, у тому числі екстреної, за наявності медичних показань, консультації, стаціонарне лікування на базі закладів охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Комунальний заклад «Криворізький психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 03188286) є юридичною особою, стаціонарним інтернатним закладом, предметом діяльності якого є соціальний захист, тимчасове або постійне проживання/перебування осіб зі стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря-психіатра не протипоказане перебування в Інтернаті.
Інтернат підзвітний та підконтрольний Дніпропетровській обласній раді та підпорядкований та підзвітний Департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації.
За інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Комунального закладу «Криворізький психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради» як юридичної особи (код ЄДРПОУ 03188286), основним видом діяльності інтернату, зокрема, є: - 87.20 надання послуг догляду із забезпеченням проживання для осіб з розумовими вадами та хворих на наркоманію.
Безпосереднє обслуговування осіб, які страждають на психічні розлади, участь у наданні психіатричної допомоги є важкими роботами з шкідливими і небезпечними умовами праці, що передбачені Списком №2, затвердженими постановами КМУ №36 від 16.01.2003, №461 від 24.06.2016 .
Згідно цих Списків № 2 правом на пенсію на пільгових умовах мають Працівники, які безпосередньо обслуговують хворих у будинках-інтернатах для психічно хворих, дитячих будинках-інтернатах для розумово відсталих дітей системи соціального забезпечення - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри/ молодші медичні брати, молодші медичні сестри/молодші медичні брати з догляду за хворими, сестри-господині/працівники з господарської діяльності закладу охорони здоров'я.
Протягом періоду роботи: з 18.01.2008 по 18.10.2024 (в тому числі у спірні періоди з 18.01.2008 по 02.03.2008, з 03.03.2008 по 18.06.2012, з 01.04.2014 по 18.10.2024 )позивач повний робочий день була зайнята по обслуговуванню психічно хворих, тобто діяльність позивача в зазначені періоди молодшою медичною сестрою банщицею, молодшою медичною сестрою санітаркою, молодшою медичною сестрою - санітарка-палатна в КЗ «Криворізький психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради» є психіатричною допомогою в розумінні статті 1 Закону № ЗУ «Про психіатричну допомогу».
Отже, фактично позивач має право на зарахування спірних періодів роботи з 18.01.2008 по 02.03.2008, з 03.03.2008 по 18.06.2012, з 01.04.2014 по 18.10.2024до страхового стажу у подвійному розмірі.
За змістом п. 2 розділу XV прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Прикінцевими положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Вимогами п.4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
При цьому редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Водночас, нормами ст.16 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугою років.
Однак відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, періоди роботи з 18.01.2008 по 02.03.2008, з 03.03.2008 по 18.06.2012, з 01.04.2014 по 18.10.2024 , під час розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 належали до зарахування до страхового стажу позивача у подвійному розмірі, в силу вимог статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, враховуючи наведене вище, слід дійти до висновку, що періоди роботи позивачки після 01.01.2004, а саме періоди з 18.01.2008 по 02.03.2008, з 03.03.2008 по 18.06.2012, з 01.04.2014 по 18.10.2024 згідно довідки №370від 17.10.2024при обчисленні пенсії за віком, безпідставно відповідачем не зараховано у подвійному розмірі до її страхового стажу.
Таким чином, протиправною є відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу для обчислення пенсії періодів роботи з 18.01.2008 по 02.03.2008, з 03.03.2008 по 18.06.2012, з 01.04.2014 по 18.10.2024 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» згідно довідки № 370 від 17.10.2024.
Висновку щодо застосування ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для обчислення пенсії за віком як до 01 січня 2004 року, так і після 01 січня 2004 року , тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийшов Верховний суд у постановах від 11 лютого 2025 року по справі №420/8637/24, від 27 квітня 2023 року по справі № 160/14078/22, від 20 квітня 2022 року по справі № 214/3705/17, від 04 грудня 2019 року по справі №689/872/17, від 27 лютого 2020 року по справі №462/1713/17.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, суд зазначає про таке.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
При вирішенні зазначеного спору судом враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. у зразковій справі №360/3611/20, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення пільговий стаж позивача було обраховано без врахування спірних періодів роботи.
В свою чергу адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо обрахунку пільгового стажу позивача.
Тому суд вважає за необхідне, зобов'язати саме відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.04.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1р/2020 (справа № 1- 5/2018(746/15) зарахувавши до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно із ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 18.01.2008 по 02.03.2008, з 03.03.2008 по 18.06.2012, з 01.04.2014 по 18.10.2024 згідно довідки № 370 від 17.10.2024, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 726,72 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №046050024546 від 30 квітня 2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1р/2020 (справа № 1- 5/2018(746/15) зарахувавши до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії за віком згідно із ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи з 18.01.2008 по 02.03.2008, з 03.03.2008 по 18.06.2012, з 01.04.2014 по 18.10.2024 згідно довідки № 370 від 17.10.2024, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 726,72 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344).
Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 02.09.2025 року.
Суддя В.В. Ільков