02 вересня 2025 рокуСправа № 160/23643/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Коренев А.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у невнесенні відомостей щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників. військовозобов'язаних та резервістів. відповідно до пп. 6 п. 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в редакції за 05.12.2020 (чинний на момент виключення з військового обліку).
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників. військовозобов'язаних та резервістів, на підставі пл. 6 п. 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в редакції за 05.12.2020 (чинний на момент виключення з військового обліку).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21серпня 2025 року позовна заява залишена без руху і встановлено 10-ти денний строк для усунення недоліків в позовній заяві з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку.
28 серпня 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку, у якій позивач просить поновити строк, просиляючись на те, що ОСОБА_1 не є фахівцем в галузі права і не має спеціальних знань для складення процесуальних документів, 04.08.2025 року ОСОБА_1 було здійснено звернення до адвоката Адвокатського об'єднання «Захист» Зачепіло З.Я., що зайняло певний проміжок часу. А також просив врахувати висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивні непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративні позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належиш доказами. Незнання про порушення через байдужість до свого прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 320/5468/18 та від 22.08.2019 у справі 2а-175/1625/15 (адміністративне провадження № К/9901/21037/19, № К/9901/7971/18).
Звернення позивача у серпні 2025 року за правовою допомогою не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Позивач, не зазначив, які обставини після уточнення даних у липні 2024 року заважали йому звернутися за правовою допомогою для отримання відповідної консультації, та які об'єктивно непереборні, істотні перешкоди або заважали звернутися до відповідача із відповідним листом до відповідача щоб дізнатися про причини включення його до реєстру призовників.
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Таким чином, поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлено саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилання позивача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, оскільки підстави пропуску процесуального строку у цій справі були безпосередньо пов'язані із введеним з 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні та обмеженнями, пов'язаними з цим.
Проте, із матеріалів позовної заяви вбачається, що пропуск позивачем строку звернення до суду безпосередньо не пов'язане із введеним з 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні та обмеженнями, пов'язаними з цим.
Враховуючи вищенаведене, позивачем не наведено поважних причин пропуску строку на звернення до суду із цим позовом, які пов'язанні із введеним з 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні та обмеженнями, пов'язаними з цим.
Аналогічна позиція щодо вирішення питання про поновлення процесуальних строків висловлена Верховним Судом в ухвалі від 05 вересня 2023 року у справі №320/5328/22 та постанові від 29 серпня 2023 року у справі № 420/9157/22.
Таким чином, строк звернення до суду пропущено з причин, які виникли з волі позивача, а, отже, не є поважними. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які зазначені в заяві про поновлення строку та які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено.
Таким чином, позивачем пропущено строк звернення із позовом до суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України, а вказані у заяві про поновлення строку на звернення до адміністративного суду доводи не спростовують факт пропуску строку та не підтверджують поважність пропуску такого строку.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Керуючись ч. 2 ст. 123, п.1 ч.4 ст.169, ст. КАС України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали та позовну заяву з додатками надіслати позивачу за зазначеною у позовній заяві адресою.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев