01 вересня 2025 року Справа № 160/18097/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
20 червня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника Отрох Алли Володимирівни через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства оборони України з вимогами:
- визнати протиправними рішення комісії МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 27.12.2024 № 46/в щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 ;
- зобов'язати МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 , у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Відповідач дійшов помилкового висновку, що ступінь втрати працездатності позивача внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, встановлено у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, так як в цей період Позивач був вимушений очікувати встановлення причішо-наслідкового зв'язку травми. Позивач вважає зазначене рішення комісії Міністерства оборони України протиправним та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та без врахування усіх обставин справи та таким, що підлягає скасуванню.
Позов не відповідав вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 був залишений без руху. На виконання вимог ухвали позивач 30.06.2025 надав відповідну заяву та виправив вказані недоліки у встановлений судом строк.
Ухвалою суду від 01.07.2025 відкрито провадження у справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
19.08.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що позивача було звільнено з військової служби 23.02.2024 року, а 25.07.2024 року було встановлено ступінь втрати працездатності 25% внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12ААА №004850 від 24.05.2024 року), тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.02.2024 був звільнений з військової служби та згідно довідки Міжрайонної Саксаганської МСЕК серії 12 ААА № 004850 Позивачу при первинному огляді встановлено 25% втрати працездатності.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання 20 РВЛК від 24.05.2024 № 2082, «травма, поранення, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини».
У зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності, через травму пов'язану із захистом Батьківщини, Позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року №975.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 27.12.2024 № 46/в відмовлено у виплаті Позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 було звільнено з військової служби 23.02.2024, а 25.07.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Позивач, не погоджуючись з рішенням Міністерства оборони України, звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон України №2232-ХІІІ).
Стаття 41 Закону України №2232-ХІІІ передбачає, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон України №2011-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону України №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України №2011-XII, останній поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Статтею 12 Закону України №2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин у даному випадку є наявність у позивача, як у особи звільненої з військової служби захворювання, отриманого під час проходження військової служби, права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України №2011-XII.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання.
Згідно із підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Так, відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 - днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно із пунктом 21 Порядку № 975 - військовослужбовець, військовозобов'язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органу у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Згідно із пунктом 22 Порядку № 975 - призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до пункту 23 Порядку № 975 - керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.
Згідно із пунктом 25 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.02.2024 був звільнений з військової служби та згідно довідки Міжрайонної Саксаганської МСЕК серії 12 ААА № 004850 Позивачу при первинному огляді встановлено 25% втрати працездатності.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання 20 РВЛК від 24.05.2024 № 2082, «травма, поранення, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини».
У зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності, через травму пов'язану із захистом Батьківщини, Позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року №975.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 27.12.2024 № 46/в відмовлено у виплаті Позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 було звільнено з військової служби 23.02.2024, а 25.07.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Враховуючи, що позивач був звільнений з військової служби 23.02.2024 року, а ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини було встановлено 25.07.2024 року, суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку, що ступінь втрати працездатності позивача внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини встановлено у понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, тому що відповідно до пункту 3 Порядку № 975 - днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Тобто в даному випадку суд вважає, що такий строк не пропущений, оскільки відсутність довідки медико-соціальної експертної комісії з зазначенням ступеня втрати працездатності є непереборною обставиною, яка не залежала від волі позивача щодо вчасного звернення із відповідною заявою про призначення одноразової грошової допомоги, а відтак відповідач не врахувавши всі обставини безпідставно відмовив у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності без встановлення інвалідності, відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII та згідно Порядку №975.
Отже безпідставним є посилання відповідача на пропуск позивачем тримісячного строку звернення за одноразовою грошовою допомогою, оскільки відповідно до статті 16 Закону № 2011-XII військовослужбовець має право на отримання одноразової грошової допомоги в тому числі й після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.
До таких висновків зокрема прийшов і Верховний Суд у постановах від 04.03.2020 у справі № 826/6846/16 та від 29.04.2020 у справі 760/9823/16-а.
Також, суд наголошує, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не заперечується, що захворювання позивача, пов'язане із захистом Батьківщини.
Частиною другою статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України,податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).
Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки ступінь втрати працездатності внаслідок, захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, встановлено понад тримісячний строк після звільнення з військової служби, є необгрунтованим.
Інших підстав для відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги в протоколі №46/в засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.12.2024 року, не наведено.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надавши правову оцінку обставинам справи, а також висновків суду у даній справі суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.12.2024 № 46/в, в частині відмови ОСОБА_1 , у призначенні одноразово грошової допомоги у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Щодо вимоги позивача зобов?язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_2 , у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини. - суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Розгляд заяв щодо призначенні одноразово грошової допомоги у зв?язку із частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення (травми, контузії), отриманої під час виконання обов'язків військової служби та прийняти рішення належить до повноважень відповідача. Суд повинен уникати безпідставних втручань у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень. Натомість, суд наділений повноваженнями здійснювати перевірку правильності таких рішень у контексті застосування нормативно - правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки обставинам та висновків суду у даній справі.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03049; ІК в ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними рішення комісії Міністерство оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 27.12.2024 № 46/в щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки обставинам та висновків суду у даній справі.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 01 вересня 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков