02 вересня 2025 р.Справа №212/8727/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Покровського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд:
-визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправними та скасувати Постанову ВЛК за №2025-0627-1213-2201-0 від 30.06.2025 року, винесену з порушенням процедури проходження ВЛК відповідно до Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 року (в редакції на дату проходження ВЛК);
-визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправними та скасувати Наказ від 02.07.2025 року щодо мобілізації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ст. 37 ч.5 п.2 аб.З ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу» які призвані чи прийняті на військову службу та призначення (направлення) до військової частини НОМЕР_1 виданий із порушенням процедури призову на військову службу;
-визнати дії військової частини НОМЕР_1 протиправними та скасувати Наказ від 07.07.2025 року щодо зарахування до військової частини та направлення для проходження базової загальновійськової підготовки в учбовій частині НОМЕР_1 239 ЦПП;
-визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 протиправною та зобов'язати внести достовірні дані про виключення з військового обліку до Реєстру (Оберіг) та видати паперовий військово-обліковий документ з відповідними відмітками про виключення з військового обліку, на підставі Постанови ВЛК від 26.11.1997 року за ст. 71 «б» Наказу МОУ №2 (у редакції від 20.10.1997 р.);
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривогу Рогу від 30 липня 2025 року адміністративну справу №212/8727/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
15 серпня 2025 року справа №212/8727/25 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та було проведено повторний автоматизований розподіл справи №212/8727/25, за результатами якого головуючим суддею визначено Сластьон А.О.
Також, 02.09.2025 позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просив забезпечити позовну заяву шляхом заборони будь-яким територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, усім військовим частинам, органам Національної поліції, Військовій службі правопорядку ЗСУ, Національній гвардії України та іншим військовим або правоохоронним органам вчиняти будь-які дії щодо мобілізації, вручення повісток, направлення на військову службу або проходження медичних оглядів стосовно ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі та всім зазначеним органам здійснювати будь-які дії щодо розшуку, затримання або доставки до ТЦК позивача, військової частини чи будь-якого іншого військового органу до набрання законної сили рішенням суду у справі №212/8727/25.
Вказана заява згідно із протоколом автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Сластьон А.О.
Згідно ч.1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що без вжиття заходів забезпечення позову існує реальна небезпека порушення його прав, а саме: можливе незаконне повторне направлення на проходження ВЛК та мобілізацію; можливі дії щодо розшуку, затримання та примусової доставки позивача до будь-якого ТЦК, військової частини чи іншого військового або правоохоронного органу. На переконання позивача, такі дії можуть унеможливити виконання майбутнього судового рішення у цій справі.
Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1-3 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини другої статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, позивач зазначає, що невжиття вищевказаного способу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення поданого ним позову.
На думку позивача, вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом заборони будь-яким територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, усім військовим частинам, органам Національної поліції, Військовій службі правопорядку ЗСУ, Національній гвардії України та іншим військовим або правоохоронним органам вчиняти будь-які дії щодо мобілізації, вручення повісток, направлення на військову службу або проходження медичних оглядів стосовно ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі унеможливить будь-які негативні наслідки для позивача, пов'язані з незаконною мобілізацією.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи заяви про забезпечення адміністративного позову є необґрунтованими, а спосіб забезпечення неефективним, оскільки позивач вже знаходиться в статусі військовослужбовця. Відтак, відсутні ризики негативних наслідків, пов'язаних з незаконною мобілізацією, адже позивач по суті вже є мобілізованою особою.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі Закон №2232-XII) початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Отже, на момент звернення до суду із заявою про забезпечення позову позивач, як вбачається з позовної заяви та заяви про забезпечення позову, набув статусу військовослужбовця з усіма обов'язками, передбаченими Законом України "Про військовий обов'язок і військову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому.
Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
На момент розгляду заяви позивача у суду відсутні правові підстави для встановлення очевидних ознак протиправної бездіяльності відповідача.
Суд звертає увагу, що обставини правомірності (протиправності) дій щодо мобілізації позивача на військову службу можуть бути встановлені лише за результатами розгляду справи по суті та дослідження усіх доказів, наданих як позивачем, так і відповідачем у цій справі.
Отже, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Доводи, які позивач наводить в обґрунтування заявлених ним вимог щодо вжиття заходів забезпечення його позову, фактично є аналогічними доводам його позову і здійснення судом їх перевірки призведе до вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, що є неприпустимим на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, з яких можливо встановити порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Отже, позивачем не надано докази, які б доводили те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що безумовно, рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів правовідносин. Це може завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Окрім зазначеного, суд звертає увагу, що забезпечення позову не допускається шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (ч. 3 ст. 151 КАС України).
Позивачем у справі №212/8727/25 оскаржуються дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 .
При цьому, всупереч положенням ч. 3 ст. 151 КАС України, позивач просить заборонити будь-яким територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, усім військовим частинам, органам Національної поліції, Військовій службі правопорядку ЗСУ, Національній гвардії України та іншим військовим або правоохоронним органам вчиняти будь-які дії щодо мобілізації позивача, вручення повісток, тощо.
Відтак, запропонований позивачем спосіб забезпечення позову, з урахуванням попередньої оцінки суду, є неспівмірним та неадекватним в наявній юридичній ситуації.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №212/8727/25, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Сластьон