01 вересня 2025 року Справа №160/24213/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт (рішення) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23 грудня 2021р., яке оформлено у формі Квитанції за №9392687461, згідно якого реєстрацію Податкової накладної №14 від 21 грудня 2021 р. поданої на реєстрацію до Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено;
- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт (рішення) Державної податкової служби України від 14 серпня 2025р., яке оформлено у формі Квитанції №2 реєстраційний №9244429463 щодо неприйняття пояснень ФОП ОСОБА_1 , для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних Податкової накладної №14 від 21 грудня 2021 р., та зобов'язати Головне управлінні ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну №14 від 21 грудня 2021 року поданої на реєстрацію Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , датою її подання 23 грудня 2021 року.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.
Згідно із частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу, адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відтак, Кодексом адміністративного судочинства України передбачена можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішень податкового органу про включення до переліку ризикових підприємств, про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН з похідною вимогою про зобов'язання її зареєструвати, у разі, коли платником податків не використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень як досудового порядку вирішення спору, визначається частиною першою статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зокрема, така позиція Верховного Суду викладена у постановах від 20.11.2020 року у справі № 1.380.2019.006517, від 16.12.2020 року у справі № 520/3902/2020.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 вказала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень: 1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України); 2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України); 3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Суд зауважує, що строк звернення до суду в цій справі становить шість місяців, оскільки позивач не проходив процедуру адміністративного оскарження.
Судом встановлено, що позивач серед заявлених позовних вимог просить суд, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23 грудня 2021 року, яке оформлено у формі квитанції за №9392687461, згідно якого реєстрацію податкової накладної №14 від 21 грудня 2021 року поданої на реєстрацію до Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено.
Отже, з даним позовом в цій частині позовних вимог позивач мав звернутися до суду у період з 24.12.2021 по 24.06.2022.
Разом з цим, до суду позивач звернувся засобами поштового зв'язку 19.08.2025, тобто з порушенням строку звернення з позовом до суду.
При цьому, позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначив, що 23 грудня 2021 ФОП ОСОБА_1 отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №9392687461. Позивач зауважує, що йому особисто стало відомо, про те, що податкова накладна №14 від 21.12.2021 не зареєстрована, виключно з листа ТОВ “КЕРНЕЛ -ТРЕЙД" від 19 березня 2025 року, після чого почав вживати активних заходів для її реєстрації, було подано Повідомлення про надання пояснення та копії документів щодо податкових накладних від 14 серпня 2025 року. Позивач у період з 02.02.2025 по 10.02.2025, надалі 11.02.2025 до 20.02.2025, надалі з 21.02.2025 до 28.02.2025 позивач перебував на лікарняному. Також позивач зазначив, що не має бухгалтерської освіти, не розуміється на системі Електронного кабінету платника податків, уклав відповідний договір з відповідальною та обізнаною особою, та сплачував за бухгалтерські послуги, тобто не проявляв недбалої чи безвідповідальної поведінки і вправі був розраховувати на відповідальне ставлення усіх суб'єктів, які пов'язані із даною ситуацію. Позивач вважає, що зміна законодавства, на яке не впливає позивач, щодо скасування права позивача подати пояснення аж до закінчення дії воєнного стану, так само як і зміна судової практики є у будь якому разі поважною причиною пропуску строків звернення до адміністративного суду, щодо оскарження протиправних рішень суб'єкта владних повноважень, які порушують права позивача.
Суд, дослідивши матеріали справи та подане клопотання, зазначає наступне.
Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічні висновки щодо порядку обчислення строків звернення до суду у справах з подібними спірними правовідносинами, а також оцінки поважності причин їх пропуску викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/68/20, від 09 лютого 2022 року у справі №9901/473/21.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі №320/2915/20 та ін.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Разом з цим, суд зазначає, що позивач не повідомив суду і не підтвердив доказами існування обставин (пов'язаних із введенням воєнного стану, або не пов'язаних), які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та були пов'язаними з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до адміністративного суду, починаючи з 24.12.2021.
В ухвалі від 10.03.2023 року у справі №540/1285/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках. У цій справі Верховний Суд відхилив посилання скаржника на тривалі повітряні тривоги, зазначивши, що посилання позивача на довготривалі повітряні тривоги не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку, оскільки повітряні тривоги не мають постійного характеру. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України та не носять безперервного характеру.
Суд зазначає, що позивач не навів конкретних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б підтверджували об'єктивну неможливість вчасно дізнатись про зупинення реєстрації ПН та про необхідність подати контролюючому органу відповідні пояснення.
Судом відхиляються доводи позивача про те, що йому особисто стало відомо, про те, що податкова накладна №14 від 21.12.2021 не зареєстрована, виключно з листа ТОВ “КЕРНЕЛ -ТРЕЙД" від 19 березня 2025 року, оскільки в тексті позовної заяви, як і в клопотанні про поновлення строку звернення до суду, позивачем вказано про отримання оскаржуваної квитанції 23.12.2021.
Позивач також посилається на відсутність бухгалтерської освіти, відсутність знань щодо користування системою Електронного кабінету платника податків, проте, позивач є фізичною особою - підприємцем, тобто є особою, яка здійснює підприємницьку діяльність, а тому зобов'язаний бути обізнаним із веденням фінансового та бухгалтерський обліку, в тому числі і в електроному вигляді, тому такі доводи позивача судом відхиляються.
Разом з цим, позивачем не повідомлено обставин, які унеможливили прийняття на роботу фахівця в галузі бухгалтерського обліку.
Як вже зазначав суд, позивач мав подати позов у період з 24.12.2021 по 24.06.2022.
До суду позивач звернувся 19.08.2025 року засобами поштового зв'язку, тобто з пропуском шестимісячного строку.
При цьому, суд, оцінивши доводи позивача в обґрунтування підстав поновлення строку звернення до суду з даним позовом, дійшов висновку, що наведені у заяві позивача причини пропуску строку звернення до суду є неповажними.
Таким чином, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду суд вважає за необхідне відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від13 грудня 2011 року №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.
Таким чином, і за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
В аспекті наведеного варто зазначити і те, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі № 320/2915/20 та ін.
Отже, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску такого строку в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування індивідуального акту (рішення) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23 грудня 2021 року, яке оформлено у формі квитанції за №9392687461, згідно якого реєстрацію податкової накладної №14 від 21 грудня 2021 року поданої на реєстрацію до Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено.
Зазначені обставини є підставою для залишення позову без руху.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 №372, суддя Калугіна Н.Є. з 27.08.2025 по 31.08.2025 перебувала на лікарняному, тому питання щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без руху розглянуто з дотриманням розумного строку.
На підставі викладеного та керуючись ст. 169, ст. 248, ст.256, ст. 293, ст. 295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог визнання визнання протиправним та скасування індивідуального акту (рішення) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23 грудня 2021 року, яке оформлено у формі квитанції за №9392687461, згідно якого реєстрацію податкової накладної №14 від 21 грудня 2021 року поданої на реєстрацію до Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено.
Позовну заяву - залишити без руху.
Надати позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:
- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску та доказів на підтвердження їх поважності в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування індивідуального акту (рішення) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23 грудня 2021 року, яке оформлено у формі квитанції за №9392687461, згідно якого реєстрацію податкової накладної №14 від 21 грудня 2021 року поданої на реєстрацію до Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Є. Калугіна