09 червня 2025 рокуСправа №160/7930/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
17.03.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера, протиправною бездіяльність щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії, протиправною бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу, протиправною бездіяльність щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 04.08.2015 року, визначити ОСОБА_1 як непрацюючого пенсіонера та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 04.08.2015 року.
В обгрунтування позовних вимог представником позивача наголошено на протиправності дій пенсійного органу щодо визначення позивача як працюючого пенсіонера, а також вказує на протиправній бездіяльності відповідача щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії та її виплату на визначений пенсіонером банківський рахунок разом із компенсацією втрати частини доходу.
Ухвалою суду від 28.03.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
21.05.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на їх необгрунтованість. Зауважує, що органи ПФУ уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії, подану пенсіонером особисто.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що до грудня 2014 року проживала в Україні, а надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку із чим виплату пенсії припинено.
08.03.2023 року представник позивача, ОСОБА_2 , звернувся до відповідача з заявою, в якій просив:
- повідомити про виконання постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпро від 03.11.2017 року;
- долучити до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 заяву про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок відкритий в АТ «ОТП Банк» від 24.03.2022 року;
- надіслати довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за віком ОСОБА_1 за період з дати призначення по березень 2023 року та виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати, яка врахована при розрахунку пенсії.
Відповідь на вказане звернення представника позивача, пенсійний орган оформив листом №12765-9375/А-01/8-0400/23 від 30.03.2023 року.
У подальшому, 24.04.2023 року представником позивача подано заяву про призначення / перерахунок пенсії.
ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом №23421-17344/А-01/8-0400/23 від 23.05.2023 року повідомило представника позивача, що у разі наявності особисто поданої заяви позивача буде розглянуто питання про поновлення та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії.
Означені обставини встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року у справі №160/22067/23, яке набрало законної сили 15.08.2024 року.
Цим же судовим актом відповідача зобов'язано розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 24.04.2023 року про поновлення виплати та перерахунок пенсії за віком, та прийняти рішення у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства, з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
Тож, 24.06.2024 року, 26.07.2024 року та у подальшому 28.10.2024 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій серед іншого просив виплатити компенсацію втрати частини доходів за весь період невиплати пенсії та разом із пенсією виплатити на банківський рахунок відкритий в АТ «ОТП БАНК».
Листом від 04.11.2024 року відповідач повідомив про виконання рішення суду від 20.11.2023 року у справі №160/22067/23, розмір нарахованої та виплаченої пенсії за період з 04.08.2015 по 31.10.2024 року, а також зазначив, що з грудня 2024 року виплата пенсії буде здійснюватися через поштове відділення.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам регулюється Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596 (зі змінами) (далі - Порядок №1596).
Відповідно до пункту 10 Порядку 1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України або приймається органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку.
Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Стаття 49 Закону №1058- ІV регулює питання припинення та поновлення виплати пенсії. Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Цей перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, передбачених законом.
Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року визнано не конституційними положення п. 2 частини 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та втратили силу з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення.
Зокрема, п. 3 резолютивної частини рішення звернуто увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
З часу ухвалення рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 ПФУ жодних нормативних актів які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають за межами України ПФУ не приймає, та напроти застосовує схеми, спрямовані на позбавлення соціального забезпечення зазначеній категорії громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
За місцем проживання позивача в Ізраїлі відсутні відділення поштового зв'язку. Жодних листів позивач від управління не отримував.
Законом не передбачено виплату пенсії через відділення поштового зв'язку щодо цієї категорії громадян.
Відповідно ч. 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Незаконне переведення виплати пенсії через відділення поштового зв'язку виключає можливість застосування п. 4 ч.1 ст. 49 Закону 1058-IV.
Щодо виплати пенсії на банківський рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 року №662) одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
На сайті Пенсійного фонду України за посиланням: https://mof.gov.ua/uk/upovnovazheni-banki-shhodo-obslugovuvannja-zarplatnih-proekti наведено перелік уповноважених банків, через які може здійснюватись виплата пенсій, серед переліку уповноважених банків є також АТ «Ощадбанк».
Отже, АТ «Ощадбанк» є уповноваженим банком, якому надано право виплати пенсії пенсіонерам, через відкритий в ньому поточний рахунок.
Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року визнано не конституційними положення п. 2 частини 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та втратили силу з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення.
Зокрема, п.3 резолютивної частини рішення звернуто увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
Верховний Суд в постанові від 20.01.2022 року по справі №280/4551/21 зазначив наступне.
35. Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
40. Крім того, як вже зазначено вище, наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, а тому існуючі «загальні» норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
41. Очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 року №25-рп/2009.
42. Таким чином, Верховний Суд вважає за необхідне сформувати наступний правовий висновок: подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку №22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року №13-1 та від 16.12.2020 року №25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1.
Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області не приймає заяви ані від банку, ані від представника, ані особисто від пенсіонера.
Окремі положення Порядку, на який посилається відповідач не приведені у відповідність до Закону та рішенню Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року.
Абзац 3 п.10 зазначеного порядку взагалі виключає можливість подання заяви, навіть якщо така заява буде подана пенсіонером особисто.
Крім того, у позовній заяві вказано, що управління умисно здійснює переказ за реквізитами, що не відповідають наданої банком заяви (зазначають « ОСОБА_1 » " - замість " ОСОБА_3 " - як в заяві) в зв'язку з чим платіж повертається нацбанком.
Означене відповідачем не спростовано.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, суд зазначає, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Суд зазначає, що жоден з пунктів Порядку №22-1 не містить обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про виплату пенсії особисто.
Вжитий у пункті 1.2 Порядку №22-1 термін «заявник» на переконання суду, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
Так, як вже зазначено вище, наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, а тому існуючі «загальні» норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
Таким чином, подання заяви про поновлення та виплату пенсії пенсіонера, який виїхав на постійне проживання за межі України, допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю, що у відбулося у розглянутому випадку і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1.
До того ж, стаття 49 Закону №1058-ІV передбачає припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду та у спірному випадку таке рішення відповідачем надано не було.
Отже, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачеві у виплаті пенсії на визначений ним банківський рахунок за наведених обставин є протиправними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у цій частині.
Щодо перерахунку розміру пенсії.
Розмір пенсії розраховується та змінюється в порядку, передбаченому ст. 27, 42 Закону 1058-IV незалежно від того, чи особа постійно проживала на території України чи виплату пенсії поновлено за рішенням суду.
Відповідно приведеного відповідачем у листі від 04.11.2024 року розрахунку, розмір нарахованої пенсії не змінюється та складає 1256,91 грн з вересня 2015 року по жовтень 2024 року.
У тексті позовної заяви вказано, що з урахуванням незмінності протягом тривалого часу розміру пенсійної виплати, відповідач має здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням усіх законодавчих актів та постанов, не конкретизуючи при цьому таких актів та постанов.
Тож, суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог, зважаючи на її необгрунтованість.
Щодо визначення як непрацюючого пенсіонера.
Згідно пункту 2.21 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування документами, які підтверджують, що особа не працює зокрема, трудова книжка.
Відповідно до наданої суду копії трудової книжки, останній запис №26 свідчить про звільнення позивача з 16.10.2006 року, тоді як відповідач не надає жодного доказу на підтвердження того, що позивач продовжує працювати.
Тож, позовні вимоги у цій частині позовних вимог також підлягають задоволенню.
Щодо компенсації втрати частини доходу.
Відповідальність за не виконання зобов'язання може виникати на підставі договору або закону.
Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Згідно ст. 3 Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно ст. 4 Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Постановою Великої палати Верховного суду від 20 травня 2020 року по справі №815/1226/18 «Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону №1058-IV, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів».
У даному випадку суд одночасно вирішив питання щодо майнових прав - "пенсії" та відповідальності за її не виплату - компенсація втрати частини доходів одночасно.
Відповідно ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно ч. 1 стаття 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір компенсації, як і розмір пенсії розраховується територіальним органом пенсійного фонду.
Щодо дати, з якої слід здійснювати виплату пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру на визначений банківський рахунок, то суд вказує, що відповідно до листа відповідача №59464-46446/А-01/8-8-0400/24 від 04.11.2024 року, виплата пенсії через поштове відділення №49040 здійснюється з грудня 2024 року, тож саме з цієї дати суд зобов'язує пенсійний орган саме з цієї дати здійснювати виплату пенсії на визначений банківський рахунок.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства та висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у визначений судом спосіб.
Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо визначення ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера, не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок разом із компенсацією втрати частини доходу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати з грудня 2024 року виплату пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру на визначений банківський рахунок разом із одночасною компенсацією втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 04.08.2015 року по 30.11.2024 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко